Тема 20 Основи проектування підприємств м” ясної промисловості

Задачі в галузі капітального будівництва, проектування і розміщення підприємств м ”ясної промисловості

М”ясна промисловість - це одна із провідних галузей агропромислового комплексу держави.

її головне призначення - забезпечувати населення високоякісними продуктами харчування білкової природи. Сучасні підприємства повинні постійно працювати над розширенням асортименту, збільшенням виробітку найбільш цінних продуктів харчування, підвищенням їх якості. Такі задачі, підприємства галузі здатні будуть вирішити, якщо їх оснастити високопродуктивним обладнанням і постійно запроваджувати високоефективні технології.

Подальший розвиток виробничо-технічної бази галузі, нарощування виробничих потужностей планують здійснювати за рахунок будівництва нових підприємств і широкого переоснащення діючих заводів і комбінатів.

Нові підприємства будуть розміщуватися переважно в сировинних зонах, щоб скоротити перевезення худоби на переробку.

Капіталовкладення, виділені на. розвиток галузі, повинні ефективно використовуватися.

При проектуванні підприємств м”ясної промисловості велика увага повинна приділятися:

• об”ємно-планувальним рішенням виробничих будівель;

• блокуванню цехів і вибору кількості поверхів;

-• створенню найкращих умов праці і організації робочого місця;

• вибору матеріалів і конструкцій діві індивідуального будівництва;

• економічності виробничої будівлі.

Типи підприємств м”ясної промисловості

На сучасному етапі розвитку галузі можна виділити такі типи підприємств:

• бойні і забойні цехи - найпростіші підприємства по первинній переробці худоби та птиці;

•• холодозабійті підприємства - це такі, в складі яких є бойня і холодильник;

• м ”ясокомбінати - це підприємства по комплексній переробці худоби і продуктів забою. Якщо до складу м’ясокомбінату входить цех по обробці птиці, то таке підприємство називається

кошторис на будівельні роботи, монтаж і архітектурно-будівельна частина.

За призначенням поділяють проекти на:

• проекти будівництва;

• проекти реконструкції.

За характером виділяють проекти, які не носять повторного характеру, повторні і типові.

Якщо проект прив”язаний тільки до одного будівельного майданчика, тобто використаний тільки один раз, то він не носить повторного характеру.

Повторними проектами називають такі проекти, які були розроблені для будівництва якого-небудь підприємства у відповідному пункті, але їх можна прив”язати до любого будівельного майданчика, розташованого в такій же географічній зоні.

Типові проекті призначені для багаторазового використання при будівництві однакових за призначенням об’єктів.

Якщо проект виконаний в одну стадію, то він називається техно- робочим.

Розробляють такий проект для нескладних об’єктів, для яких є можливість використати типові проекти.

Стадії проектування

Проектування може здійснюватися в дві або в одну стадію. При проектуванні у дві стадії спочатку розробляється технічний проект, а потім робоче креслення.

При проектуванні в одну стадію розробка технічного проекту поєднується з розробкою робочого креслення.

В технічному проекті розробляються основні рішення щодо генерального плану, технологічних процесів, економіки і організації виробництва, обладнання, автоматизації технологічних процесів, архітектурно-будівельних рішень.

В робочих кресленнях деталізуються і визначаються кінцеві форми, характер і розміри объекта і кожного елемента окремо.

Склад технічного проекту

До складу технічног о проекту входить зведена пояснювальна записка, графічні матеріали і кошторис.

У зведеній пояснювальній записці проекту наводяться відомості і розрахунки по загальній, технологічній, будівельній, холодильній, енергетичній частинах проекту, по водопостачанню, каналізації, опаленню і вентиляції, житловому і культурно-побутовому будівництву і організації будівництва.

Графічними матеріалами технічного проекту є креслення по объектах промислового будівництва. •

В кошторисі приведена сума затрат на розробку проекту і на будівництво об”єкта за відповідним проектом.

Зміст розрахунково-пояснювальної

записки технічного проекту

Розрахунково-пояснювальна записка проекту включає:

• загальну частину;

• технологічну частину;

• будівельну частину;

• холодильну частину;

• тепло-енергетичну частину;

• водопостачання, каналізацію, опалення, вентиляцію;

• житлове і культурно-побутове будівництво для підприємства, що проектується.

