2. Основні напрями наукових досліджень

ХІХ ст. знаменне рядом фундаментальних теорій як у фізиці, так і у хімії. У фізиці воно відзначається розробкою молекулярно-кінетичної теорії. Закономірності перетворення енергії з одного виду до іншого пояснювались з використанням поняття молекули. Хімії ж для опису складу сполучень і хімічних реакцій також необхідно було мати конкретний матеріальний о0431єкт. Таким об’єктом став атом.

У перші роки ХІХ ст.. англійський вчений Джон Дальтон сформулював основні принципи атомістики. Це, в свою чергу, поклало початок «сучасній хімії». Видатний шведський хімік Берцеліус розробив злагоджену систему атомних ваг. З великою точністю визначив значення багатьох з них. До цього фактично були відсутні загальноприйняті позначення елементів. Окрім того, Берцеліус створив міжнародну хімічну мову – увів літерні позначення латинських назв елементів. Ці символи майже без змін збереглися до нашого часу. У 1869 р. свою першу схему періодичної таблиці елементів опублікував Д. І. Менделєєв у статті «Співвідношення властивостей з атомною вагою елементів». У 1870 р. у книзі «Основи хімії» він опублікував другий варіант системи, який мав майже звичний для нас вигляд. Завдяки своєму відкриттю вчений зумів спрогнозувати відкриття ще невідомих хімічних елементів.

Таким чином, у ХІХ ст. хімія міцно укріпила своє положення серед природничих наук. Завдяки періодичній системі Менделєєва більш чітко сформульована неорганічна, аналітична, органічна і фізична хімії як самостійні розділи цієї науки. Органічна хімії зайняла своє пануюче положення серед хімічних досліджень.

На початку ХІХ ст. було закладено наукові основи електротехніки. Встановлені закономірності в галузі електромагнетизму. Вчені, які займалися дослідженнями у цьому напрямі: А. Фуркруа, І. Дейман, Х. Ерстед. Ампер проводив дослідження з теорії магнетизму. Його дослідження зробили значний крок в поєднанні окремих теорій електрики і магнетизму в єдину науку. Останній крок у цьому напрямі зробили вчені – М. Фарадей та К. Максвел (незалежно один від одного). Вони ввели поняття електромагнітного поля і розробили його теорію, вивчали явища електромагнітної індукції. Незважаючи, що відкриття Фарадея відбулися раніше, вони не були доведені математично. Максвелу вдалося подолати цю проблему. В подальшому у цьому напрямі працював німецький фізик Г. Герц. Наукові студіє цих трьох вчених дали поштовх розвитку сучасної електротехніки.

У грудні 1895 р. К. Рентген відкрив новий вид променів, із короткою довжиною хвилі. Він назвав їх – х-промені. Пізніше вони отримали назву свого винахідника. Існують докази, що рентгенівське проміння було відкрито І. Пулюєм ще у 1884 р. Проте пріоритетність було втрачено, а слава винахідника залишилася за Рентгеном.

Важливим напрямом, що зародився в ХІХ ст. стали перші дослідження в напрямі генетиці. Першим засновником науки про гени став Г. Мендель. Він проводив досліди над горохом, виявляючи ознаки спадковості. На цей же період випадає і робота Ч. Дарвіна «Виникнення видів» (1859 р.).