Загальна характеристика макроструктури словника.

У структурному аспекті теоретична лексикографія розрізняє три взаємопов'язані рівні – макро-, медіо- та мікроструктуру словника. До макроструктури відноситимемо все те, що визначає словник як самостійну систему з її внутрішніми зв'язками та багатоплановою організацією. У цьому аспекті теоретичне словництво вирішує такі основні проблеми:

• створення науково обґрунтованої типології словників;

• обґрунтування необхідності конкретного словника, вивчення та відбір необхідних джерел;

• визначення загальної структури словника, опрацювання принципів його побудови та укладання;

• способи творення реєстру та визначення характеру лексики, яку належить включити в словник;

• визначення можливих перетворень лексичного складу мови (компресії, мінімізації) для укладання реєстрів словників різних типів;

• випрацювання метамови словника;

• уніфікація композиції і апарату посилань однотипних словників для полегшення користувачам переходу від одного словника до іншого;

• відбір ілюстративного матеріалу;

• визначення принципів та критеріїв впорядкування реєстрових одиниць;

• відображення у словнику статистичних даних.

Загальна архітектура лексикографічних систем

Символічна форма подання архітектури лексикографічної системи наступна:

А

(1.1)

RCH[LS] = {KM, EXM, INM; F, G, H; }

де:

KM — концептуальна модель лексикографічної системи LS;

EXM = {ex m} —множина зовнішніх моделей LS, які відповідають даній концептуальній моделі KM;

INM = {in m} — відповідна множина її внутрішніх моделей;

F={f} — множина відображень KM в EXM :

f

(1.2)

 : KM  ex m, де ex m  EXM;

G

(1.3)

= {g} — множина відображень KM в INM:

g : KM  in m, де in m  INM;

H

(1.4)

= {h} — множина відображень INM в EXM.

Одній концептуальній моделі може відповідати декілька внутрішніх і зовнішніх моделей. Отже відображення f : KM  ex m і g : KM  in m, загалом кажучи, неоднозначні. Тому, за визначенням, на множині моделей  in m  INM і ex m  EXM  hH таке, що:

h (in m) = ex m.

П ри цьому відображення f, g, h будуються так, що діаграма: комутативна: h  g = f. Вимога комутативності цієї діаграми вагома, позаяк вона гарантує узгодженість між всіма рівнями архітектури системи. У свою чергу, структура концептуальної моделі у символічній формі наступна:

K

(1.5)

M = {Ob(LS); PrOb(LS); ConOb(LS); FunOb(LS); ConDiscrOb(LS)}

де:

Ob(LS) — множина об’єктів лексикографічної системи;

PrOb(LS) — множина представлень Ob(LS);

ConOb(LS) — множина зв’язків Ob(LS);

FunOb(LS) — множина функцій (відношень) між Ob(LS);

ConDiscrOb(LS) — множина обмежень цілісності лексикографічної системи.

Як бачимо, у структурі лексикографічної системи наявний великий набір моделей даних і знань про предмет лексикографування, відображення яких у внутрішню та зовнішню моделі повинні бути побудовані у явному вигляді, або задані будь-яким іншим способом.

Внутрішня модель має таку структуру:

I

(1.6)

NM = {DS, ALG, OS, PL}

де:

DS — множина типів (структур) даних;

ALG — множина алгоритмів обробки та маніпулювання даними;

OS — операційне середовище;

PL — множина мов програмування.

Зовнішню модель лексикографічної системи відобразимо у такому вигляді:

E

(1.7)

XM = {SC, APR, IF}

де:

SC — множина сценаріїв;

APR — множина прикладних програм;

IF — інтерфейс системи.