В загальній частині наводяться короткі відомості про основні технологічні рішення і техніко-економічні показники, дається характеристика майданчика для будівництва.

В технологічній частині дається характеристика технологічним схемам в цілому по підприємству і по основних цехах.

В будівельній частині проекту дають характеристику основним будівлям і спорудам, вказавши використані типові проекти.

В холодильній частині записки вирішують питання холодозабезпечення объекта.

В інших частинах зведеної пояснювальної записки проекта вирішуються питання забезпечення проектованого підприємства теплом і іншими видами енергії, водою, каналізацією. Розробляються принципові схеми опалення і вентиляції, вирішуються питання житлового і культурно-побутового будівництва.

Графічні матеріали

технічного проекту

До складу графічних матеріалів технічного проекту входять: плани основних цехів в масштабі 1:200 або 1:100.

На планах показують відділення і дільниці цеху з розміщенням основного обладнання з специфікацією до нього.

На розрізах зображують основні будівельні конструкції і технологічне обладнання в масштабі 1:50 або 1:25.

До складу графічних матеріалів проекту входить і генеральний план. Його виконують в масштабі 1:1000 з нанесенням основних будівель і споруд, їх експлікації і рози вітрів.

Методика технологічного

проектування

Технологічні розробки при проектуванні нового чи реконструкції діючого підприємства починають після виконання техніко-економічного обгрунтування і технічних досліджень, на підприємстві яких одержують завдання для проектування.

Методика технологічного проектування загальна для усіх виробництв, але має деякі відмінності, викликані специфікою конкретного виробництва.

Так, для м”ясо-жирового виробництва спочатку доцільно розрахувати сировину, готову продукцію, допоміжні матеріали, тару, а потім скласти технологічні схеми, виконати інші технологічні розрахунки і визначити техніко-економічні показники.

Для м”ясопереробного і консервного виробництва треба вибрати асортимент продукції, яка буде виготовлятись. Потім складають найбільш раціональні для даного виробництва технологічні схеми і виконують технологічні розрахунки.

Мета технологічних розрахунків - одержати вихідні дані для виконання технічного проекту.

До складу технологічних розрахунків входить:

• розрахунок сировини і готової продукції;

• розрахунок допоміжних матеріалів і тари;

• розрахунок технологічного обладнання;

• розрахунок і розставлення робочої сили;

• розрахунок виробничої і допоміжної площі;

• розрахунок витрат різних видів енергії.

Порядок розрахунків може мінятися залежно від специфіки виробництва.

Після виконання технологічних розрахунків визначають техніко- економічні показники підприємства, яке проектують.

Проектування технологічних схем

і їх обгрунтування. Основні вимоги

до проектування, технологічних схем

Технологічні схеми окремих виробництв - це основа для технологічних розрахунків і їх треба старанно обмірковувати.

Вибирають технологічні схеми, користуючись діючими в галузі технологічними інструкціями.

При складанні технологічних схем уточнюють окремі операції і їх режими, щоб забезпечити найефективніше використання обладнання, витрачання сировини, допоміжних матеріалів, застосування сучасних

технологій, раціональне використання робочої сили, транспортних засобів, енергозатрат.

Найдоцільніше векторне оформлення технологічних схем.

Складені технологічні схеми повинні задовольняти загальним вимогам до проектування технологічних схем, таким як

• комплексна переробка сировини і відходів;

• найкоротші шляхи переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції;

• відсутність пересікання виробничих і транспортних потоків;

• можливі зміни, розширення або доповнення технологічних схем; випуск продукції високої якості при мінімальних затратах.

Крім того, технологічні схеми повинні забезпечити:

• можливість використати кращі архітектурні, планувальні і об’ємно- компонувальні рішення виробничих цехів і приміщень;

• максимальний рівень механізації технологічних і транспортних операцій;

• нормальні умови праці робітникам.

Технологічні схеми в проекті повинні відповідати сучасним вимогам наукової організації праці, санітарним і ветеринарним нормам, правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.

