Визначення аудиту та його сутність згідно мса 1.5

Стаття 3 Закону "Про аудиторську діяльність" дає таке визначення

аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

У свою чергу МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів» дає таке визначення:

Метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (в усіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності. Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Порівняння цих двох визначень дозволяє виділити такі основні ознаки аудиту:

• перша - це те, що аудит пов'язаний з проведенням процедур перевірки фінансових звітів,

• друга - це те, що в процесі аудиту висловлюється незалежна думка,

• третя - це те, що сформоване судження має базуватися на концепції суттєвості інформації, яка міститься у фінансових звітах.

Аудит - це завжди незалежна перевірка, про що прямо зазначено у статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність".

МСА 200 не має у визначенні аудиту безпосередньо терміна "незалежність думки", проте дотримання незалежності є ключовою вимогою Кодексу етики професійних бухгалтерів, завдяки якій аудитор може забезпечити в процесі своєї діяльності виконання всіх вимог щодо фундаментальних принципів етики, таких як чесність, об'єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка.

Формування незалежного судження аудитора стосовно достовірності повного комплекту фінансової звітності завжди проводиться на основі визначеного рівня суттєвості інформації, яку містять такі звіти.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Професійний скептицизм означає, що аудитор критично оцінює, ставлячи під сумнів, обґрунтованість отриманих аудиторських доказів та очікує на виявлення аудиторських доказів, які суперечать (чи ставлять під сумнів) достовірність документів, відповіді на запити та іншу інформацію, отриману від управлінського та найвищого управлінського персоналу.

ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ ЗА ОБСТАВИН, КОЛИ ВИНИКАЮТЬ ЗАГРОЗИ ДЛЯ ДОТРИМАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ. 2.8

Виконання професійних обов'язків може здійснюватися за обставин, коли виникають загрозидля дотримання фундаментальних принципів.

Загальну сукупність загроз, що потенційно можуть існувати, Кодекс етики поділяє за такими категоріями:

а) загроза власного інтересу, спричинена фінансовими або іншими інтересами професійного бухгалтера або інтересами його найближчих чи близьких родичів;

б) загроза власної оцінки у випадках, коли професійний бухгалтер повинен переглянути своє ж попереднє судження;

в) загроза захисту, коли професійний бухгалтер захищає позицій або думку такою мірою, яка може ставити під сумнів його об'єктивність;

г) загроза особистих стосунків, коли внаслідок тісних стосунки професійний бухгалтер занадто співчуває інтересам інших;

д) загроза тиску, коли професійний бухгалтер утримується від об'єктивних дій внаслідок фактичних або відчутних загроз.

ВИМОГИ МСА 530 «АУДИТОРСЬКА ВИБІРКА» ДО ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ВИБІРКИ.35

Визначення аудиторської вибірки точно сформульовано у МСА 530, де зазначено, що аудиторська вибірка — це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100 % облікових записів (елементів вибірки в межах залишку на рахунку, або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними.

Організація аудиторської вибірки за МСА 530

1. Визначення мети аудиту – розробляючи аудиторську вибірку аудитор повинен досягнути поставленої мети аудиту.

2. Визначення характеристик генеральної сукупності – генеральна сукупність має бути однорідною, повною і охоплювати операції за весь період що перевіряється.

3. Здійснення аудиторської оцінки допустимих викривлень та очікуваних помилок, які аудитор готовий прийняти.

4. Вибір методу та проведення вибірки – вибір статті для вибірки, виходячи з того, що всі елементи генеральної сукупності мають однакові шанси бути вибраними.

5. Проведення аудиторської процедури щодо вибірки - здійснення аудиторської процедури відповідно до мети перевірки щодо кожної вибіркової статті.

6. Розглянути результати вибірки, характер і причини викривлень – оцінка результатів вибірки для того, щоб визначити чи підтверджуються результати попередніх оцінок.

7. Аналіз зібраної інформації та екстраполяція результатів на всю генеральну сукупність – поширення результатів отриманих за вибіркою на всю сукупність.

8. Підсумування та відображення в робочій документації аудитора – аудитор повинен обов’язково відображати всі отримані результати.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРА ЗА ФІНАНСОВУ ЗВІТНІСТЬ.58

Хоч аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам у відповідності з вимогами українського законодавства покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства не звільняє його керівництво від відповідальності за достовірність і повноту звітності.

