1. У чому переваги планового підходу до визначення стратегій? Які чинники треба враховувати при виборі системи страт. Планування?

Планова модель, щодо розробки стратегії — стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату високваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найеф-іший шлях досягнення цілей;

Головні переваги :

• зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;

• орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

• визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей

• свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

• розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

Основними чинниками які враховують при переході до стратегічного планування є такі: необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємства; потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації (насамперед конгломератної); наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їх підтримки (у підприємств, що їх мають) або створення їх (в аутсайдерів); посилення конкуренції; інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв’язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування; наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних розв’язувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління; розвиток теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення та підготовки майбутнього і до майбутнього; наявність доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовнішнього середовища та умов конкуренції; посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей; необхідність впровадження високої культури управління, зорієнтованої на запобігання опору змінам та стимулювання розвитку підприємства

2. Характеристика та ознаки фаз еволюції систем планування

Планування – це аналітична робота над визначенням цілей, які підприємство передбачає досягти за певний проміжок часу та способів їх досягнення.

Існують різні види планування, що становлять систему.

І фаза – поточне планування та бюджетування – булла початковим етапом, коли економіка розвивалась більш-менш стабільно.

Ознаки: а) контроль і управління «за відхиленнями» факту від «плану»; б) короткостроковість планів (до року); в) внутрішня спрямованість, підприємство було закритою системою; г) спрямованість плану – на поточну прибутковість.

Планування за даної фази обмежується розробкою певних бюджетів та поточних планів, носить короткостроковий характер, внутрішню спрямованість без врахування зовнішніх чинників впливу на підприємство.Фірма корегує обсяги виробництва та реалізації у випадку відхилення факту від плану.

ІІ фаза – екстраполяційне планування (від досягнутого рівня) – виникло в середині XX ст., коли відмічено високі темпи розвитку товарних ринків, високу передбачуваність подій на них.

Ознаки: а) довгострокове планування, для якого з’явились уже умови; б) планування від досягнутого рівня до зростання; в) основа такого планування – екстраполяційні прогнози з урахуванням дії факторів у минулому; г) зовнішня і внутрішня спрямованість, підприємство стає відкритою системою; д) спрямованість плану – як на поточну, так і на майбутню прибутковість.

Застосування елементів аналізу та контролю ситуацій, що склалися в організації та поза нею.

ΙΙΙ фаза – стратегічне планування – виникло в умовах світової економічної нестабільності, коли передбачити, що буде з підприємством завтра, – важко. Задоволення основних потреб споживача докорінно змінило структуру попиту.

З’являються нові галузі, зокрема з обслуговування. Зовнішнє середовище постійно змінювалось.

Ознаки: а) відхід від уяви, що майбутнє має бути кращим за минуле; б) концепція підприємства як «відкритої системи» уже домінує над внутрішньою спрямованістю планів; в) планування – довгострокове; г) основний принцип планування: іти від майбутнього до сучасного; д) поява стратегічного мислення: зосередженість на зменшенні загроз зовнішнього середовища і використання його можливостей; ж) спрямованість – завоювання конкурентних переваг, отримання прибутків у майбутньому.

ΙV фаза – стратегічне управління. З появою стратегічного планування помітним стає такий організаційний феномен, як опір стратегічним змінам, І дійшли висновку про однакову увагу як до стратегічних, так і до поточних проблем. Особливо гостро постала проблема реалізації стратегічних планів. Цим власне і викликана поява нової фази – фази стратегічного управління, яка розглядає його і реалізацію стратегічних планів (стратегічне управління) як одне ціле – це стратегічний менеджмент.

Ознаки: Підготовка до майбутнього, виконання досягнень всіх попередніх фаз, віднаходяться можливості до адаптації до сучасних ринкових умов.