Загальні умови наукової організації

праці під час розробки технологічних

процесів

При проектуванні технологічних процесів треба враховувати загальні принципи наукової організації праці, які забезпечать найкраще використання часу і максимальну продуктивність технологічного обладнання.

До таких принципів наукової організації праці відносяться:

• виключення зайвих прийомів і рухів робітника;

• оптимальна інтенсивність праці;

• безперервність процесу і його синхронність;

• раціональне розставлення обладнання і робочих місць, яке створює умови для спеціалізації робітників, суміщення операцій і багатоагрегатного обслуговування.

Здійснити вказані принципи на практиці дозволяє застосування і ірогресивгюго обладнання.

Перелік цехів, що входять до складу

корпусів: м*ясо-жировго, м*ясо переробного,

холодильника, консервного заводу,

птахопереробного виробництва

М ”ясо-жировий корпус

До його складу входять:

• забійний цех;

• цех по обробці субпродуктів;

• кишковий цех;

• цех харчових тваринних жирів

• виробництво кормових і технічних продуктів

М "ясоперепобпий корте

Цей корпус призначений для виробництва ковбасних виробів, солоних м’ясопродуктів, м’Ясних напівфабрикатів і швидкозаморожених готових м’Ясних страв.

До основних відділень м’Ясопереробного виробництва відносять:

• камери накопичування і розмороження м’Яса і субпродуктів;

• сировинне відділення;

• відділення для соління м’яса на солоні м’ясопродукти і на ковбаси;

• відділення приготування фаршу (машинне відділення);

• шприцювальне відділення;

• камери осідання ковбас, охолодження і зберігання варених ковбас;

• сушіння копчених ковбас і солоних м’ясопродуктів;

• відділення виробництва м’Ясних напівфабрикатів і камери його короткочасного зберіганім;

• термічне відділення;-

• відділення виробництва субпродуктових ковбас;

• упакувальне відділення і експедицію.

Холодильник

В його складі проектують:

• камери охолодження і зберігання охолодженого м’Яса;

• камери охолодження і зберігання субпродуктів;

• камери заморожування м’Яса і. субпродуктів;

• камери зберігання замороженого м’Яса і субпродуктів;

• камери охолодження і зберігання кишок;

• камери зберігання харчового топленого жиру;

• камери заморожування і зберігання ендокринно-ферментної сировини.

Консервний завод

В його складі передбачають:

• камери накопичення і розморожування м’ясопродуктів;

• сировинне відділення;

• кулінарно-варочне відділення;

• відділення порціонування;

• стерилізаційне відділення;

• термостатне відділення або приміщення для витримки консервів, приміщення для сортування, маркування і пакування готової продукції

Птахопереробне виробництво

Це може бути птахокомбінат або цех забою і обробки тушок птиці.

Таке виробництво включає:

• базу передзабійного утримання птиці;

• цех або відділення забою птиці і обробки тушок;

• холодильник;

• цех або відділення обробки гіір”я;

• цех або відділення технічних продуктів;

• відділення виготовлення напівфабрикатів;

• цех або відділення обробки яєць й виробництва яйцепродуктів.

Вибір кількості поверхів підприємства,

висоти поверху, сітки колон

Підприємства м”ясної промисловості будувати можна

одноповерховими, багатоповерховими або за змішаним типом.

Вибір кількості поверхів залежить від розташування, форми і розмірів ділянки території, вимог міста до забудови, кліматичних умов, будівельної економіки та іншого.

Будівництво одноповерхових будівель порівняно з багатоповерховими має переваги:

• скорочуються строки будівництва;

• спрощується монтаж будівельних конструкцій і обладнання;

• для переміщення вантажів всередині приміщення використовується найбільш економічний горизонтальний транспорт (візковий і підвісний);

• максимально можна використати природне освітлення приміщень через будівельний ліхтар в стелі будівлі;

• можна збільшити навантаження на підлогу виробничих приміщень;

• зручно здійснювати конвейєрне зберігання і передачу вантажів.

