Особливості роботи з препаратами:

• Вітаміни в ампулах не можна змішувати в одному шприці;

• Кожен вітамін вводиться окремо;

• Їх бажано не вводити одночасно в одне місце;

• Вітаміни В₁, В₆, В₁₂ змінюють метаболізм один одного, тому їх не можна застосовувати одночасно;

• Фолієва кислота несумісна з сульфаніламідними препаратами.

Препарати водорозчинних вітамінів

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Тіаміну хлорид Thiamini chloridum	Таб. по 0,002·0,005г Амп. 2,5% - 1 мл	По 1 таб. 1-2 рази на день Підшкірно, внутрішньом’язово по 1 мл
Рибофлавін Riboflavinum	Таб. по 0,002·0,005·0,01г Порошок; Очні краплі 0,01%-10мл	По 0,002 – 0,01г 1-2 краплі в око
Піродиксину гідрохлорид Pyridoxini hydrochoridum	Пор., таб. по 0,002; 0,005; 0,01г. Амп. 1%, 5% по 1 мл	По 0,002 – 0,01г Підшкірно, внутрішньом’язово по 1 мл
Цианокобаламін Cyanocobalaminum	Амп. 0,003%; 0,01%; 0,02%; 0,05% по 1 мл	Підшкірно, внутрішньом’язово по 1 мл щоденно або через день
Кислота фолієва Acidum folicum	Таб. по 0,001г, Пор.	По 0,001г 3-4 рази на день
Кислота аскорбінова Acidum ascorbinicum	Пор., таб. по 0,05;0,1г Драже по 0,05 Амп.5%,10% по 1-2 мл	По 0,01 – 0,5г Підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно по 1-2 мл
Рутин Rutinum “Ascorubinum”	Пор., таб. по 0,02 Таб. № 10	По 1-2 таб. На день По 1-3 таб на день
Кислота нікотинова Acidum nicotinicum	Пор., таб. 0,05г Амп. 1% -1 мл	По 0,05 2-3 раза на день По 1 мл внутрішньом’язово, внутрішньовенно

Ретиноїди – це група похідних β – йонону (ретинол, ретиналь, кислота ретиноєва, ефіри ретинолу та інші). До провітамінів ретинолу належать каротиноїди, що мають активність β – каротину і можуть перетворитися в організмі на ретинол.

Існує три основні гіпотези про механізм дії ретинолу:

1. генетична;

2. мембранна;

3. глікопротеїдна.

Біохімічні ефекти ретинолу реалізуються на рівні клітинних мембран і пов’язані з його безпосередньою взаємодією з білково-ліпідними комплексами мембран, і з впливом на метаболізм мембранних фосфоліпідів і глюкопротеїдів. Ретинол, також, бере участь в регуляції пероксидного окислення ліпідів.

Кретиноїди впливають на функції організму, які прийнято ділити на дві групи:

1. зорову і

2. системну – функції, пов’язані з потребою ретинолу для росту, репродукції, диференціації епітелію, підтримання імунологічного стану.

Вплив ретинолу на процеси фоторецепції пов’язаний з його участю в побудові фоточутливого пігменту родопсину (зорового пурпуру), який міститься у паличкових невросенсорних епітеліоцитах сітківки – фоторецепторах, родопсин утворюється переважно в темноті з ретиналю (альдегідної форми вітаміну) і білка опсину, що підвищує гостроту зору за низького освітлення. На світлі родопсин розпадається на опсин і ретиналь:

Р одопсин

↓ ↑

Ретиналь + опсин

+2Н↓ ↑- 2Н

Ретинол

За дефіциту ретинолу порушується утворення родопсину й приймання світла. Розвивається гемералопія (“куряча сліпота”). Одним із ранніх і класичних симптомів дефіциту ретинолу є затримка росту, оскільки він має виражений вплив на кісткову тканину, метаболізм білків і нуклеїнових кислот.

Ретинол підвищує вміст і сприяє фіксації глікогену в м’язах, серці й печінці, запобігає надмірному зроговінню епітелію. За недостатності ретинолу шкіра стає сухою, з’являється папульозний сип, лущення, розвивається сухість рогівки (ксерофтальмія), уражуються верхні дихальні шляхи, травний канал, сечостатева система. Знижується імунологічна резистентність організму до інфекції у зв’язку з чим вітамін був названий антиінфекційним. Ретинол бере участь у реалізації всіх форм імунних реакцій. Його дефіцит супроводжується атрофією імунокомпетентних органів – загрудинної залози (тимуса) й селезінки, зниженням у них кількості клітин, кількості лімфоцитів у крові, пригніченням синтезу антитіл.

Ретинол бере участь у підтримці репродуктивної функції організму. Недостатність його призводить до припинення сперматогенезу, атрофії сім’янників, кератинізації епітелію піхви, маткових труб і матки, резорбції плаценти і спонтанних викиднів.

Показання: В офтальмологічній практиці (кератит, ксерофтальмія, порушення темнової адаптації); захворювання шкіри; запалення дихальних шляхів, травного каналу, опіки, обморожування, трофічні виразки, рани, що не епітелізуються.

Кальциферол об’єднує групу речовин, що мають протирахітичний ефект. Найактивнішими сполуками є ерго- (вітамін D₂) і холекальціферол (вітамін D₃).

Е р г о к а л ь ц и ф е р о л – речовина рослинного походження.

Х о л е к а л ь ц и ф е р о л – міститься у шкірі людини і тварин, у великій кількості в печінці тріски, тунця, палтуса, кита, у незначній – у коров’ячому молоці, курячих яйцях.

