Методичні вказівки:

Профіль колії складається з окремих елементів, що відрізняються довжиною S та крутизною і ухилу. У випадку підйому і має знак «+»,а спуску «-». Крутизна підйому і показує висоту підйому в метрах на кожний кілометр шляху і визначається за формулою:

і = 1000(Н₁-Н₂)/S_ел. , ‰; (1)

При виконанні розрахунків, пов’язаних з рухом поїздів, кількість елементів зменшують за рахунок випрямлення елементів, при котрому декілька елементів з різними ухилами замінюють одним, котрий має довжину S_c, що дорівнює сумі їх довжин.

S_c=S₁+S₂+…+S_n ,м; (2)

Така заміна дозволяє спростити розрахунки та згладити заміну сил додаткового опору руху при переході з одного елементу профілю на другий.

Випрямлений ухил дорівнює відношенню сум множень кожного ухилу на його довжину до довжини випрямленого.

, ‰; (3)

де i_i - крутість елемента профілю колії, ‰;

S_i - довжина елемента профілю колії, м;

S_c- довжина ділянки що випрямляється, м.

Зневажання різницею в швидкості руху по елементах з різною крутизною викликає погрішність в розрахунках, котра зростає зі збільшенням різниці в крутизні та довжині сусідніх елементів. Для того щоб в розрахунках не припустити великих погрішностей при визначенні швидкості руху, випрямляти можна лише близькі за значенням та знаком елементи профілю колії, горизонтальні елементи можуть включатися в групи що спрямляються як з елементами що мають як позитивний так і негативний знак крутості. Елементи, на котрих розташовані роздільні пункти та розрахунковий підйом не спрямляються. Після випрямлення елементів виконують перевірку допустимості їх випрямлення за емперічною формулою:

,м ; (4)

де S_i - довжина елемента профілю колії, м;

Δi =|і_с - і_і| - абсолютна різниця(без урахування знаку) між ухилами випрямляємого та перевіряємого елементу.

Криві, що знаходяться на колії, замінюють фіктивним підйомом і^״ маючим крутизну, на котрій утворюється додатковий опір руху котрий дорівнює додатковому опору від кривих.

Якщо на елементі профілю колії чи на випрямляємій ділянці є декілька кривих, котрі мають різні значення за довжиною S_крі та радіусом R_і ,фіктивний підйом визначають за формулою:

, ‰; (5)

де S_c- довжина ділянки ,що випрямляється, м;

S_крі – довжина кривої в межах випрямляємої ділянки, м;

R_і – радіус кривої, м.

Якщо криві задані центральними кутами α_і (в градусах) то фіктивний підйом визначається за формулою:

, ‰; (6)

де α_і - центральний кут кривої, º.

Алгебраїчна сума ухилу і_с´ та фіктивного підйому і_с˝ називають приведеним чи кінцевим ухилом і_с. Його визначають за формулою:

і_с = і_с´+і_с˝, ‰; (7)

де і_с´- випрямлений ухил, ‰;

і_с˝- фікти‰вний підйом, ‰;

Результати розрахунків по випрямленню заданого профілю колії зводяться в таблицю 3.

Таблиця 3.

№ елемента	Крутість елементів, і,‰.	Довжина елементів, S,м.	Криві			Довжина спрямленої ділянки,Sс,м.	Випрямлений ухил , іс´,‰.	Фіктивний підйом, іс˝,‰.	Приведений ухил. іс = іс´+іс˝	№ випрямленої ділянки.	Примітки.
			Радіус кривої ,Rі,м	Довжина кривої Sкр,м.	Центральний кут αі ,º.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	0	1000	-	-	-	1000	0	-	0	1	Станція А
2	+5	900	-	-	-	1600	4,6	0,5	5,1	2
3	+4	700	-	-	62
4	0	800	600	800	-	800	0	2,2	2,2	3

Задача №2: визначити масу складу та перевірити на можливість рушання з місця на розрахунковому підйомі та по довжині прийомо-відправної колії.