7. Податок на додану вартість (пдв) у системі непрямого оподаткування

ПДВ – є відносно молодим податком. Вперше він був розроблений і запроваджений у Франції у 1954. В Україні почав справлятися з 01.01.1992 ЗУ «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26.12.1992, згодом 03.04.1997 було прийнято ЗУ «Про податок на додану вартість», він набув чинності 01.07.1997. Цей закон втратив чинність на підставі ПКУ(ст. 180-211).

ПДВ – це загальнодержавний і непрямий податок, який включається в ціни товарів, робіт послуг.

Він характеризується широкою базою та єдиною ставкою оподаткування. ПДВ сплачується на кожній стадії просування товару від виробника до споживача і включається в ціни товарів.

ПДВ забезпечує стійкі надходження в бюджет, бо його база не є чутливою до зміни кон’юктури ринку. При цьому ПДВ доповнюється рядом таких непрямих податків як мито і акцизний податок.

8. Платник та об’єкт оподаткування пдв

Платник податку- це особа яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа яка ввозить товари на митну територію України.

Головна особливість платника ПДВ – це рзрив між реальним та формальним платником.

Реальний платник ПДВ це покупець. Кошти для ПДВ входять до ціни товару.

Формальний платник – продавець. Після продажу товару він зобов’язаний перерахувати ПДВ до бюджету. Об’єктом оподаткування є продаж товарів(робіт послуг) на митній території України (здійснювана як резидентами так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в .т.ч. в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України.

9 Характеристика податкового зобов’язання(пз) та податкового кредиту(пк)

Податковий кредит – це кредит, який платник податків дає державі, а не навпаки, як це прийнято вважати. Цей ПК платники податків надають державі не безпосередньо =.ю а непрямим чином, шляхом купівлі товарів і іншого платника ПДВ – продавця цих товарів, який у свою чергу сплачує ПДВ до бюджету у зв’язку з їх продажем. Таким чином у постачальника цього підприємства виникають ПЗ перед бюджетом(кредиторська заборгованість за податками), бо він у цій операції був продавцем, а підпр що було в цій операції покупцем виникає ПК(дебіторська заборгованість бюджету).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до ПК вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

• Дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

• Дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення ПЗ з постачання товарів/послуг вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше:

• Дата зарахування коштів від покупця

• Дата відвантаження товарів, а у разі експорту товарів –дата оформлення митної декларації, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, ПК- це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити ПЗ звітного(податкового) періоду, а ПЗ – зобов’язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму кштів у порядку та у строки визначенні податковим законодавством України.

ПДВ=ПЗ-ПК. ПЗ(виникає при реалізації. Зобов’язання сплатити суму ПДВ до бюджету без ПДВ*20%) ПК(при постачанні. Сума на яку зменшується ПЗ в т.ч ПДВ/6)