10. Види прогнозів

Прогноз - передбачення стану об'єкта планування в деякий заздалегідь обумовлений момент майбутнього часу.

1. За часовою ознакою: коротко, - середньо, та довгострокові прогнози;

2. За типами прогнозування(питання 10)

• Які ґрунтуються на творчому баченні прогнозиста;

• Пошукові;

• Нормативні.

3. За ступенем ймовірності настання подій:

• Інваріантні (один варіант розвитку подій);

• Варіантні.

4. За способом надання результатів прогнозів:

• Точковий (одне значення показника);

• Інтервальний.

5. За можливим впливом п-ва на майбутнє:

• Активні (мають вплив на ЗС);

• Пасивні.

6. Залежно від сфери застосування - Соціально-економічне прогнозування дає оцінку можливим перспективним змінам економічних і соціальних умов життєдіяльності суспільства. -Науково-технічне націлене на розробку наукових, технічних і технологічних засобів реалізації планів соціально-економічного розвитку.

7.Залежно від рівня управління Народногосподарське прогнозування враховує можливості оптимального досягнення мети виробництва, виконання завдань економічного розвитку. Галузеве прогнозування здійснюється з урахуванням пропозицій різних галузей та регіонів. Прогнозування розвитку фірм, корпорацій, підприємств виконується з урахуванням нових тенденцій економічного й соціального аспекту та найновіших досягнень техніки та технології виробництва.

10. Методи прогнозування.

Методи прогнозування — це сукупність операцій і прийомів, які на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їхніх змін дають можливість передбачати майбутній його розвиток.

1. Методи експортних оцінок (враховують суб’єктивні думки про майбутній перебіг подій):

• метод мозкової атаки (колективна генерація ідей);

• дельфі (здійснення анкетних опитувань, і їх стратегічна обробка з формуванням діапазону думок);

• інтерв’ю (співбесіда прогнозиста з організатором співбесіди);

• імітаційне моделювання

1. Метод складання сценаріїв – описує сценарій майбутнього, складений з врахуванням правдивих припущень.

2. Методи екстраполяції трендів – ґрунтується на оцінці або визначенні динаміки показника за певний період часу:

• М-дковзаної середньої;

• М-д експотенціального вирівнювання.

3. Метод нормативного прогнозування. Під нормативним (цільовим) прогнозуванням розуміють пошук оптимального шляху досягнення певної кінцевої мети, передбаченої завданням у майбутньому.

13.Охарактеризуйте ретроспективу терміну «стратегія».

Обґрунтоване і запроваджене до використання поняття «стратегія» було ще за 500 років до нашої ери в праці китайського філософа Сун-Цу «Мистецтво ведення війни» і, таким чином, на той час стосувалось виключно військового лексикону. В його контексті стратегія являє собою «частину військового мистецтва, яка охоплює питання підготовки і проведення військових дій». І в перекладі з грецької «стратегія» – це мистецтво генерала. Ю. Цезар та Б. Наполеон також застосовували поняття «стратегія» для окреслення процедури підготовки проведення успішних військових дій (операцій).

Довший час це поняття стосувалось і визначало процес планування і запровадження в життя політики держави та військово-політичного союзу низки країн з використанням усіх доступних засобів.

А з 30-х років XX сторіччя в США була запроваджена і розвинута відповідно, розробку конкретних принципів та підходів до формування стратегії, тобто науки про стратегію.

Щодо керівництва підприємством термін «стратегія» вперше застосував у 1962 році вчений-економіст А. Челенджер-молодший у своїй праці «Стратегія та структура». Необхідність запозичення з військового лексикону категорії «стратегія» щодо керівництва підприємством була зумовлена тим, що наприкінці 50-их років XX сторіччя підприємства в розвинених країнах опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій», пов'язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, необхідністю боротьби за виживання. Відтак, такі «воєнні дії» потребували теоретичного забезпечення і обґрунтування. На сьогодні стратегію підприємства визначають як мистецтво керівництва суспільно політичною боротьбою, як певний загальний план бачення, що ґрунтується на конкретних етапах розвитку суспільства.

У менеджменті поняття стратегія – програма дій, що визначають розвиток фірми і відповідне управління з метою досягнення поставлених цілей.

І. Ансофф під стратегією розумів один із декількох наборів правил прийняття рішень стосовно поведінки фірми в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток підприємства