ЗМІСТ

Вступ

1 Аналіз завдання та обґрунтування доцільності будівництва

кабельної магістралі

2 Вибір марки кабелю

2.1 Вибір типу кабелю

2.2 Основні конструктивні параметри вибраного кабелю

3 Розрахунок основних параметрів кабелю

3.1 Визначення критичної довжини хвилі

3.2 Визначення загасання та дисперсії

4 Розрахунок довжини регенераційної ділянки

5 Розбивка траси на регенераційні ділянки

6 Прокладання кабелю

6.1 Методи зрощування оптичних кабелів

6.2 Особливості зрощування оптичних кабелів

6.3 Технічні засоби для вкладання кабелю

7 Техніко-економічні розрахунки

7.1 Розрахунок капітальних вкладень на будівництво ВОЛЗ

7.2 Розрахунок річних експлуатаційних витрат

7.3 Розрахунок доходів від основної діяльності

7.4 Розрахунок терміну окупності

8 Охорона праці

8.1 Загальні положення

8.2 Інструменти та пристосування

8.3 Монтажні роботи

Висновки

Перелік посилань на використані джерела

Список скорочень

ВСТУП

За останній період свого розвитку техніка телефонного зв’язку пройшла довгий шлях від примітивних телефонних апаратів і ручних комутаторів до сучасних електронних телефонних станцій керованими ЕОМ.

Розвиток сучасних телекомунікаційних систем, цифрових електронних станцій та апаратури ущільнення охопив також один з самих консервативних елементів мережі електрозв'язку – абонентську лінію.

Телефонна мережа України являє собою сокупність місцевих телефонних мереж (міських і сільських), які об’єднуються в маштабі області, в зоновій мережі в свою чергу об’єднуються в єдину мережу з допомогою міжміських ліній і комутаційних вузлів.

В наш час оптичні кабелі отримали застосування в різних галузях народного господарства: зв’язку, радіоелектроніки, медицини, машино- будування, космос. Вони використовуються в якості з’єднувальних ліній між АТС, активно проводяться роботи по будівництву міжміських оптичних кабельних ліній зв’язку. В найближчі роки оптоволоконні лінії більш широко будуть використовуватися для міського і об’єктового зв’язку, коли потрібна велика пропускна здатність і в більшості випадків можна обійтися без ретрансляторів.

Досить перспективним є застосування ВОЛЗ в кабельному телебаченні, яке забезпечує високу якість зображення при суттєвому знижені вимог до прикінцевого обладнання. Особливо великі переваги мають широкосмугові оптичні кабелі в багатоканальних системах передачі, які дозволяють розширити види обслуговування абонентів.

Подальший розвиток Єдиної національної мережі зв'язку України (ЄНМЗУ) потребує подальшого розвитку ліній передачі різних ступенів ієрархії – від магістральних до місцевих. Лінії передачі – це найзатратніша частина будь-якої телекомунікаційної мережі, тому під час їх проектування завжди висуваються високі вимоги щодо їх якості. Лінія передачі – невід'ємна складова будь-якої телекомунікаційної системи (ТКС), вона визначає інформаційну ємність ТКС, якість та надійність зв'язку.

Засоби електрозв’язку відіграють велику роль в задоволенні зростаючих потреб населення. Мережа електрозв’язку являє собою складний комплекс пристроїв, які забезпечують передачу і розприділення між споживачами різного виду інформації: телефонних переговорів, телеграм, передача даних для ЕОМ, передача програм радіомовлення та телебачення. В мережу електрозв’язку входять передавачі та приймачі інформації, комутаційні вузли і канали, з допомогою яких з’єднуються передавачі та приймачі з комутаційними вузлами і комутаційні вузли між собою. Збільшення об’єму інформації, яка передається, і появлення її нових видів потребує підвищення технічного рівня засобів електрозв’язку шляхом впровадження нових досягнень науки і техніки, а також об’єднання всіх засобів електрозв’язку з метою підвищення її використання, організаційно і технічно об’єднуючи в єдиний комплекс.

