Пахова грижа

Найчастіше трапляється у чоловіків. Вона виходить через паховий канал у мошонку. Пахова грижа може бути природженою внаслідок не заростання очеревинного відростка, в який спускається яєчко під час розвитку дитини.

Грижа білої лінії

Часто ніяких симптомів не дає і звичайно виявляється при огляді осіб фізичної праці. Анатомічно при цих грижах спочатку грижового мішка немає а є лише вип'ячування передочеревинного жировика через щілини в апоневрозі білої лінії. В дальшому утворюється лійка очеревини та грижовий мішок, який містить в більшості сальник. Великого розміру грижі білої лінії ніколи не досягають. Защемленими бувають рідко. Але дуже часто при них спостерігаються сильні болі, відригування, нудота та блювання і інші явища рефлекторного характеру з боку шлунково кишкового тракту, які роблять хворого непридатним для фізичної праці.

Стегнова грижа

Найчастіше трапляється у жінок. Виходить вона під пупартовою зв'язкою на стегно, до середини від стегнових судин. Стегнова грижа відносно частіше защемлюється, причому, внаслідок щільності кільця, швидко настає гангрена защемленої грижі.

Апендицит

Запалення червоподібного відростка

Причини апендициту

У розвитку апендициту, як правило, бере участь полі мікробна флора, представлена кишковою паличкою, стафілококами, ентерококами, стрептококами, анаеробами. У стінку апендикса Збудники потрапляють ентерогенним шляхом, тобто з його просвіту.

Умови для розвитку апендициту виникають при застою кишкового вмісту в червоподібному відростку внаслідок його перегину, наявності в просвіті чужорідних тіл, калових каменів, гіперплазія лімфоїдної тканини. Механічна блокада просвіту відростка призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску, розладу кровообігу в стінці апендикса, що супроводжується зниженням локального імунітету, активізація гноєтворних бактерій і їх впровадженням в слизову оболонку.

Певну роль, що привертають до розвитку апендициту, грає характер харчування і особливості розташування відростка. Відомо, що при рясному вживанні м'ясної їжі і схильності до запорів в кишковому вмісту накопичується надмірна кількість продуктів розпаду білка, що створює сприятливе середовище для розмноження патогенної флори.

Крім механічних причин, до розвитку апендициту можуть призводить інфекційні та паразитарні захворювання –черевний тиф, амебіаз, туберкульоз кишечника і ін..

Більш високий ризик розвитку апендициту існує у вагітних жінок, що пов'язано зі збільшенням матки і зміщенням сліпої кишки і червоподібного відростка. Крім того, сприяючими чинниками до розвитку апендициту у вагітних можуть слугувати запори, перебудова імунної системи, зміна кровопостачання тазових органів.

Симптоми апендициту

При Типовій клінічній картині гострого апендициту відзначаються біль у клубової області справа, виражена місцева і загальна реакція. Больовий напад при гострому апендициті, як правило, розвивається раптово. Спочатку біль має розлитий характер або переважно локалізується в епігастрії, в навколо пупковій ділянці. Зазвичай через кілька годин біль концентрується в правої клубової області, при нетиповому розташуванні апендикса може відчуватися в правому підребер'ї, в області попереку, тазу, над лобком. Больовий синдром при гострому апендициті виражений постійно, посилюється при кашлі або сміху; зменшується в положенні лежачи на правому боці.

До характерних ранніх виявів апендициту відносяться ознаки розладу травлення: нудота, блювота, затримка стільця і газів, пронос. Відзначається субфебрилітет, тахікардія до 90-100 уд. в хв. Інтоксикація найбільш виражена при деструктивних формах апендициту.

Перебіг апендициту може ускладнюватися утворенням абсцесів черевної порожнини – аппендікулярного, піддіафрагмального, міжкишкового простору. Іноді розвивається тромбофлебіт здухвинних або тазових вен, що може з'явиться причиною ТЕЛА.

Свою своєрідність клініка апендициту має у дітей, літніх людей, вагітних, у пацієнтів з атиповою локалізації червоподібного відростка. У дітей раннього віку при гострому апендициті переважає загальна симптоматика, властива багатьом дитячим інфекціям: фебрильна температура, діарея, багаторазове блювання. Дитина стає малоактивною, примхливою, млявою, при наростанні больового синдрому може спостерігатися неспокійна поведінка.

У літніх пацієнтів клініка апендициту зазвичай стерта. Захворювання нерідко протікає без виражених симптомів, навіть при деструктивних формах апендициту. Температура тіла може не підвищуватися, болі в гіпогастрії виражені незначно, пульс в межах норми, симптоми подразнення очеревини слабкі, лейкоцитоз невеликий. В осіб старшого віку, особливо при наявності пальпую чого інфільтрату в клубової області, необхідна диференціальна діагностика апендициту з пухлиною сліпої кишки, для чого потрібне проведення колоноскопії або іригоскопії.

Хронічний апендицит протікає з тупим болями в правій здухвинній області, Які періодично можуть посилюватися, особливо при фізичному напруженні. Для клініки апендициту характерні симптоми порушення травлення (стійкі запори або проноси), відчуття дискомфорту і тяжкості в епігастральній ділянці. Температура тіла в нормі, клінічні аналізи сечі і крові без виражених змін. При глибокій пальпації відчувається хворобливість в правих відділах живота.