Рівненський державний гуманітарний університет

Факультет української філології

Кафедра української літератури

Магістерська робота

ОКР «Магістр»

Осмислення досвіду другої світової війни в українській літературі початку ххі століття

Виконала студентка V курсу

(заочне відділення)

напряму підготовки 8.020303 «Філологія»

спеціальності «Українська мова і література»

Недбало Ольга Миколаївна

Керівник – канд. філ. наук,

доц. Кирильчук Олександр Миколайович

Рецензент – канд. філ. наук,

Миненко Юрій Васильович

Рівне – 2015

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....3

Розділ І. Художня реалізація мілітарної теми в українській літературі……....6

1.1. Війна в інтерпретації вітчизняного письменства ХХ століття……….6

1.2. Репрезентація мілітарної тематики в текстах сучасної української літератури…………………………………………………………………...11

1.3. Рецепція мілітарної парадигми в сучасному літературознавстві…..16

Розділ ІІ. Інтелектуально-інтуїтивне осмислення досвіду війни в романі Оксани Забужко «Музей покинутих секретів»………………………………...26

Розділ ІІІ. Війна як приватний досвід: версії сучасного українського письменства……………………………………………………………………....40

3.1. Чоловічий та жіночий варіанти пам’яті про війну у текстах Володимира Лиса ………………………………………………………...40

3.2. Приватний мілітарний досвід як «драма життя» у текстах Марії Матіос………………………………………………………….………….54

3.3 Проекція Іншого в українському мілітарному досвіді (роман Лариси Денисенко «Відлуння»)…………………………………………………..66

Розділ ІV. Літературно-документальна версія минулого у романі Андрія Кокотюхи «Червоний»…………………………………………………………..74

Розділ V. Досвід війни як простір Bloodlands у романі Юрія Винничука «Танго смерті»…………………………………………………………………..85

Висновки………………………………………………………………………..104

Список використаної літератури……………………………………………...107

ВСТУП

Українська література довгий час у просторі вітчизняної гуманітарної сфери посідала місце єдино можливого проекту окреслення національного саморепрезентування, оскільки усі інші галузі (наука, періодика тощо) перебували під потужним ідеологічним тиском імперського дискурсу. Саме письменство сформувало текстуальні версії минулого та своєрідне рефлективне осмислення сучасності. У ХХ століття на долю українського народу випали складні трагічні випробування, на котрі найперше реагувала якраз література, а відтак і перші спроби культурологічного сприйняття їх було створено у просторі художніх текстів. Однією із таких знакових проблем є тема війни, що впродовж минулого століття стає магістральною темою не лише літератури, але і всіє гуманітаристики.

Осмислення наслідків двох світових війн, громадянських протистоянь у 1917-1923 роки, рух опору у 1940-50-ті роки стає невід’ємною частиною розвитку українського літературного середовища впродовж усього ХХ століття. Різні літературні генерації авторів, починаючи від ранніх модерністів (Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Осип Турянський) і завершуючи пізніми шістдесятниками (Григір Тютюнник, Валерій Шевчук), зосереджені були на інтерпретуванні травматичного досвіду війни. В окремі історико-літературні періоди (епохи соцреалізму) мілітарна складова набувала особливого ідеологічного звучання, оскільки відбивала ключові ідеологеми тоталітарного світобачення. Втім основний акцент все-таки був зміщений у площину трагедії гуманістичних цінностей та особистої драми людини, що стала жертвою воєнного конфлікту. Сучасна українська література також демонструє увагу до осмислення мілітарного досвіду українського минулого.

Актуальність дослідження полягає у докладному дослідженні стратегій та практик інтерпретування теми війни в літературних текстах сучасного письменства. Оскільки у текстах Оксани Забужко, Юрія Винничука, Марії Матіос, Володимира Лиса простежуються нові підходи до осмислення драм та трагедій, що випали на долю людини в умовах мілітарних протистоянь у ХХ столітті. Автор намагаються у першу чергу зосередитися на дослідженні приватного досвіду героїв, що опиняються заручниками та жертвами воєнних протистоянь. Сучасне ж літературознавство не пропонує комплексного аналізу моделей осмислення досвіду війну у текстах сучасних прозаїків.

Мета роботи полягає у системному дослідженні трансформації травматичного мілітарного досвіду у творах письменників початку ХХІ століття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• окреслити стратегії інтерпретації теми війни в українській сучасній літературі;

• висвітлити проблемно-тематичний та естетично-ідейний рівень осмислення мілітарного досвіду в українській літературі початку ХХІ століття;

• вивчити прийоми психологічного та художнього аналізу руйнівного характеру війни на долю пересічної людини;

• з’ясувати світоглядні засади й естетичні форми переосмислення письменниками травматичного досвіду війни у текстах сучасних прозаїків.

Об’єктом роботи є тексти Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», Марії Матоіс «Солодка Даруся», «Москалиця», збірка новел «Нація», Володимира Лиса «Століття Якова», «Соло для Соломії», Юрія Винничука «Танго смерті», Андрія Кокотюхи «Червоний», Лариси Денисенко «Відлуння».

Предметом роботи є естетичне осмислення воєнної тематики у творчості авторів сучаної української прози.

Методи дослідження. Для багатоаспектного аналізу мілітарної проблематики у прозі початку ХХІ століття в магістерській роботі використано пошуковий, порівняльно-типологічний та історико-функціональний методи. Застосовано системний підхід до вивчення предмета та описово-аналітичний, який полягає у підборі, систематизації та розгляді матеріалу.

Практичне значення роботи полягає у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані під час підготовки до практичних та семінарських занять з історії української літератури у вищих навчальних закладах, а також позакласних уроків та факультативних занять в середній школі.

Структура роботи складається із вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури.