16.Співвідношення понять стратегія, тактика, політика.

Тактика – похідна стратегії, конкретні середньо- і короткострокові плани з раціонального використання ресурсів, з метою реалізації стратегії.

Політика підприємства означає визначення стратегії у відкритій декларації, описі, проголошення основних напрямків діяльності підприємства. Ігор Ансофф розглядає політику як проголошені можливі розв’язки проблем в умовах ризику і невизначеності, але тільки у певних випадках. Мова йде про випадки, які регулярно повторюються. А тому члени колективу, знаючи політику у визначених сферах діяльності, негайно і самостійно приймають рішення без додаткових рішень зверху.

Термін «стратегія» використовується нині в багатьох сферах суспільного життя. Щодо терміну «стратегія підприємства (фірми)»,то тут існує чимало визначень. Її розуміють як:

• систему організаційно-економічних заходів для досягнення довгострокових цілей підприємства;

• обґрунтування перспективних орієнтирів діяльності підприємства на основі оцінювання його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього

середовища;

• генеральний напрямок розвитку підприємства, який забезпечує узгодження його цілей і можливостей та інтересів усіх суб’єктів;

• план дій, що визначає пріоритети розв’язання проблем і ресурси для досягнення основної мети.

Треба відмітити, що на сучасному етапі виділяються два основні підходи щодо співвідношення понять стратегії підприємства та його політики. Так, вчені В. Мюллер,

І. Ансофф надають політиці основну роль в управлінні підприємством, а стратегію відносять до підлеглих. Але, з іншого боку, інші вчені розглядають політику як складову частину стратегії підприємства. Наприклад, М. Алексєєва пише, що політика підприємства визначається тільки після визначення стратегії, таким чином політика перетворює розроблену стратегію на відкриту і докладну декларацію основних напрямків діяльності підприємства.

Існує також ще один підхід сутність якого полягає у співвідношенні стратегії та політики як взаємопов’язаних сторін в системі управління підприємством. Так стратегії віддається право вибору головної мети, концентрації ресурсів, розробці стратегічного плану, а політиці відводиться перегрупування ресурсів потенціалу, усунення протиріч в ієрархії завдань, підготування тактики щодо реалізації стратегії.

Тобто можна зробити висновок, що загальна властивість політики тут є її управлінська

сутність: інституалізація стратегій, що реалізуються та формування нормативного

середовища.

17.У чому полягає значення «лжестратегій», «блеф-стратегій»?

У фундаментальній праці І. Ансоффа «Стратегічне управління» наводиться таке поняття стратегії: «За своєю сутністю стратегія є переліком правил для прийняття рішень, якими організація користу ється в своїй діяльності». Стратегія тут — це стрижень, навколо якого концентруються всі види виробничогосподарської діяльності. Крім того, стратегія іноді розглядається як «блеф» чи «хитрий маневр», що визначає її як інструмент певного типу для перемоги в конкурентній боротьбі. Згідно з таким поглядом можна, виробивши «блефстратегію», затягти конкурента «на темну доріжку», яка нікуди не веде. Це базується на суто психологічному аспекті — бажанні впровадити у своїй органі зації те, що (буцімто!) дало позитивні результати конкурентові. Насправді «блефстратегія» має одну мету: граючи на «псевдозразках», змусити конкурента даремно витратити гроші та час. Знання про існування «блефстратегій» допомагають менеджерам більш критично і уважно ставитися до аналізу стратегій, що вжива ються в галузі різними виробниками. Те саме мають на увазі, коли визначають стратегію як «хитрий маневр», що допомагає обійти конкурентів. Усі ці аспекти з різних боків характеризують таке унікальне явище, як стратегія.