130. Як ви розумієте зміст поняття «функціональний потенціал підприємства»?

Функціональний потенціал — є властивістю відповідного елемента забезпечити певні функції, без яких усі інші функціональні елементи не мають можливості проявити свої властивості, внаслідок чого підприємство, як носій загального потенціалу, втрачає його й не може забезпечити досягнення мети свого створення (воно нездатне забезпечити прибуток від експлуатації або продажу його як цілісного об'єкту).

Для того, щоб досягти гідного конкурентоспроможного рівня на ринку, підприємству варто врахувати проблеми внутрішнього та зовнішнього середовищ, що, в ході розробки всіх стратегій функціонального типу, дасть змогу сформувати високоефективний функціональний потенціал підприємства. 

Функціональна стратегія — тип забезпечувальної стратегії,що визначає стратегічну орієнтацію тієї або іншої підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

130. Коротко охарактеризуйте функціональні стратегії сучасного підприємства.

Функціональна стратегія — тип забезпеченої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми. Виділяють такі основні функціональні стратегії сучасного підприємства:

Маркетингова стратегія — це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності.

У загальному вигляді встановлення стратегії маркетингу складається з чотирьох основних етапів : 1) аналіз співвідношень «споживач — товар»;

2) визначення загальної маркетингової стратегії на окремих сегментах ринку; 3)створення стратегій «marketingmix» (своєрідного маркетингового «стратегічного набору»); 4 ) виконання та контроль.

Варто зазначити, що маркетингова стратегія має два основних орієнтири — ринок і продукт.

Стратегії НДПКР (наукових досліджень та розробок) — це стратегія створення та використання нововведень різних типів, що, зрештою, і забезпечує підприємству стратегічний розвиток.

Роль такої функціональної стратегії зростає в наукомістких галузях, однак кожне підприємство, що змагається за свою конкурентоспроможність, має більш-менш розвинену стратегію наукових досліджень. Стратегія НДПКР базується на науковотехнічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів та технологічних проривів у тій чи інших галузях у той період, на який розробляється стратегія.

Виробнича стратегія – ЦЕ стратегій,які пов’язані з швидкістю та масштабами змін, що їх потрібно здійснити на підприємстві. Найважливішими параметрами, які треба враховувати при визначенні виробничих стратегій, є: - обсяги продукції, які необхідно забезпечити розриви між наявними та потрібними характеристиками виробничих процесів для забезпечення випуску продукції згідно зі сформованим «портфелем»; - масштаби виробничого потенціалу, рівень його гнучкості; - швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій до реальних умов діяльності підприємства з метою забезпечення його існування в довгостроковій перспективі; - досягнення певних рівнів витрат на виробництво та створення певного обсягу доданої вартості.

Стратегія фінансування як діяльність включає визначення цілей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, часових характеристик, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів та капіталу, визначення «стратегічного набору» , а також фінансове планування та розробку спеціальних планів.

Стратегії управління персоналом – дана стратегія базується на визначення місця й ролі підсистеми управління персоналом як невід’ємної частини загальної системи управління п-ством; формування кадрової стратегії, політики та «кар’єрних стратегій»; формування системи підготовки фахівців; управління персоналом як поєднання стратегічної та поточної діяльності; формування ефективних комунікацій; дотримання чинного законодавства щодо регулювання трудових відносин; оформлення необхідних документів; формування системи планів і програм розвитку персоналу підприємства.

Стратегія матеріально-технічного забезпечення – це стратегія яка виокремлення підфункції матеріально-технічного забезпечення у самостійну та створення відповідної підсистеми дає змогу розв’язувати такі проблеми: - удосконалення процесів управління процесами матеріальнотехнічного забезпечення; - створення ефективного механізму управління запасами; налагодження ефективної системи зв’язків з наявними та потенційно можливими постачальниками окремих видів ресурсів; - створення механізму стимулювання раціонального використання, заміни окремихресурсів і комплексного використання вторинних ресурсів.

Комплексні стратегії - існують комплексні цілі, потрібні для всіх підприємств, щоб їх досягти розроблюють певні комбінації стратегій, які називають комплексними стратегіями

Стратегії розвитку загального управління дана стратегії розвитку загального управління стосуються таких напрямків: розвиток і перебудова загальної структури управління підприємством, окремими виробництвами, цехами та іншими ланками; вдосконалення системи роботи з керівними кадрами; розвиток технології процесів управління тощо.