3.Чинники, які сприяли розвитку стратегічного планування за Дж.Стайнером у 60-80-х рр.

Становлення підприємства як відкритої системи зумовлене зміною умов господарювання в зв’язку з посиленням турбулентності зовнішнього середовища, спричинило появу стратегічного планування і стратегічного управління.

Стратегічне планування – це процес формування стратегії, визначення місії, мети і довгострокових цілей підприємства та ефективних шляхів і засобів їх досягнення на основі раціонального використання стратегічного потенціалу (ресурсів) підприємства і максимального врахування динаміки розвитку в умовах турбулентного зовнішнього середовища.

Основні чинники, які сприяли розвитку стратегічного планування у 60-80 рр. за Дж.Стайнером:

1. Зростання розмірів підприємств, завдяки підвищенню їх комплектності і багатопрофільності діяльності.

2. НТП (змусив суспільство шукати нові шляхи вирішення проблем).

3. Взаємозвязок між організаціями.

4. Зростання конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках внаслідок їх насичення, заповнення.

5. Розвиток методології та інструментарію планування.

6. Наявність комплексних технологій та висококваліфікованих кадрів.

7. Лідерування на ринку тих підприємств, які у своїй діяльності використовують стратегічне планування.

4.Поняття стратегічне планування, як явище та процес передбачення майбутнього

Стратегічне планування – це процес формування стратегії, визначення місії, мети і довгострокових цілей підприємства та ефективних шляхів і засобів їх досягнення на основі раціонального використання стратегічного потенціалу (ресурсів) підприємства і максимального врахування динаміки розвитку в умовах турбулентного зовнішнього середовища.

Складовими системи стратегічного планування на підприємстві є: а) місія, головна мета і система довгострокових цілей; б) стратегії (корпоративна, конкурентні, функціональні, операційні); в) тактика; г)політика; д) крім цього, сюди можна віднести програми, правила, процедури.

Отже, стратегічне планування, як явище та процес передбачення майбутнього – це інтегральний процес підготовки та прийняття рішень певного типу, формування цілей та задач їх досягнення в умовах конкурентної боротьби на ринках. У контексті цього розділу треба зробити акцент на тому, що Стратегічне планування – це процес адаптації до умов, за допомогою якого здійснюється регулярна розробка та корекція поточних планів, переглядається їх зміст заходів щодо їхнього виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства.

Стратегічне планування охоплює розробку системи коротко -, середньо- та довгострокового планування, різних проектів і програм, робиться акцент на довгострокові цілі та стратегії їх досягнення. В США кінцем розвитку стратегічного планування була система планування, прогнозування, бюджетування розроблена Пентагоном. В Радянському Союзі «прогноз – програма-план». Отже, стратегічне планування – це система визначення довгострокових цілей за напрямками діяльності п-ства.