Тема: “Гормональні і вітамінні препарати,
їхні синтетичні аналог»
Навчальна дисципліна – Фармакологія та медична рецептура
Курс ІІ
Спеціальність «Сестринська справа»
Кількість навчальних годин – 2
Актуальність теми:
Гормони – це біологічно активні речовини, що їх виробляють залози внутрішньої секреції. Надходячи у кров, вони регулюють практично всі види обміну і функції більшості органів і тканин. До залоз внутрішньої секреції належать: щитоподібна, прищитоподібна, підшлункова, гіпофіз, наднирники та статеві. Порушення їхньої функції у бік як зменшення вироблення гормону, так і збільшення, призводить до розвитку захворювань, які вимагають терапії гормонами, гормональними препаратами або антигормональними засобами.
Найчастіше гормони класифікують за тими залозами, які їх секретують. За хімічною структурою їх можна розділити на три групи: похідні амінокислот (гормони щитоподібної залози), гормони білкової і поліпептидної природи (гіпофіза, підшлункової і прищитоподібних залоз), гормони стероїдної структури (глюкокортикоїди, мінералкортикоїди, статеві гормони).
Порушення гормонального балансу в організмі може призвести до змін всіх систем організму, тому гормональні препарати широко застосовуються не тільки у клінічній ендокринології але й в інших галузях медицини (замінна, стимулююча і неспецифічна гормонотерапія). Кора надниркових залоз продукує близько 40 стероїдних гормонів; більшість з них має важливе біологічне значення, а гідрокортизон, кортикостерон, альдостерон є життєво необхідними.
Статеві гормони виробляються статевими залозами – яєчниками, яєчками і в невеликих кількостях сітчастою зоною кори надниркових залоз. Біологічна дія статевих гормонів полягає в їх участі в формуванні первинних і вторинних статевих ознак, забезпеченні репродуктивної функції, в регуляції білкового обміну тощо. Функція статевих залоз контролюється гонадотропінами гіпофіза.
Контрацептивні засоби мають важливе значення для планування сім’ї та охорони здоров’я жінки. Важливим кроком у цьому напрямку є створення гормональних препаратів, які запобігають вагітності. За даними ВООЗ, у світі щороку приймають контрацептивні засоби від 100 до 120 млн жінок.
Тестостерон і його аналоги мають виразну анаболічну активність. Їх застосуванню як анаболічних засобів перешкоджає андрогенна дія. Шляхом зміни хімічної структури андрогенів можна значно зменшити їх андрогенну активність, зберігаючи при цьому анаболічну. Так було синтезовано нові стероїдні сполуки, близькі за структурою до андрогенів, але з вибірковою анаболічною активністю і слабкою андрогенною дією – анаболічні стероїди.
Вітаміни – це органічні речовини, які в невеликих кількостях мають виражену біологічну активність для забезпечення життєдіяльності організму.
Вітамінні препарати регулюють процеси тканинного метаболізму (поряд з мікроелементами, гормональними і ферментними лікарськими засобами).
Їх застосовують переважно для лікування і профілактики вітамінної недостатності в організмі. Вітамінна терапія може бути замісною (введення вітамінного препарату у випадках певного гіпо- або авітамінозу); патогенетичною (призначення вітамінних препаратів при захворюваннях, у патогенезі яких має суттєве значення відносна недостатність певного вітаміну); фармакодинамічною (застосовують при захворюваннях, що не належать до гіпо- чи авітамінозів, при цьому використовують не специфічні вітамінні біохімічні властивості даної речовини, а інші, не пов’язані з вітамінною природою).
До препаратів жиророзчинних вітамінів належать ретинолу ацетат і пальмінат, холекальциферол, токоферолу ацетат, філохінон (вітамін К).
Ретиноїди (вітамін А) – це група похідних β-іонону (ретинол, ретиналь, кислота ретинолова, ефіри ретинолу та інші), що мають біологічну активність транс-ретинолу. До провітамінів ретинолу належать каротиноїди, що мають активність β-каротину і можуть перетворюватися в організмі на ретинол.
Кальциферол об’єднує групу речовин, що мають протирахітичний ефект. Найактивнішою сполукою є холекальціферол (вітамін D3).
Токоферол (вітамін Е) – це група похідних токолу і токотрієнолу, що мають схожу хімічну структуру і біологічну активність.
