Промислова революція.

Промислова революція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Початок промислової революції тісно пов'язаний з кількома нововведеннями, впровадженими у другій половині 18 століття:

Текстиль: 1733 р. - механік Джон Кей удосконалив ткацький верстат «летючим човником», у 1764 році ткачем Джеймсом Харгрівсом винайдена механічна прядка «Дженні» (прядильна ослиця) на якій можливо було працювати з 16-18 веретенами. 1769 рік - Ричард Аркрайт створив ватермашину (від water — вода)  «Waterframe» з водяним приводом, що дозволило отримати більш міцну нитку. У 1779 році Семюел Кромптон створив «мюль-машину» (прядильний мул) з повною механізацією всіх ручних операцій, яка виготовляла більш тонку і міцну бавовняну пряжу.

Парова машина. У 1775 році патент на покращений паровий двигун отримав Джеймс Ватт. швидкий розвиток ефективних напівавтоматичних фабрик у немислимих раніше масштабах та у місцях, де гідроенергія була недоступною. Вперше в історії для вироблення енергії люди не мусіли покладатися на м'язи людей чи тварин, силу вітру чи води. Паровий двигун використовувався для викачування води з вугільних шахт, підняття вугілля на поверхню, щоб подавати повітря в печі при виготовленні заліза, при подрібненні глини для кераміки, для живлення нових підприємств у різних галузях.

Металургія. Виплавка чавуну, одержання зварювального (ковкого) заліза. Перехід від кричного процесу до пудлінгування. Патент 1784 року Генрі Корта на спосіб отримання м’якого мало вуглецевого заліза. Поряд з деревним вугіллям починають використовувати кокс.

Революцією у виробництві стало вдосконалення свердлувальних і токарних верстатів. У 1798 р. Генрі Модслі створив токарний верстат з супортом, який дозволив автоматично виробляти нарізку гвинтів будь-якої довжини і будь-якого кроку. Початок стандартизації деталей.

Лекція № 5 Поступ науки і розвиток техніки хіх століття

1. Загальна характеристика науково-технічного поступу в хіх ст.

Розвиток науки і техніки в ХІХ ст. характеризувався інтенсивним розгортанням наукових студій, новими технічними винаходами та відкриттями. Зокрема протягом цього період можна прослідкувати значний розвиток в математиці та класичній фізиці, біології, зародження так званої «сучасної фізики» тощо.

Головними ключовими ознаками цього періоду стали:

1. Інтенсивний розвиток природознавства, пошук взаємодії і взаємопроникнення окремих галузей.

2. Поява принципово нових напрямів наукових досліджень: електродинаміка, електро-магнетична теорія, термодинаміка, систематизація в хімії, нові досягнення в біології, що і призвело до новітньої революції в природознавстві на рубежі ХІХ – ХХ ст.

3. Взаємовплив наукових винаходів та технічних відкриттів, посилення прикладного характеру наукових досліджень.

4. Виникнення нових форм наукових студій, перетворення провідних університетів та спеціалізованих вищих шкіл в центри наукових досліджень, створення моделі сучасної наукової лабораторії. Початок формування в другій половині ХІХ ст. наукових шкіл, поява наукових лідерів, посилення взаємозв’язку між науковими центрами, проведення всесвітніх, європейських і національних з’їздів і конгресів науковців. Оприлюднення наукових результатів. Почали з’являтися всесвітні виставки техніки, які відіграли важливу роль в популяризації наукових і технічних знань.

5. Модернізація системи вищої освіти. Система функціонування класичних університетів набуває сучасної форми: створюється система здобуття наукових ступенів; формується нова структура з розділенням на факультети та кафедри згідно відповідних напрямів навчання; кафедри. Зростає роль вищої технічної школи. З другої половини ХІХ ст. з’являються спеціалізовані навчальні заклади. В Україні до них належали Харківський практичний технологічний інститут, Київський політехнічний інститут, Катеринославське гірниче училище.