5. Гемограма

Дитина7 років

Гемоглобін – 78 г/л, еритроцити – 2,4×10¹²/л, КП-0,7, лейкоцити – 6,4×10⁹/л, ШОЕ – 10 мм/год, тромбоцити –210×10⁹/л.

Лейкоформула: паличкоядерні-3%, сегментоядерні-57%, лімфоцити-35%, еозинофіли-5%

Ретикулоцити - 18‰ Відповідь: Гіпохромна регенераторна анемія ІІ ступеня важкості.

13. Дівчинка 2 місяця. Скарги матері на жовтушність, в’ялість дитини, сонливість, не плаче, коли приходить час годування чи коли вологі пелюшки.

Дитина народилася від першої вагітності (42 тижні), з масою тіла 3800 г. Погано брала грудь. Довго не заживала пупкова ранка.

Об’єктивно: шкірні покриви жовтушні, холодні, з мармуровим малюнком. Бокові тім’ячка відкриті. Відмічаються незначні набряки (периорбітальні, на тилах кисті і стоп). Носове дихання утруднене. При плачі голос низький, грубий. Дитина в’яла, не слідкує за яскравими іграшками, не реагує на різкі звуки. Пульс 100 на хв. Тони серця звучні. Живіт м’який, безболісний.

Завдання:

1. Поставити попередній діагноз. Вроджений гіпотиреоз.

2. )Перерахувати необхідні обстеження для підтвердження діагнозу. Основним методом діагностики є гормональна діагностика. Скринінг-метод на вроджений гіпотиреоз здійснюється в пологовому будинку на 4-5-й день життя у дитини, у недоношених – на 7-14 день. Для діагностування вродженого гіпотиреозу можна використовувати неонатальний тест на тиреотропний гормон (ТТГ) та тироксин (Т4).

Крім дослідження гормонального статусу проводять:

• Рентгенологічне дослідження кінцівок (кисті). Відмічається затримка «кісткового» віку, а саме затримка появи ядер окостеніння. Патогномонічною ознакою є епіфізарний дисгенез.

• Загальний аналіз крові: анемія, іноді прискорення швидкості осідання еритроцитів.

• Біохімічний аналіз крові. Відмічається збільшення рівня холестерину, β-ліпопротеїдів, білірубіну.

• ЕКГ: синусова брадикардія, зниження вольтажа зубців, сповільнення провідності.

• УЗД щитовидної залози.

• Крім того, для оцінки фізичного розвитку використовують перцентельні таблиці росту, маси тіла та обводу голови.

3. Лікувальна тактика.

Основним методом лікування вродженого гіпотиреозу є замісна терапія тиреоїдними препаратами. Лікування проводиться довічно.

Препаратом вибору є синтетичний L-тироксин в дозуванні 25, 50 та 100 мкг в таблетці. Дозу підбирають індивідуально, залежно від ступеня недостатності функції залози, тривалості захворювання до початку лікування, віку та маси дитини. Спочатку необхідно ліквідувати дефіцит тиреоїдних гормонів в організмі дитини, досягти еутиреоїдного стану.

В лікуванні гіпотиреозу застосовують також L-трийодтиронін (таблетки по 20-50мкг). Але для підтримання його базального рівня необхідне часте приймання даного препарату.

Із комбінованих препаратів використовують тиреотом, тиреотом-форте, ліотрикс та інші. Також проводиться симптоматична терапія.

4. Які ускладнення можуть розвинутись при даному захворюванні? Креатинізм, гіпотиреозна кома.

5. З якими інфекційними захворюваннями необхідно проводити диференційний діагноз? Природжений гіпотиреоз у ранньому віці необхідно диференціювати із хворобою Дауна, рахітом, фенілкетонурією, жовтяницею різного походження, анемією, природженими вадами серця, пологовою травмою, перинатальним ураженням ЦНС.

14. Хворий 16 років госпіталізований в реанімаційне відділення без свідомості. Дихання шумне. Шкірні покриви сухі. Зіниці звужені. Хворіє на цукровий діабет з 6-ти років. Переніс фолікулярну ангіну. Дозу інсуліну не коригував на фоні захворювання.

Цукор крові 22 ммоль/л. Цукор сечі 3%. Ацетон сечі (++++).

рН крові 7,0. Осмолярність крові 320 мОсм/л. гематокрит 0,57. К крові 3,0 ммоль/л, Na крові 140 ммоль/л.

Запитання:Для якого захворювання характерні лабораторні показники? ЦД І типу, садія некомпенсованого діабетичного кето ацидозу (ІІ-ІІІ)