До групи нафтохінону входить філохінон (вітамін К1) – природний вітамін, що синтезується певними рослинами і його синтетичні аналоги (наприклад, фітометандіон), вітамін, що синтезується головним чином сапрофітними бактеріями тонкої кишки, а також печінкою тварин – ця форма нафтохінону є вітамін К2.
Полівітамінні препарати – комплекси окремих вітамінів у збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Деякі з них поєднують з амінокислотами, іонами металів і мікроелементами.
Навчальна мета:
Знати: фармакодинаміку, класифікацію та застосування гормональних та
вітамінних препаратів.
Вміти: виділяти з асортименту лікарських засобів препарати гормонів та вітамінів,
оцінювати можливість та доцільність їхнього застосування на підставі
знань їх фізіологічного значення та властивостей.
Виховна мета
На матеріалі теми сприяти розвитку логічного мислення, почуття відповідальності за професійність дій.
План.
Гормональні препарати.
Вітамінні препарати.
І.
Кортикотропін регулює функцію кіркової речовини наднирників, справляє протиалергічну і протизапальну дію.
Corticotropinum pro injectionibus Кортикотропін для ін’єкцій
Ф.в. : фл. 10 – 40 ОД
Вводять внутрішньом’язово 10 – 20 ОД 3 – 4 рази на день. Застосовують для лікування алергічних і запальних захворювань, ревматизму, поліартритів, запобігання розвитку синдрому відміни під час лікування кортикостероїдами.
Тиропіропін регулює функцію щитоподібної залози. Застосовують при гіпофункції щитоподібної залози та з діагностичною метою при гострому її запаленні.
Соматропін регулює ріст тканин та органів людини, стимулює лінійне збільшення кісток. Застосовують при гіпофізарному нанізмі (карліковості).
Лактин регулює виділення молока в післяпологовий період.
Застосовують при гіпо- чи агалактії.
Гонадотропні гормони регулюють функцію статевих залоз – фолікулостимулюючий (фолітропін), лютеінізуючий (лютропін) і пролактин.
Як препарат з фолікулостимулюючою активністю використовують гонадотропін менопаузний (виділений із сечі жінок у менопаузі) у випадках недостатності розвитку фолікулів, недостатності естрогенів, при гіпогонадизмі у чоловіків.
Як препарат з лютеїнізуючою дією використовують гонадотропін хоріонічний (отримують із сечі вагітних жінок) при порушеннях менструального циклу, безплідді;
Чоловікам – при гіпогеніталізмі, статевому інфантилізмі, крипторхізмі;
Для діагностики первинного і вторинного гіпогонадизму.
Із задньої частки гіпофіза отримують гормони вазопресин і окситоцин. Їх синтез здійснюється у ядрах гіпоталамуса, звідки вони надходять до задньої частки гіпофіза. Секреція вазопресину регулюється осморецепторами. Як лікарські препарати застосовують вазопресин, його синтетичні замінники, пітуїтрин, до якого входять вазопресин і окситоцин.
Oxytocinum сп.Б Окситоцин
Ф.в. амп.1 мл – 5 ОД в /м та в / в крапельно з 5% розчином глюкози.
Синтетичний гормон нейрогіпофіза.
Основне застосування препарату – стимуляція пологової діяльності, зупинка гіпотонічних маткових кровотеч.
Pituitrinum сп Пітуїтрин
Ф.в. Амп.1 мл – 5 ОД, в/м
Містить два гормони: окситоцин та вазопресин. Вміст окситоцину дає можливість застосовувати його в акушерсько-гінекологічній практиці.
Вміст вазопресину забезпечує підвищення реабсорбції води в нирках, затримку рідини та іонів в організмі, підвищення АТ.
Застосовують пітуїтрин також для лікування нецукрового діабету, нічного нетримання сечі (енурезу).
Desmopressin Десмопресин
Ф.в. : фл. по 1 мл (1 мл – 0,1 мг) для ін’єкцій – внутрішньовенно.
Adiuretinum SD Адіуретин СД (сухий пітуїтрин)
Ф.в. : фл. по 5 мл 0,01% розчину – інтраназально
Сприяє реабсорбції в нирках натрію і води. За дефіциту в організмі вазопресину розвивається нецукровий діабет. Поряд з антидіуретичним вазопресин викликає судинозвужувальний ефект, що є наслідком стимулюючого впливу на гладкі м’язи стінки судин, і підвищує артеріальний тиск.