До недоліків одноповерхових будівель відносяться:

• значна площа забудови;

• на одиницю площі підлоги припадає в 2 - 2,5 рази більша площа стін, вікон, покрівлі, ніж у багатоповерхових;

• у північних районах збільшуються витрати на опалення таких будівель в 1,5 - 1,75 рази.

Одноповерхові будівлі будують суцільної і павільйонної забудови. Будівлі суцільної забудови мають велику довжину і ширину.

Будівлі павільйонної забудови мають невелику кількість прогонів. Це забезпечує бокову освітленість і природне провітрювання. Такі будівлі мають меншу пожежну небезпеку, кращу вентиляцію, зручніше ізолювати шкідливі цехи.

В м'ясній промисловості поширені одноповерхові будівлі, в яких величина прогону переважає над відстанню між колонами по довжині будівлі. Прогони паралельні, висоти їх можуть бути різними, а розташовувати їх треба послідовно в порядку зростання.

Багатоповерхові будівлі доцільно будувати при відносно невеликому навантаженні на перекриття - до 2000 кг/м² або підприємство будується в гущі міської забудови, в суворих кліматичних умовах, під час реконструкції або розширення підприємства.

До недоліків багатоповерхівок відносять:

збільшення загальної площі на 15 - 20 % порівняно з одноповерховими будівлями;

• ліфти і сходи збільшують кубатуру будівлі;

• довшають шляхи пересування людей і вантажів;

• обмежені навантаження на перекриття;

• складніше експлуатувати перекриття від дії на нього агресивних рідин.

Будують м’ясокомбінати і м’Ясопереробні заводи в 2- 5 поверхів залежно від загальної площі виробництва.

Для виробництва загальною площею до 12000 м² оптимальна кількість поверхів - 2. х

Якщо площа виробництва 12000 - 20000 м² раціонально будувати виробництва? в 3 - 4 поверхи. Для виробництва загальною площею 20000 – 30000м² оптимальна кількість поверхів -4 - 5 .

Забудови бувають наріжними П- і Т - подібними. Планування багатоповерхових будівель мало залежить від прогону, тому що значне навантаження на підлогу 500 - 3000 кг/м² і сітка колон 6*6м в обох напрямках.

Ширина будівлі залежить від умов природної освітленості.

Так в багатоповерхових будівлях максимальне використання природної освітленості можливе при ширині будівлі не більше 24 м. В окремих випадках ширину будівлі можна збільшити до 36 м, але тоді середину будівлі використовують для коридорів і приміщень, для яких непотрібне природне освітлення.

Багатоповерхові будівлі м”ясо-жирового корпусу мають сітку колон 6 м*6 м (6*6), а якщо навантаження на перекриття не більше 1000 кг/'м², то 6*9.

Сітка колон багатоповерхової будівлі м”ясопереробного корпусу 6*6 м.

Для багатоповерхових будівель затверджені розміри в плані з використанням уніфікованих елементів будівельних конструкцій такі як:

48 * 24,' 60 * 24,

48 * 36, 60 * 36,

48 * 48, 60 * 48.

Сітка колон 6*6 або 6*9.

Висота поверху від підлоги одного поверху до підлоги іншого поверху 4,8 і 6 м (для першого поверх}-' допускається 7,2 м).

При використанні залізобетонних конструкцій висота поверху повинна бути кратною 0,6.

При висоті поверху 4,8 м, висота від підлоги до стелі буде дорівнювати 4,4 м, 4,6 м або 4,7 м залежно від товщини перекриття.

Одноповерхові будівлі будують шириною 36 м, 48 м, 60 м і інші. Ширина більше 60 м характерна для м”ясопереробного виробництва.

Для одноповерхових будівель характерні розміри в плані:

60 * 24, ‘ 72 * 24,

60 * 48, 72 * 48,

60 * 144, 72 * 72,

72 * 144.

Для будівель шириною 72 м і 144 м сітка колон :

6 * 12, 6 * 18,

12*18, 12*12.

Висота будівлі 4,8 м, 5,4 м, 6,0 м, 7,2 м від підлоги до низу опори, що підтримує перекриття.

Для одноповерхової будівлі шириною 24 м висота дорівнює 4,8 м.

Сітка колон одноповерхової будівлі м”ясопереробного виробництва 6*12.