Процедури засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), які вимагаються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку та іншими державними установами, не означають солідарну відповідальність аудитора за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства з керівництвом підприємства, що перевіряється. Процедури засвідчення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним головної книги (оборотного балансу) та журналам ордерам, без здійснення ним процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Згідно МСА 200:

1. Аудитор несе відповідальність стосовно формування і висловлення думки про фінансову звітність

2. Відповідальність за підготовку і подання ФЗ покладається на управлінський персонал підприємства, що перевіряється.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ АУДИТУ. 74

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності до статті 35 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.

1. Цивільна відповідальність – аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Такі судові справи стосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплатиштрафів, пені тощо.

2. Кримінальна відповідальність – аудитор (фізична особа) є визнаний винним у кримінальних злочинах.

3. Професійна відповідальність: 1) попередження;

2) припинення дії сертифіката на строк до одного року;

3) анулювання сертифіката.

Відповідальність за нормами трудового права.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і зв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсної шкоди).

ДДД

ДЖЕРЕЛА ТА ПРОЦЕДУРИ ОДЕРЖАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ.47

Аудиторською процедуроюназивається певний метод збору доказів як невід’ємну частину відповідного технологічного процесу.

Джерелами аудиторських доказів є:

* дані первинних документів і звітів

* облікові регістри,

* Головна книга

* баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

* інвентаризаційні

* розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, засновницькі документи, статут, накази, розпорядження, бізнес-плани;

* оперативна, статистична, податкова звітність;

* матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, статистики, банків та ін.;

* матеріали вн утрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту);

* дані документального і фактичного контролю, експертних перевірок, лабораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудиторів;

* письмові та усні заяви, пояснювальні й доповідні записки матеріально відповідальних та посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, замовників тощо.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур.

До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, що мають для аудитора різний рівень надійності, належать: документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються на підприємстві.

Таким чином, основними процедурами одержання аудиторських доказів є:

* перевірка;

* спостереження;

* опитування і підтвердження;

* підрахунок;

* аналітичні процедури.

ДОГОВІР НА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ 54

Договір на проведення аудиту регулюється чинним законодавством України та МСА. Саме договори є фактом, що засвідчує факт досягнення домовленостей між аудитором і клієнтом.

Зміст договору на проведення аудиту:

1. Мета аудиту

2. Масштаб (обсяг) аудиту – глибина перевірки, склад, кількість і обсяг аудиторських процедур.

3. Можливість доступу до будь-якої інформації у зв’язку з аудитом.

4. Відповідальність керівництва підприємства що перевіряється за надану аудиторові інформацію.

5. Умови відповідальності за початкові залишки на рахунках БО при першому проведенні аудиту.

6. Вказівка на те, що у зв’язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, що будь-які істотні показники можуть залишатися незнайденими.

7. Форма в якій замовникові буде видана інформація про результати проведеної роботи.

8. Пункти планування аудиту, при залученні до перевірки інших фахівців та внутрішніх аудиторів, порядок розрахунків за виконання роботи.

СТРУКТУРА ДОГОВОРУ НА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

1. Преамбула – назва, номер договору, місце й дата складання та надання, назви сторін, прізвища посадових осіб.

2. Розділ «Предмет договору» - назва аудиторської послуги, мета аудиту, характеристика масштабу аудиту.

3. Розділ «Права та обов’язки сторін» - перелік прав та обов’язків, їх характеристику, яку бере на себе кожна сторона:

Клієнт має право:

• Вимагати від аудитора високих ефективних результатів від проведеної роботи;

• Вимагати від аудитора не розголошувати інформацію отриману в ході перевірки;

• Ознайомлення з ходом і процесом аудиторської перевірки.

Зобов’язання клієнта:

• Оплатити вартість послуг згідно договору;

• Надати аудитору будь-яку необхідну для перевірки інформацію;

• Відмовитись від будь-яких дій, що можуть впливати на думку аудитора.

Права і обов’язки аудитора згідно ЗУ.

4. Розділ «Порядок здавання та приймання робіт» - вказується перелік та характеристика робіт, їх послідовність, які виконуються сторонами при передачі результатів перевірки.

5. Розділ «Терміни виконання робіт» - тривалість виконання робіт, дата початку, дата закінчення їх виконання, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

6. Розділ «Вартість та порядок розрахунків» - відомості про розмір та порядок сплати за виконану роботу (протокол узгодження договірної ціни)

7. Розділ « Відповідальність сторін» :

Відповідальність замовника:

• За достовірність наданої аудитором інформації

• За невиконання зобов’язань щодо прийому та оплати за виконану роботу.