Кальциферол розглядається не тільки як вітамін, а й як гормон, який регулює в організмі обмін кальцію і фосфору, забезпечуючи їх належну концентрацію в крові. Він підвищує проникність кишкового епітелію для іонів кальцію; у кістках регулює мінералізацію, впливає на проліферацію і диференціацію кісткових і хрящових клітин. Активізується синтез білкової строми кісток, нормально розвиваються хрящові клітини в зонах росту кісток, відбувається захоплення кальцію з плазми крові і його депонування в кістках.

Недостатність кальциферолу виявляється порушенням мінералізації скелета і розвитку хряща, що призводить до рахіту у дітей і до остеомаляції у дорослих.

Під контролем кальциферолу перебуває і процес мобілізації кальцію з кісткової тканини, що відбувається повільно з паралельним відновленням кісткових клітин.

Особливе значення для підтримання належної концентрації фосфатів в організмі має властивість кальциферолу підвищувати їх реабсорбцію в канальцях нирок.

Показання: профілактика рахіту, лікування дітей, хворих на рахіт, остеомаляція, остеопороз, переломи кісток, спазмофілія, карієс зубів, системний червоний вовчок.

Побічна дія: головний біль, сонливість, нудота, блювання, світлобоязнь, судоми.

При гіпервітамінозі: загальна млявість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту або його втрата; біль у животі, пронос, печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум. У сечі підвищується вміст кальцію, визначається білок, лейкоцити, еритроцити; де мінералізація кісток.

Допомога: припинити введення препарату і прискорити його біотрансформацію на неактивні метаболіти призначенням глюкокортикоїдів і фенобарбіталу; препаратів антиоксидантної дії (α – токоферол, кислота аскорбінова, ретинол); антагоністів кальцію; сечогінних. Одночасно застосовують препарати калію, магнію, ліквідують ацидоз.

Токоферол (вітамін Е) – це група похідних

т о к о л у і т о к о т р і є н о л у .

У медичній практиці використовується стабільніший синтетичний препарат – токоферолу ацетат, який в організмі людини не синтезується. Токоферол утворюється тільки в рослинах і потрапляє до організму з природними харчовими продуктами.

Токоферол є основним природним антиоксидантом. У рослинах, тканинах тварин, людини разом з процесами ферментативного біологічного окислення харчових речовин, що забезпечують організм необхідною енергією, можливі неферментативні вільнорадикальні реакції. Посилення процесів вільнорадикального окислення відбувається під час стресу, у період гіподинамії, при надмірному надходженні до організму продуктів з високою енергетичною цінністю, при деяких захворюваннях (променева хвороба, атеросклероз, цукровий діабет, катаракта).

Продукти вільнорадикального окислення – вільні радикали, оксиди, альдегіди ушкоджують клітинні мембрани, ферменти, структурні білки. Речовини, що пригнічують реакції вільнорадикального окислення ліпідів і біополімерів (білків, нуклеїнових кислот) мають назву антиоксидантів.

До вітамінів антиоксидантної дії належать токоферол, ретинол, кислота аскорбінова, біофлавоноїди (вітамін Р).

Токоферол сприяє дозріванню яйцеклітин, регулює репродуктивну функцію; покращує обмінні процеси в міокарді, запобігає розвиткові дистрофії у серцевому м’язі.

Недостатність токоферолу спричинює розлади менструального циклу, міодистрофію, дегенеративні зміни спинного мозку.

Показання: В акушерсько-гінекологічній практиці для збереження вагітності у випадках загрозливого викидня, уповільненого періоду статевої зрілості і зумовлених цим порушеннях менструального циклу, ювенільних кровотечах. У комплексному лікуванні хворих на атеросклероз і вінцеву недостатність, у перед- і післяінфарктному стані, при хронічній недостатності серця; гепатитів, променевої хвороби, анемії, захворювань шкіри.

До групи нафтохінону входить філохінон (вітамін К₁) – природний вітамін, що синтезується певними рослинами і його синтетичні аналоги (наприклад, фітометандіон); вітамін, що синтезується головним чином сапрофітними бактеріями тонкої кишки, а також печінкою тварин – ця форма нафтохінону є вітамін К₂.

Вікасол (вітамін К₃) – є синтетичним препаратом нафтохінону і на відміну від природних препаратів є водорозчинним (див.”Засоби, що підвищують згортання крові”).

Полівітамінні препарати – це комплекси окремих вітамінів у збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування вітамінних препаратів є взаємне посилення їх ефекту (наприклад, кислота аскорбінова підвищує гальмуючий вплив рутину на проникність стінки судин, фолієва – вплив цианокобаламіну на кровотворення), а також зменшення токсичності (наприклад, токсичність кальциферолу зменшується під впливом ретинолу).

Деякі полівітамінні препарати для підвищення ефекту поєднують з амінокислотами, іонами металів і мікроелементів (наприклад, “Декамевіт” – 10 вітамінів та амінокислота метіонін; “Глутамевіт” – 10 вітамінів, глутамінова кислота, мідь залізо, калій і кальцій).

Залежно від складу вони активізують біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, оксидне фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції, фізичну й розумову діяльність, функції печінки, підвищують імунну реактивність та інші захисні властивості організму.

Показання: полігіповітамінози, поліпшення обміну речовин і загального стану в похилому віці, розумове і фізичне виснаження, період видужання після тяжких захворювань, тривале лікування протимікробними засобами, променева хвороба, підвищення адаптації до впливу екстремальних чинників (несприятливі кліматичні умови, вібрація).