Велику цікавість являє застосування оптичних кабелів в системах керування виробничими процесами, особливо в умовах сильних електромагнітних завад. На фоні активного розвитку мережі зв’язку в Україні існують певні проблеми: використання застарілого лінійного обладнання та кабельних споруд, динамічне зростання об’єктів користування та обміном інформацією, вимоги зі сторони користувачів щодо введення нових видів послуг. Ці три фактори спричиняють необхідність побудови нової інформаційно-транспортної мережі, яка б задовольнила вимоги щодо пропускної здатності, введення нових видів послуг та введення в дію нового обладнання, яке могло б працювати без модернізації певний тривалий період, зберігаючи при цьому основні вимоги по задоволенню потреб споживачів.

1 Аналіз завдання та обґрунтування доцільності будівництва кабельної магістралі

Проектування ліній зв'язку будь-якого призначення включає великий комплекс дослідницьких, розрахункових і креслярських робіт, охоплюючи будівництво і монтаж усіх видів споруд : лінійних, станційних і цивільних.

На СТМ розрізняють станції наступних видів: центральні (ЦС), вузлові (ВС), і кінцеві (КС). Центральна станція, розташована в райцентрі, є основним комутаційним вузлом СТМ і одночасно виконує функції телефонної станції райцентру. У вузлові станції, розташовані в певних населених пунктах сільського району, включаються ЗЛ від КС цього вузлового району. КС розташовуються в будь-яких з населених пунктах сільського району.

СТМ мають ряд особливостей в чому визначається принцип побудови цих мереж. Як правило, СТМ охоплюють значну територію з меншою, ніж у містах телефонної щільністю і нерівномірним розподілом абонентів по території.

Абонентські лінії на СТМ мають значно більшу протяжність, ніж на МТМ. Ці особливості обумовлюють більш високі, ніж на МТМ, капітальні витрати і експлуатаційні витрати на лінійні споруди на один номер станційної ємності.

Завдання індивідуального проектування ВОСП полягає в забезпечені видовжених або підсилювальних ділянок або збільшення швидкості передачі інформації при збережені заданих критеріїв якості сигналів за рахунок покращення деяких пристроїв ВОСП, наприклад, передавального оптичного модуля, або розробці нових оптичних волокон (ОВ) або ОК та інших компонентів ВОСП, що визначаються індивідуальним завданням на проектування.

Проектування цифрової лінії зв'язку умовно можна розбити на два етапи: проектування лінійного тракту ЦСП; проектування лінійно-апаратних цехів ОП і ОРП. У справжній главі розглянуті в основному питання проектування цифрових лінійних трактів ЦЛТ :

- вибір траси кабельної лінії передачі;

- вибір системи передачі і типу кабелю;

- розміщення регенераційних пунктів, мережевих вузлів;

- складання схеми організації цифрового зв'язку, службового зв’язку.

Траса повинна проходити по землях несільськогосподарського призначення в обхід ділянок можливих обвалів і зсувів, а також зон, заражених гризунами. При проектуванні слід враховувати розташування підземних комунікацій, високовольтних ліній і електрифікованих залізниць. Проектирование зближень і перетинів траси з відповідними об’єктами визначається нормативною документацією. У населених пунктах траса в основному повинна проходити по існуючій або проектованій кабельній каналізації, в тунелях метро і в особливих випадках в грунті.

Відстань між пунктами по трасі визначається в процесі досліджень, а в умовах навчального проекту - по картах або атласах автомобільних доріг відповідно до їх масштабів.

Для електричних розрахунків відстань між пунктами визначається також і по кабелю: з урахуванням нерівностей і вигинів довжина кабелів зазвичай перевищує довжину відповідної ділянки траси. Нормативні запаси складають в середньому 2 % довжини відповідних ділянок. Вибір типу системи передачі здійснюється на підставі порівняння техніко-економічних показників варіантів організації зв'язку двох-трьох різних систем передачі.

