- •Спортивная физиология
- •1. Розкрити закономірності і функціональні зміни при відновленні.
- •2. Розкрити функції гіпоталамуса та його роль в регуляції рухової діяльності
- •3. Розкрити функції спинного мозку, рефлекторна діяльність спинного мозку.
- •Мотонейроны.
- •Простые безусловные двигательные рефлексы.
- •Проводниковая функция см.
- •6. Розкрити функціональні зміни і процеси при виконанні циклічної роботи субмаксимальної потужності.
- •8. Розкрити ефекти та зміст понять перехресна адаптація, «адаптаційна вартість».
- •9. Розкрити фази і зміни при стресових реакціях організму.
- •12. Розкрити функціональні зміни що спостерігаються в організмі спортсменів при виконанні циклічної роботи великої потужності.
- •13. Обгрунтувати фізіологічні зміни та визначити критерії оздоровчого тренування.
- •14. Розкрити фізіологічні показники киснево-транспортної системи та функціональний рівень систем, які характеризують стійкий стан організму при виконанні фізичних навантажень.
- •15. Дати фізіологічну характеристику і пояснити функціональні процеси виникнення стартових реакцій. Роль процесів та типів внд.
- •16. Пояснити процеси терморегуляції організму в спокої та при м'язовій роботі.
- •Розкрити фізіологічне значення та впливи гуморальної регуляції при руховій діяльності.
- •Охарактеризувати функціональні зміни, які спостерігаються в організмі спортсмена при виконанні циклічної роботи помірної потужності.
- •Охарактеризувати фізіологічні показники, які віддзеркалюють анаеробні можливості спортсмена.
- •Розкрити функціональне значення розминки і її вплив на організм.
- •Охарактеризувати функціональні чинники та системи, які забезпечують розвиток витривалості.
- •Охарактеризувати функції сенсорних систем і їх роль у забезпеченні спортивної діяльності.
- •Розкрити фізіологічні та морфологічни чинники, які впливають та забезпечують прояв сили.
- •Охарактеризувати функціональні зміни, які спостерігаються в організмі спортсмена при виконанні циклічної роботи максимальної потужності.
- •Розкрити умови та механізми формування рухових навичок.
- •Охарактеризувати фізіологічні показники та системи, які віддзеркалюють аеробні можливості спортсмена.
- •Надати фізіологічну характеристику процесам відновлення.
- •Розкрити зміни функціональних показників системи дихання в спокої та при навантаженнях, що віддзеркалюють процеси термінвої та довгострокової адаптації.
- •Розкрити адаптаційні функціональні зміни, що відбуваються в нервово-м'язовому апараті під впливом систематичних навантажень.
Охарактеризувати функціональні зміни, які спостерігаються в організмі спортсмена при виконанні циклічної роботи помірної потужності.
Работа умеренной мощности продолжается от 30-40 мин до нескольких часов. Сюда входят сверхдлинные беговые дистанции - 20, 30 км, марафон 42195 м, шоссейные велогонки- 100 км и более, лыжные гонки - 15, 30, 50 км и более, спортивная ходьба на дистанциях от 10 до 50 км, гребля на байдарках и каноэ - 10000 м, сверхдлинные заплывы и пр. Энергообеспечение осуществляется почти исключительно аэробным путем, причем по мере расходования глюкозы происходит переход на окисление жиров.. Потребление кислорода в этой зоне мощности составляет около 70-80% МПК и практически покрывает кислородный запрос во время работы, Сдвиги показателей дыхания и кровообращения ниже максимальных. ЧСС держится на уровне 160-180 уд • мин-1. Наблюдается снижение содержания в крови глюкозы - явлению гипогликемии. Это резко нарушает функции ЦНС, координацию движений, ориентацию в пространстве, а в тяжелых случаях вызывает потерю сознания. К тому же длительная монотонная работа приводит также к запредельному торможению в ЦНС, называемому еще охранительным торможением, так как оно снижая темп движения или прекращая работу, предохраняет организм спортсмена, в первую очередь, нервные клетки от разрушения и гибели.
Ведущее значение в зоне умеренной мощности имеют большие запасы углеводов, предотвращающие гипогликемию, и функциональная устойчивость ЦНС к монотонии, противостоящая развитию запредельного торможения.
Охарактеризувати фізіологічні показники, які віддзеркалюють анаеробні можливості спортсмена.
С энергетической точки зрения, все скоростно-силовые упражнения относятся анаэробным. Предельная продолжительность их - менее 1-2 мин. Для энергетической характеристики этих упражнений используется два основных показателя: максимальная анаэробная мощность и максимальная анаэробная емкость (способность).
Максимальная анаэробная мощность. Максимальная для данного человека мощность работы может поддерживаться лишь несколько секунд. Работа такой мощности выполняется почти исключительно за счет энергии анаэробного расщепления мышечных фосфагенов - АТФ и КрФ. Поэтому запасы этих веществ и особенно скорость их энергетической утилизации определяют максимальную анаэробную мощность. Короткий спринт и прыжки являются упражнениями, результаты которых зависят от максимальной анаэробной мощности,
Максимальная анаэробная емкость. Наиболее широко для оценки максимальной анаэробной емкости используется величина максимального кислородного долга - наибольшего кислородного долга, который выявляется после работы предельной продолжительности (от 1 до 3 мин). Это объясняется тем, что наибольшая часть избыточного количества кислорода, потребляемого после работы, используется для восстановления запасов АТФ, КрФ и гликогена, которые расходовались в анаэробных процессах за время работы.
Высокая лактацидная емкость обусловлена рядом причин. Прежде всего, спортсмены способны развивать более высокую мощность работы и поддерживать ее более продолжительно, чем нетренированные люди. Это, в частности, обеспечивается включением в работу большой мышечной массы (рекрутированием), в том числе быстрых мышечных волокон, для которых характерна высокая гликолитическая способность. Повышенное содержание таких волокон в мышцах высококвалифицированных спортсменов – представителей скоростно-силовых видов спорта - является одним из факторов, обеспечивающих высокую гликолитическую мощность и емкость. Кроме того, в процессе тренировочных занятий, особенно с применением повторно- интервальных упражнений анаэробной мощности, по-видимому, развиваются механизмы, которые позволяют спортсменам "переносить" ("терпеть") более высокую концентрацию молочной кислоты (и соответственно более низкие значения рН) в крови и других жидкостях тела, поддерживая высокую спортивную работоспособность. Особенно это характерно для бегунов на средние дистанции.
Силовые и скоростно-силовые тренировки вызывают определенные биохимические изменения в тренируемых мышцах. Хотя содержание АТФ и КрФ в них несколько выше, чем в нетренируемых (на 20-30%), оно не имеет большого энергетического значения. Более существенно повышение активности ферментов, определяющих скорость оборота (расщепления и ресинтеза) фосфагенов (АТФ, АДФ, АМФ, КрФ), в частности миокиназы и креатинфосфокиназы.