Відповідальність виконавця:

• За якість виконаних робіт чи наданих послуг;

• За дотримання термінів роботи;

• За дотримання принципів аудиту;

• Інші види відповідальності аудитора.

В цьому розділі обов’язково додатково зазначаємо, що аудитор не несе відповідальність за початкові залишки по рахунках БО при першому проведенні аудиту або якщо попередня перевірка проводилась іншим аудитором.

8. Розділ «Терміни дії договору» - наводиться інформація про дату початку і дату закінчення чинності договору.

9. Розділ « Реквізити сторін» - подаються юридичні реквізити кожної сторони договору, а також платіжні реквізити.

У розділі «Вартість робіт» можна зазначити різні способи оплати аудиторських послуг:

А) погодинна оплата

Б) відрядна оплата

В) оплата за результатами

Г) комбінована оплата Вартість послуг оформляється у вигляді протоколу договірної ціни.

ЕЕЕ

ЕТАПИ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ 94

Перший етап — вибір об'єкта для перевірки і впливу. Передбачає проведення консультацій керівника підрозділу або спеціаліста внутрішнього аудиту з керівництвом підприємства, в ході яких визначається коло найзначущих для економіки підприємства питань, їх важливість для сфери діяльності окремих підрозділів, виходячи з чинної структури підприємства на даний момент із подальшим плануванням конкретних об'єктів, строків і методів впливу.

Другий етап — підготовка і затвердження плану проведення внутрішнього аудиту підприємства у визначений період.

Третій етап — підготовка нормативної бази, програми і документів, що підтверджують повноваження аудиторів, яка застосовується до обраного об'єкта за затвердженим планом.

Четвертий етап — пред'явлення повноважень і проведення обстеження об'єкта внутрішнього аудиту.

П'ятий етап — спостереження, збір, аналіз, обробка та документування інформації з вибором і застосуванням конкретних методів і прийомів.

Шостий етап — оцінка стану об'єкта, що перевіряється, і формулювання висновків, які характеризують його стан. Консультування в ході перевірки, обговорення матеріалів у керівництва об'єкта, що перевіряється.

Сьомий етап — доповідь особі, яка призначила перевірку. Розробка заходів і опрацювання рішень, які сприяють усуненню виявлених порушень і недоліків із застосуванням відповідних санкцій до об'єктів, які контролюються, винних посадових і матеріально відповідальних осіб.

Восьмий етап — організація подальшого контролю за виконанням розроблених заходів і прийнятих рішень.

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ 17

Умовно процес аудиторської перевірки поділяють на 4 етапи:

2. Планування – він включає такі стадії:

   • Знайомство з бізнесом клієнта – загальні економічні фактори і умови галузі, організаційно0правові особливості, результати фінансово-господарської діяльності, нормативно-правове забезпечення діяльності;

   • Розуміння системи БО і внутрішнього контролю – аудитор знайомиться з компетенцією роботи бухгалтерії, оцінює бухгалтерську службу, знайомиться з обліковою політикою та оцінює систему внутрішнього контролю;

   • Попередня оцінка ризику і суттєвості – виконання аудиторських процедур для попереднього ознайомлення з ризиками аудиту та рівнями суттєвості.

   • Складання плану та програми аудиту.

3. Оцінка системи внутрішнього контролю:

   • вивчення основних завдань системи внутрішнього контролю підприємства клієнта;

   • оцінка СВК;

   • проведення тестів контролю;

   • складання висновків щодо ефективності СВК

4. Перевірка по суті:

   • Підтвердження достовірності кожної статті ФЗ за основними якісними аспектами;

   • Проведення тестів підтвердження

   • Збір доказів аудиторської перевірки

   • Складання протоколу результатів перевірки

   • Розробка заходів щодо виправлення помилок

5. Завершення аудиторської перевірки:

   • Систематизація та аналіз результатів перевірки

   • Складання аудиторського висновку і аудиторського звіту.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО АУДИТУ 1.14

Сучасний розвиток аудиту здійснювався в три етапи:

1. перевірка і підтвердження;

2. системно-орієнтований підхід;

3. орієнтація на можливий ризик при проведенні аудиторської перевірки.

На підтверджувальній стадії під час проведення перевірки аудитор перевіряв та підтверджував практично кожну господарську операцію, вів власні облікові регістри. В наш час таку послугу називають відновленням або веденням обліку.