В процесі проектування для вибраної системи передачі визначається основний тип кабелю.

Для різних ділянок лінії зв'язку відповідно до умов зовнішнього середовища вибираються варіанти основного кабелю з різними покривами.

Для прокладення в грунтах усіх категорій використовують кабелі, броньовані двома сталевими стрічками або із сталевою гофрированою бронею. У агресивних грунтах і в місцях з підвищеною вірогідністю електрокорозії блукаючими струмами використовуються кабелі з пластмасовими оболонками поверх металевих. У кабельній каналізації прокладають неброньовані кабелі з металевими або пластмасовим! оболонками. Броньовані і неброньовані кабелі з металевими оболонками прокладаються на ділянках сильних електромагнітних впливів ВЛ і інших електротехнічних і радіотехнічних установок великої потужності.

Метою дипломної роботи є розробка цифрової системи передачі на магістралі Надвірна-Долина довжиною 103.1 км. з двома переприйомними пунктами у містах Івано-Франківськ, Калуш.

Івано-Франківськ — обласний центр Івано-Франківської області, економічний і культурний центр Прикарпаття, одне з найбільших міст Галичини.

Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3% території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради перебуває 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Крихівці, Микитинці, Угорники, Хриплин.

Станом на 1 лютого 2013 р. у м. Івано-Франківську та селах, підпорядкованих міськраді, проживало 243,9 тис. осіб, у тому числі в обласному центрі — 226,1 тис., в сільській місцевості — 17,8 тис. осіб. Кількість жителів з початку року збільшилась на 91 особу. Такі зміни відбулись за рахунок природного приросту на 441 особу, водночас, спостерігалося міграційне скорочення населення на 350 осіб.

Надвірна — місто на Гуцульщині, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області та Надвірнянської районної ради. Розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.

Площа Надвірнянського району становить більше 1500 км кв., або 11% території області

На 1 липня 2007 р. чисельність населення Надвірнянського району становила 112818 осіб, з них 41888 осіб - в міських поселеннях і 70930 осіб - у сільських. Зокрема, у м. Надвірна середня чисельність населення становить 21463 особи.

Живописний куток Прикарпаття - місто Калуш розташований на північному сході Івано-Франківської області.

Одна з головних переваг міста - його вигідне географічне розташування. Добре розвинута транспортна мережа поєднує місто з Центральною Європою та Заходом через повітря, залізницю та автомобільні дороги. Мережа асфальтових доріг з'єднує Калуш з іншими містами, такими як Львів (130 км), Ужгород (280 км), Київ (560 км). Ці та інші міста сполучені з Калушем також залізницею.

За характером рельєфу територія міста складається з рівнинної частини. Поверхня міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка. 10 частина міста вкрита лісами.

Калуш - місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5% території області), розташоване на відстані 34,3 км від обласного центру.

Населення міста за статистичними даними станом на 01.01.2003 р. становило 67,9 тис. чоловік, це 4,8% від населення області.

Долинський район розташований у північно – західній частині Івано-Франківської області в Карпатському передгір‘ї та гірській частині Карпат. Північна частина району знаходиться в Передкарпатті, у межах Присвічанського пасма. На півдні – Привододільні (Внутрішні) Ґорґани. Район межує з Львівською, Закарпатською областями, Рожнятівським та Калуським районами Івано-Франківської області. Найближчі районні центри — м. Калуш та Рожнятів Івано-Франківської області, м. Стрий Львівської області, м. Міжгір'я Закарпатської області.

Доли́нський райо́н —— район України у північно-західній частині Івано-Франківської області. Населення становить 69 851 особа (на 1 серпня 2013). Площа — 1248 км²..

Відстань між пунктами складає Надвірна–Івано-Франківськ—35,6 км., Івано-Франківськ-Калуш—34,3 км., Калуш—Долина—33.2 км., загальна відстань 103,1 км.