Йодовмісні гормони щитоподібної залози тироксин і трийодтиронін синтезуються з амінокислоти тирозину за участю молекул йоду, підвищують потребу тканин в кисні, підсилюють всмоктування глюкози та її утилізацію, стимулюють енергетичні процеси, ріст і диференціювання тканин, впливають на функціональний стан нервової та серцево-судинної систем, печінки, нирок.
Thyreoidinum сп.Б Тиреоїдин
Ф.в. : порошки, таблетки по 0,1 та 0,2 г
Отримують із щитоподібних залоз тварин, містить тироксин та трийодтиронін; прискорює основний обмін. Дія розвивається через 2 – 3 дні, триває 20 – 30 днів.
Triiodthyronini hydrochloridum сп. Б Трийодіироніну гідрохлорид
Ф.в.: таблетки по 0,00002 і 0,00005 (по 20 і 50 мкг) усередину по 5 - 25 мкг на добу.
Порошок висушеної щитоподібної залози великої рогатої худоби та свиней. Дія настає через 4 – 6 годин, зберігається кілька днів.
Natrii laevothyroxinum сп.Б Левотироксин натрію (L– тироксин) – таблетки по 50 та 100 мкг.
Повільно абсорбується, терапевтичний ефект настає через 7 – 12 днів, повільно виводиться.
Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема). При цьому частіше призначають L-тироксин. Трийодтиронін призначають у гострих випадках (кома у хворих на мікседему), у разі порушення перетворення тироксину на трийодтиронін, з діагностичною метою.
Ці препарати застосовують для пригнічення секреції тиротропіну (тиреоїдний і рецедивний зоб), для фармакодинамічного лікування (наприклад, гостра недостатність нирок).
Побічна дія: підвищення збудливості нервової системи, пітливість, тахікардія, тремор, надмірне схуднення.
Хворим з тиреотоксикозом призначають антитиреоїдні засоби – антагоністи гормонів щитоподібної залози. До них належать препарати йоду та мерказоліл.
Mercazolilum сп. Б Мерказоліл
Ф.в.: таблетки по 0,005 г – по 1 таблеткі 3 – 4 рази на день.
Зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин.
Застосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб).
Побічна дія: лейекопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, алергічні реакції, диспепсичні явища.
Препарати йоду чинять антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотній зв’язок у системі аденогіпофіз – щитоподібна залоза. Дія препаратів проявляється через 12 – 24 години. Застосовують при гіпертиреозі, ендемічному зобі, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози.
Препарати: розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, калію йодид, йодомарин, йодактив.
Гормон прищитоподібних залоз – паратирин (парат-гормон) регулює обмін кальцію і фосфору. Органами-мішенями гормону є кістки і нирки, в яких є специфічні мембранні рецептори для паратирину. У кишках паратирин активізує абсорбцію кальцію і неорганічного фосфату; у ниркових канальцях збільшує реабсорбцію кальцію і зменшує реабсорбцію фосфатів. При цьому вміст фосфору в крові зменшується, одночасно зростає рівень кальцію.
Parathyreoidinum Паратиреоїдин
Ф.в. : ампули 1 мл
Показання: гіпопаратиреоз, для запобігання тетанії у зв’язку з гіпокальціємією.
У β-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі – зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки). За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет (сильна спрага, хворий втрачає масу тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, рівень цукру в крові більше ніж 6,6 ммоль/л, цукор в сечі, ацидоз, ускладнення з боку судин).
Інсуліни – це гормональні препарати які застосовують для лікування І типу діабету (інсулінозалежного). Сучасні препарати інсуліну різняться між собою за швидкістю та тривалістю дії.
Їх можна розділити на такі групи:
Препарати інсуліну короткої дії, або прості інсуліни (моноінсулін МК актрапід, хумулін).
Препарати інсуліну подовженої дії:
а) середньої тривалості (8 – 12 годин) – суспензія – інсулін – семіленте, Б-
інсулін;
б) тривалої дії (20 – 30 годин) – суспензія інсулін-ультраленте.
Комбіновані препарати, що містять у своєму складі інсулін І –ІІ-ї груп, наприклад 25% простого інсуліну і 75% інсуліну ультраленте.
Залежно від джерела отримання розрізняють інсулін, виділений з підшлункових залоз свиней (С), великої рогатої худоби (Г), людський (Н –hominis), а також синтезований методами генної інженерії.