Диференційні ознаки класифікації "принцип визначення значень лексикографічних одиниць" та "спосіб розміщення реєстрових одиниць".

1.Принцип визначення значень лексикографічних одиниць. За цією ознакою розрізняють філологічний словник, який призначений для адекватного опису значень та особливостей вжитку лексикографічних одиниць (їх значення, походження, написання, вимову тощо), та енциклопедичний словник, який подає відомості про ті реалії, мовним виразом яких є та чи інша одиниця, приводить більш або менш повний опис предметної і понятійної сфер дійсності. Енциклопедичні словники на відміну від філологічних тлумачать не слова, а позначені словами поняття, дають відомості про історичних осіб, діячів науки, культури, явища з найрізноманітніших галузей життя — мистецтва, виробництва, економіки, політики, релігії, права; вони містять переважно іменники, в тому числі і власні назви, ілюстрації (малюнки, діаграми, карти тощо). В окрему групу виділяють філологічно-енциклопедичні словники, що містять дані обох типів. Серед них як особливий різновид розрізняють лінгвокраєзнавчі словники, в правій частині яких поряд з даними про вмотивованість лексикографічної одиниці, її зв'язками з іншими мовними одиницями, сполучуваністю, тематичним та асоціативним оточенням подається позамовні, "фонові знання" про них певної мовної спільноти. На відміну від тлумачних такі словники містять у реєстрі словосполучення, що важливі для певної теми, а від енциклопедичних вони відрізняються тім, що не містять вузькоспеціальних відомостей, які недоступні звичайному носію мови.

2. Спосіб розміщення реєстрових одиниць. Розрізнятимемо алфавітні впорядкування лексикографічних одиниць, які тим чи іншим чином базуються на впорядкуванні літер мовної абетки, і неалфавітні впорядкування, які ґрунтуються на інших принципах. Алфавітні впорядкування ділимо на абсолютно алфавітні (пряме та зворотне), де всі одиниці реєстру розміщені тільки за алфавітом, і гніздові, де реєстрові одиниці спочатку об'єднуються в гнізда, які подаються за алфавітом. В свою чергу, гніздові діляться на гніздо-кореневі, де гніздо складає група однокорінних слів, і аналогічні, де гніздо складає група семантично споріднених слів (все одно чи однокорінних, чи ні, але які позначають близькі поняття і предмети). Серед неалфавітних впорядкувань розрізняють ідеографічне (тематичне), коли реєстрові одиниці розміщуються за понятійними групами, в кожну з яких входять слова, що позначають ті чи інші фрагменти лінгвістичної картини світу, тобто в залежності від прийнятої у словнику схеми класифікації понятійного змісту лексики певної мови, та статистичне (пряме та зворотне), де лексикографічні одиниці розміщується за частотою їхнього вживання.

Диференційні ознаки класифікації "склад реєстрових одиниць", "ономастичної/неономастичної лексики", "оснащені/неоснащені науковим апаратом" та "оформлення і деталізація інформації"

Склад реєстрових одиниць. Поділяються на лексикони, де реєстровою одиницею є слово чи частина слова (глосарії та морфемарії), фразарії, де реєстрова одиниця — словосполучення або речення (ідіоми, неідіоматичні сполуки, речення), та реєстри комбінованого типу, що особливо характерні для термінологічних та енциклопедичних словників.

12. Ономастичної/неономастичної лексики. Словники ономастичної лексики у складі реєстру містять будь-які власні імена. Відповідно до категорії власних імен розрізняють топонімічні (географічні об’єкти), антропонімічні (люди), зоонімічні (клички тварин), власні імена тощо.

13. Оснащені/неоснащені науковим апаратом. Під науковим апаратом розумітимемо іменний та предметний покажчики, бібліографію, різного роду зворотні індекси, коментарі, допоміжний довідковий матеріал тощо.

14. За оформленням та деталізацією інформації розрізняють поліграфічні та комп'ютерні словники.

Загальна характеристика словникової статті.

Як лінгвістичний об'єкт словникова стаття є основним об'єктом словникового опису. Її синтаксичні особливості вказують на спорідненість її як з текстом, так і окремим реченням. Основні риси словникової статті (лексикографічні універсалії):

• Наявність одиниці опису (реєстрової одиниці) — ліва частина;

• Наявність інформації про реєстрову одиницю — права частина;

• Інформація про зв'язки реєстрової одиниці з лексичною системою мови. Вона є бажаною складовою правої частини. Наявність цієї універсалії обумовлена сучасною тенденцією до втілення наших знань про мову у словниковій формі — тому сучасний словник стає не просто "тлумачником" незрозумілих слів, а показує місце слова в системі мови.

• Існування двох типів правої частини. Праві частини першого типу є текстом, який пояснює значення відповідної реєстрової одиниці, містить різноманітну інформацію про неї або її переклад іншими мовами, або подає відомості про предмети, які вона позначає. Вони описують реєстрові одиниці через мовні утворення і розкривають у визначенні те, що відображається у свідомості за даним словом. Вміст та структура таких статей сильно залежить від типу словника. Праві частини другого типу використовують, в основному, відсильні визначення, які застосовуються при наявності дублетності в назвах, орфографічних і мовних варіантах одного і того ж слова тощо. В них майже відсутні відмінності у змісті, і у словнику ставляться відсилання "дивись …", "те ж, що і …", "той, що відноситься до …", "той, що належить …" тощо. Статтю, яка містить праву частину першого типу називатимемо повною статтею, а другого — статтею-відсилачем.