Критерії виду:

• морфологічний — сукупність подібностей особин виду за будовою. До нього відносять усі матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем.

• фізіологічний — подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи різних видів.

• біохімічний — особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певного виду.

• географічний — полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів, і площа та контури ареалів є видовою ознакою.

• екологічний — охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі.

• генетичний — Полягає у схожості ДНК окремих представників або груп особин.

• Історичні

Види, які не розрізняються за загальноприйнятими в діагностиці певної систематичної групи макроморфологічними критеріями, проте відрізняються за всіма іншими критеріями, відносяться до видів-двійників.

Видоутворення відбувається в результаті процесів мікроеволюції. Проте не відміну від мікроеволюції видоутворення має необоротний характер. На утворення видів впливають такі процеси якгенетичний дрейф та природний відбір, хоча їх відносний внесок досить сильно відрізняється залежно від ситуації.

Існують три основні шляхи видоутворення: філетичний, гібридогенний і дивергентний.

При філетичному видоутворенні вид А поступово перетворюється на вид В; зміни числа видів не відбувається. Вивчення філетичного видоутворення можливо тільки на великій кількості палеонтологічного матеріалу, оскільки завжди залишається можливість дивергентного видоутворення. Філетичне видоутворення включає стазігенез - розвиток виду в часі з поступовою зміною однієї і тієї ж екологічної ніші; анагенеза - розвиток виду з набуття якихось нових принципових пристосувань, що дозволяють йому утворювати нову екологічну нішу.

Гібридогенного видоутворення (сінтезогенез) пов'язане зі злиттям двох існуючих видів А і В і утворенням нового виду С. Цей тип видоутворення звичайний для рослин: за деякими підрахунками понад 50% видів рослин являють собою гібридогенні форми - аллополіплоіди. Так культурна слива виникла шляхом гібридизації терну з аличею з подальшим подвоєнням числа хромосом. Деякі види малини, полину, тютюну та інших рослин - такі ж аллополіплоіди гібридогенного походження.

Дивергентне видоутворення (кладогенез). При дивергентному видоутворенні відбувається поділ одного предкового виду на кілька нових видів.

Дивергенція (лат. diverto – відхиляюсь) – розходження ознак і властивостей у спочатку близьких груп організмів у ході еволюції. Результат існування в різних умовах і неоднаково спрямованого природного відбору. Поняття «дивергенція» введено Чарльзом Дарвіном (1859) для пояснення походження видів тварин і рослин, їх різноманіття, виникнення розмежування між видами, обґрунтування вчення про монофілетичне походження видів від спільного кореня. Дивергентність еволюційного процесу виводиться з фактів різноспрямованої мінливості, переважного виживання і розмноження в ряді поколінь крайніх варіантів, які в меншій мірі конкурують між собою. Дивергенція ознак під впливом природного відбору приводить до диференціації видів і їх спеціалізації.