Системно-орієнтований аудит передбачає спостереження систем, які контролюють операції. Це привело до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю. При хорошій роботі системи внутрішнього контролю значно полегшується проведення зовнішнього аудиту.

Аудит, що базується на ризику — такий вид аудиту, який передбачає проведення вибіркового дослідження господарських операцій виходячи із умов роботи підприємства, вивчення так званих «вузьких місць» в його роботі. Базується на статистичних або нестатистичних вибіркових дослідженнях. Це дозволяє зменшити або уникнути ризику аудитора.

ЕТИКА ПРАЦІВНИКІВ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ 97

Фундаментальні принципи:

Порядність - Професійний аудитор повинен бути відвертим та чесним при наданні професійних послуг. Об’єктивність - Професійному аудитору слід бути справедливим та не дозволяти появи пересуду або упередженості, конфлікту інтересів або впливу інших осіб, що зашкодить його об’єктивності. Професійна компетентність та належна ретельність - Професійному аудитору слід надавати професійні послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю

Конфіденційність - Професійному аудитору слід дотримуватись конфіденційності інформації, отриманої в процесі надання професійних послуг та не слід використовувати або розголошувати таку інформацію без належних та визначених повноважень, або якщо відсутнє юридичне або професійне право та обов’язок розкриття цієї інформації. Професійна поведінка - Професійний аудитор повинен діяти таким чином, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримуватись від будь-якої поведінки, яка могла б завдати цій репутації шкоди.

Технічні стандарти - Професійний аудитор повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Незалежність

ЗЗЗ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРЕТЕНДЕНТІВ ЩОДО КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ АТЕСТАЦІЇ НА ПРАВО ЗДІЙСНЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2.16

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми.

Якщо фізична особа, мас статус аудитора, то вона має право займатися аудиторською діяльністю лише після того, як вона:

1. зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності;

2. фізична особа-підприємець - буде включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам заборонено безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Таким чином, статус аудитора України можна отримати лише після підтвердження кваліфікаційного рівня - отримання сертифіката аудитора.

Сертифікати видаються аудиторською палатою або її регіональними відділеннями за результатами кваліфікаційних іспитів. Сертифікати бувають 2 видів:

- сертифікат серії А - надає право на проведення аудиту підприємств - господарських товариств (крім банків);

- сертифікат серії Б - дає право на проведення аудиту тільки банків;

Загальні вимоги до претендентів:

1. вища освіта рівня спеціаліст або магістр.

2. Стаж роботи не менше 3 років по спеціальності аудитора, бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста.

Перелік документів:

1. Заява,

2. Копія диплому, засвідчена нотаріально

3. Виписка з трудової книжки, засвідчена нотаріально

4. Документ про оплату.

ЗАСТЕРЕЖНІ ЗАХОДИ АУДИТУ 2.9

Професійний бухгалтер (аудитор) повинен ідентифікувати існуючі загрози та вжити застережних заходів ,що можуть їх усунути або зменшити до прийнятного рівня. Такі застережні заходи поділено на дві широкі категорії:

а) застережні заходи, розроблені професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами:

• вимоги до освіти, професійної підготовки та досвіду для набуття статусу професіонала;

• вимоги постійного вдосконалення професійних знань;

• нормативні акти щодо управління корпораціями;

• професійні стандарти;

• професійний або регуляторний моніторинг і процедури дисциплінарного характеру;

• зовнішня перевірка звітів, декларацій, листування або інформації, підготовленої професійним бухгалтером, юридичне уповноваженою третьою стороною.

б) застережні заходи в робочому середовищі :

• ефективні та широковідомі системи розгляду скарг, що застосовуються організаціями, які наймають професійних бухгалтерів; професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами і дозволяють колегам, роботодавцям та представникам громадськості висвітлювати непрофесійну або неетичну поведінку,

• чітко сформульований обов'язок сповіщати про порушення етичних вимог.

ІІІ

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ АУДИТУ 1.3

В економічній літературі висловлено різні думки щодо історії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинського слова "Audit" (він слухає, відповідно "Audit" — той, хто слухає).

Одні автори стверджують, що започаткування професії аудитора сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (І-ІІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори — намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фінансовими та судовими справами.

Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародавній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування її відбувалося у десятиразовому розмірі. Афіни мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.

Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгалтерів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно — 224.

