9.Стратегічне управління та його структура.
Стратегічне управління - це реалізація концепції, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок роз-робки та реалізації системи стратегії .
Рис. – Структура стратегічного управління.
І
ІV
ІІ
ІІІ
V
І – аналіз середовища;
ІІ – вибір стратегій;
ІІІ – реалізація стратегій;
ІV – визначення місії і цілей;
V – оцінка та контроль за реалізацією стратегії.
Мета стратегічного управління - це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства .
На практиці процес стратегічного управління не має таких точних, розділених між собою етапів оскільки 1)порушується послідовність, оскільки більшість робіт виконується одночасно 2)межа між окремими видами робіт є дещо розмитою.
З іншого боку, стратегічне управління, що являє собою комплексний інноваційний процес, не може відбуватись ізольовано від того, що відбувається на підприємстві: кризові ситуації, конфлікти або, навпаки, прориви в ту чи іншу сферу знань і діяльності. Стратегічне управління не може розглядатися як робота винятково менеджерів вищого рівня управління.
Необхідність підтримки стратегічної орієнтації підприємства робить стратегічне управління процесом безперервним і динамічним, отже, одноразовий аналіз та діагностика не можуть бути основою такого процесу, оскільки надають обмежену певним відтинком часу інформацію. Стратегічне управління не претендує на те, щоб дати одне рішення на всі часи.
Типи прогнозування
Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.
Прогнозування використовує на наступних етапах стратегічного планування: при аналізі та оцінці ЗС та ВС п-ва викор. прогнозування і при реалізації планів і оцінці можливих результатів.
Типи прогнозування:
1.Прогнозування, що ґрунтується на творчому баченні майбутнього, на суб’єктивних знаннях прогнозиста, інтуїції.
2.Пошукове – спосіб наукового прогнозування від теперішнього до майбутнього.
Підходи до пошукового прогнозування:
Екстраполяційний(проекція минулого у майбутнє);
Альтернативний( складають декілька варіантів прогнозів з урахуванням змін у зовнішньому середовищі;
Пошукове прогнозування – це визначення можливих станів об'єкта в майбутньому. При такому прогнозуванні здійснюється умовне продовження, перенесення в майбутнє існуючих у минулому і тепер тенденцій розвитку об'єкта з припущенням, що протягом прогнозованого періоду не станеться ніяких подій, котрі могли б різко змінити ці тенденції.
3.Нормативне прогнозування передбачає визначення узагальнених цілей та стратегічних орієнтирів на майбутнє з подальшим оцінюванням розвитку п-ва, виходячи з цих цілей. Визначення шляхів і строків досягнення можливих станів об'єкта, котрі (стани) відповідають на запитання, яким шляхом можна досягти бажаного стану. Нормативне прогнозування будується на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів, цілей. На практиці, однак, обидва типи вказаних прогнозів у чистому вигляді зустрічаються рідко. Як правило, вони застосовуються в комплексі
До нормативного прогнозування відноситься й оцінка кримінологічних наслідків, проектів законодавчих та відомчих нормативних актів, взагалі будь-яких управлінських рішень, що стосуються правоохоронної сфери.