5.Гемограма

Дитина19 днів

Гемоглобін – 100 г/л, еритроцити – 3,2×10¹²/л, КП-0,75, лейкоцити – 7,2×10⁹/л, ШОЕ – 5 мм/год, тромбоцити –65 ‰.

Лейкоформула: паличкоядерні-2%, сегментоядерні-32%, моноцити-6%, лімфоцити-60%.

Ретикулоцити-7‰ Відповідь: Гіпохромна анемія І ст. регенераторна

1. Дівчинка 5 років, має знижений апетит протягом тривалого часу та скарги на швидко наступаючу втому. Часто хворіє вірусними захворюваннями, перенесла протягом останнього року ентероколіт та розлад травлення. Дитину насильно годують. Має схильність до поїдання крейди, їй приємний запах ацетону. При обстеженні: підвищено збудлива; шкіра та слизові бліді, пітливі; карієс, ангулярний стоматит; незначно розширені межі серця з приглушеними тонами та систолічним шумом на верхівці. Сімейний лікар схильний до діагнозу – гіпокальціємія.

Завдання:

1. Про яку патологію необхідно подумати, обґрунтувати відповідь.- Залізодефіцитну анемію. Т.я. присутні симптоми анемії (швидка втома, блідість шкіри та слизових, розширення меж серця, приглушені тони, систолічний шум) та сидеропенії (зміна смаку та запаху, ангулярний стоматит, карієс).

2. Вказати можливі причини розвитку захворювання у даної дитини.- Часті вірусні захворювання, розлади з боку ШКТ.

3. Вказати патогенез розвитку змін в ССС у дітей з залізодефіцитними анеміями. - Гіпоксія веде до підсилення кровообігу, збільшення навантаження на серце, утруднення при диханні → задишка, тахікардія, розширення меж серця вліво, поява „шуму вовчка” на судинах шиї, приглушення тонів серця, систолічний шум. Внаслідок сидеропенії в серцевому м’язі падає рівень міоглобіну та залізовмісних ферментів; внаслідок цього розвивається міокардіодистрофія. Гіпоксія, на фоні зменшеного гемоглобіну в крові, усугубляє дистрофічний процес в серцевому м’язі, може призводити навіть до лівошлуночкової недостатності, міогенної дилатації. На ЕКГ реєструються зміни, характерні для дистрофії міокарду.

4. План обстеження даної хворої з урахуванням проведення диференційної діагностики. 4)Гематологічний аналіз крові (з ретикулоцитами та тромбоцитами). Електроліти. Середній діаметр еритроцитів. Сироваткове залізо. Залізозв’язуюча здатність сироватки. Білірубін. Білок крові. Копрограма та дисбактеріоз калу. Аналіз калу на я/гельмінтів. Реакція Грегерсена. УЗД ОЧП. ЕКГ. ЕхоКГ.

5. Призначити лікування Основні принципи лікування

• усунення етіологічних чинників

• раціональне лікувальне харчування (для немовлят – природнє вигодовування, а при відсутності молока у матері – адаптовані молочні суміші, збагачені залізом, своєчасне введення прикорму, м”яса, особливо телятини, субпродуктів, гречаної та вівсяної круп, фруктових та овочевих пюре, твердих сортів сиру; зменшення прийому фітатів, фосфатів, таніну, кальцію, які погіршують всмоктування заліза).

• патогенетичне лікування препаратами заліза переважно у вигляді крапель, сиропів, таблеток.

Парентеральне введення препаратов заліза показано тільки : при синдромі порушеного кишкового всмоктування та стану після великої резекції тонкого кишечника, неспецифічному виразковому коліті, тяжкому хронічному ентероколіті та дизбактеріозі, непереносимісті пероральних препаратів, тяжкому ступеню анемії.

• профілактичні заходи по упередженню її рецидиву

Корекція дефіциту заліза при анемії легкого ступеня здійснюється переважно за рахунок раціонального харчування, достатнього перебування дитини на свіжому повітрі. Призначення препаратів заліза при рівні гемоглобіна 100 г/л і вище – не показане.

Добові терапевтичні дози пероральних препаратів заліза при ЗДА середнього і тяжкого ступеню:

до 3 років – 3 -5 мг/кг/добу елементарного заліза

від 3 до 7 років – 50-70 мг/добу елементарного заліза

старше 7 років – до 100 мг/ добу елементарного заліза

Доцільно призначати препарати трьохвалентного заліза завдяки їх оптимальному всмоктуванню та відсутності побічних ефектів.

Парентеральні препарати заліза повинні використовуватись тільки по суто спеціальним показанням, завдяки високому ризику розвитку місцевих та системних побічних реакцій.

Добова доза елементарного заліза для парентерального введення складає:

для дітей 1-12 місяців –до 25 мг/сут

1- 3 роки - 25-40 мг/сут

старше 3 років - 40-50 мг/сут

Гемотрансфузії проводяться тільки по життєвим показникам, коли має місце гостра масивна крововтрата. Перевага надається еритроцитарній масі або відмитим еритроцитам.

4. Хлопчик 12 років знаходиться в інфекційному відділенні з приводу ускладненого епідпаротиту. Скарги на спрагу.

Цукор крові натще 7,1 ммоль/л.

Цукор сечі 0,75%.

Ацетон сечі (-).

Запитання:

Про яке захворювання можна думати в даному випадку? Цукровий діабет