Першим документально зафіксованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерний товариств вражається крах «Південноморської компанії» у ВБ у 1720 році. Ця подія відома в історії як «Південноморська бульбашка». Коли зясувалось що директор компанії не спроможний ані виконати взяті зобов’язання по сплаті дивідендів, ані викупити випущені в біржовий обіг акції, у справу втрутились державні органи. Ними бкв призначений бухгалер Чарльз Снел для незалежної додаткової перевірки допоміжних облікових записів цієї компанії.

Саме аудитори зявились в ВБ в середині ХІХ ст.., так у 1862 році було прийнято Закон «Про обов’язковий аудит» . У 1867році у Франції приймають «Закон про аудит», у 1886році в США також приймається закон що регулює аудиторську діяльність та організовується асоціація аудиторів. 1977року було створено МФБ яка сьогодні здійснює регулювання аудиту.

Сучасні підприємства підтримують ділові зв'язки з багатьма партнерами, орієнтуються на численних конкурентів, враховують і передбачають різноманітні вимоги споживачів, суспільних організацій, держави тощо.

Міжнародна федерація бухгалтерів (Іnternational Federation of Accountants – IFAC), створена в 1977 р. Її штаб-квартира розташована в Нью-Йорку, США. У сучасних умовах в IFAC входять 129 національних бухгалтерських організацій, які представляють 92 країни.

ККК

КЛАСИФІКАЦІЯ АУДИТУ У МІЖНАРОДНІЙ ПРАКТИЦІ 1.7

Класифікація аудиту за ознакою	Види аудиту	Визначення
Об'єкт аудиту	Фінансової звітності	Аудит підтвердження достовірності і повноти річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності і виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, що не займаються підприємницькою діяльністю і утримуються за рахунок державного бюджету.
	На узгодженість	Визначення оцінки відповідності діяльності підприємства або посадової особи установленим вимогам законодавства. Він може проводитись за ініціативою клієнта, але має обов'язковий характер.
	Операційний	Визначається як управлінський аудит і навіть як управлінське консультування, є необов'язковим, спрямований на оцінку стану взаємодії функцій виробництва, носить систематичний характер.
Суб'єкт аудиту	Внутрішній	Здійснюється кваліфікованими працівниками підприємства.
	Зовнішній	Здійснюється на договірній основі сертифікованими аудиторами.
Обов'язковість здійснення	Обов'язковий	Регламентується законодавчими нормами
	Необов'язковий	Здійснюється за ініціативою клієнта
Приналежність клієнта до сектора економіки	Приватного сектора	Здійснюється на підприємствах всіх форм власності, крім державного сектора
	Державного сектора	Здійснюється в установах і організаціях державного сектора
Періодичність проведення	Періодичний	Проводиться кожного року
	Неперіодичний	Проводиться у разі виникнення левиних обставин, визначених законодавством

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ВИБІРКОВОГО КОНТРОЛЮ В АУДИТУ 33

Оскільки прийоми аудиторського вибіркового дослідження дуже різноманітні, а їх визначення у різних джерелах неоднозначні, доцільно систематизувати й узагальнити ці прийоми. Тому пропонується класифікація прийомів аудиторського вибіркового контролю, яка містить у собі найбільш відомі способи і прийоми, що використовуються в зарубіжній і вітчизняній практиці (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ 102

До прийомів фактичного контролю відносяться:інвентаризація;обмір виконаних робіт;огляд і обстеження;контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент), контрольне придбання;лабораторний аналіз;пояснення і довідки;перевірка прийнятих рішень;перевірка дотримання трудової дисципліни.

Основними прийомами документального контролю є:зустрічна перевірка документів;взаємний контроль документів;хронологічний аналіз господарських операцій;нормативно-правова перевірка.

Аналітичні тести - це методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Розрахунково-аналітичні методи використовують економічний аналіз, статистичні, економіко-математичні розрахунки.

Сканування- безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів щодо руху грошей в касі з метою встановлення незвичного факту).

Експертну оцінку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості виконаних робіт.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації, без винятку, щодо господарських процесів, що відбулись у клієнта за період, що перевіряється. Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, дозволяє аудитору отримати докази і оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних

Аналітична перевірка - це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової та аналітичної перевірки.

Використання комп 'ютера дозволяє охопити більший обсяг вибірки, проаналізувати ефективніше, ніж ручним методом здійснити додаткові незалежні процедури, отримати нормативну та законодавчу інформацію, узагальнити її, створити методичну базу.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЙОМІВ ФАКТИЧНОГО КОНТРОЛЮ 99