20. Основні вимоги до фітоіндикації

При фітоіндикації слід враховувати слідуючи чотири основні вимоги:

1. Відносно швидке проведення.

2. Отримання достатньо точних результатів, які можна повторити.

3. Наявність об’єктів, які застосовуються для біоіндикації у значній кількості і з однорідними властивостями.

4. Діапазон похибки, по відношенню з іншими методами тестування, не повинен перевищувати 20%.

За звичай результати фітоіндикації добре піддаються математичній обробці. За допомогою лінійного і нелінійного дискримінантного аналізу для кожного часового інтервалу можливо виявити достатньо надійні фітоіндикаційні ознаки, дискримінантні функції яких, наприклад, будуть одночасно являти собою математичний опис систем індикації. Таким чином, є можливість застосування фітоіндикації в системі контролю середовища, яка спирається на ЕОМ.

При проведенні фітоіндикації слід чітко уявляти можливості методу, допустимі межі його застосування і не абсолютизувати отримані результати, оскільки фітоіндикація відображає причинні взаємозв’язки, закономірності змін, організацію, поведінку окремих елементів і систем, вона відіграє значну прогностичну роль.

23. Лісівництво як наука

Лісівництво – це прикладна наука про життя лісу, методи його вирощування і покращення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Як наукова основа лісового господарства лісівництво має два великі напрями

-Прикладне лісівництво – розділ лісівництва, що вивчає методи вирощування і покращення лісових насаджень, підвищення їх продуктивності, теорію рубок, спрямованих на поліпшення продуктивності і водоохоронно-захисної ролі лісостанів

-Лісознавство – це вчення про ліс як цілісну систему, сукупність знань про природу лісу його основні компоненти. Знання з прикладного лісівництва необхідні для розрроблення і впровадження науково обґрунтованих методів ведення лісового господарства. Вона базується на лісознавстві і розробляє практичні питання, що охоплюють лісову селекцію та насінництво, вирощування посадкового матеріалу, створення та вирощування лісових культур, охорону лісів від пожеж, хвороб і шкідників і т.д. Лісознавство можна розглядати як розділ фітоекології, що вивчає лісові екосистеми, адже цей напрям лісівничої науки вивчає:

- відношення деревних порід та інших складових лісу до екологічних факторів (абіотичних і біотичних)

-формування специфічних екологічних умов у лісових біоценозах;

- взаємодію компонентів лісових біогеоценозів

- вплив лісових насаджень на НС

-поширення різних типів лісів на планеті

- формування лісових угрупувань на конкретних територіях залежно від певних умов існування.

Ліс – це один з основних типів рослинного покриву на планеті, що складається з сукупності деревних, чагарникових, трав'янистих та інших рослин, а також тварин і мікроорганізмів, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і НС. Ліси – одна з найважливіших складових біосфери, вони ростуть на всіх континентах, крім Антарктиди. Ліси вкривають близько 30% суші Землі і займають понад 3,4 млрд га поверхні планети. надходить до атмосфери. Залежно від походження ліси поділяються на: -природні – утворюються із насіння або шляхом вегетативного розмноження на відкритих територіях, на яких ліс зник внаслідок стихійних природних явищ (пожеж, буреломів, вітровалів, поширення шкідників і хвороб) та діяльності людини. -штучні – створюються людиною практично на тих самих територіях, що й природні. Штучні висаджуються людиною і потребують постійного догляду. В Україні близько 60% лісів є штучно створеними. саме з появою штучних лісів пов’язане виникнення лісівництва.