81

ВСТУП

Проблема дослідження процесу формування та основних етапів розвитку провідних держав Заходу завжди була актуальною для українських істориків. Після здобуття Україною незалежності, коли були зняті будь-які ідеологічні стримування радянської епохи, розпочалось ґрунтовне дослідження як наших європейських сусідів (Польщі, Чехії, Великобританії, Франції) так і країн далекого зарубіжжя (насамперед США, Китаю ). Саме тому на сьогоднішній день українська історична спільнота сформувала досить великий масив досліджень щодо згаданих держав, видаються як академічні праці так і підручники з історії для широкого загалу. В той же час деякі держави західного світу залишилися поза увагою істориків і ми знаємо про них, на жаль, досить мало.

Одна з таких держав – Австралія. Обʼєктивні економічні показники говорять нам, що Австралія – одна з найпотужніших економік світу з ВВП у 1,57 трлн. доларів, який зростав впродовж 1901-2000 рр. в середньому на

3,4% щорічно. За рівнем ВВП на душу населення (64 тис. дол.) Австралія стабільно входить у пʼятірку світового рейтингу, залишаючи далеко позаду Францію, Німеччину, Канаду і США.

Саме тому важливо всебічно проаналізувати шлях Австралії від обʼєднання колишніх британських колоній до однієї з найрозвиненіших держав світу. Особливо актуальною є проблема комплексного реформування державного управління для України. Впродовж останніх двадцяти років ми перебуваємо у стані перманентних економічних реформ, завданнями яких проголошується вдосконалення управління економікою, досягнення оптимального поєднання державного управління з вільним ринком. Нагальною в світлі останніх подій постає проблема вироблення правильних взаємин між центром і регіонами, досягнення розумного балансу між інтересами центру та місцевих громад. Ключ до науково обґрунтуваних реформ, ефективних реформ лежить у комплексному дослідженні наявного у цій сфері позитивного історичного досвіду, зокрема, і досвіду Австралії, адже впродовж ХХ ст. на різних етапах її розвитку переважали різні підходи до державного управління – від активного державного регулювання до ліберального невтручання держави в економіку. Цінним також є досвід Австралії у сфері розробки державної політики у соціальній сфері і деякі позитивні заходи можуть бути застосовані і в Україні.

Обʼєктом дослідження є Австралійський Союз у ХХ ст.

Предметом дослідження є державна політика в Австралійському Союзі в економічній, соціальній сферах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1901-2001 рр.

Територіальні межі охоплюють Австралійський континент, а також острівні території, що належать Австралії.

Мета дослідження – вивчити та проаналізувати основні заходи державної політики в Австралійському Союзі на різних етапах його існування.

Для досягнення мети автор визначив такі завдання:

• охарактеризувати основні етапи обʼєднання австралійських колоній ;

• вказати на конкретно-історичні умови початку інтеграційних процесів;

• висвітлити основні заходи держави у політичній, економічній та соціальній сферах;

• проаналізувати вплив державної політики на австралійців на різних етапах її реалізації;

• зʼясувати здобутки та прорахунки урядів Австралії та їх причини.

На основі матеріалів магістерської роботи автором було підготовлено наукову статтю за темою «Створення Австралійського Союзу», що була опублікована в збірнику матеріалів ХХ Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку науки в умовах Євроінтеграції». Конференція була проведена 29-30 квітня у м. Чернівці.

Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА, МЕТОДОЛОГІЯ

І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Стан наукової розробки теми

Сучасна українська історіографія проблеми становлення та розвитку Австралії у ХХ ст. фактично відсутня. Більш широко вивчена економічна історія, насамперед кінця ХХ - поч. ХХІ ст. яка стала об’єктом наукових інтересів ряду українських дослідників економіки. Політична, соціальна, військова складова історії Австралії особливо початкових її етапів залишається поза увагою українських істориків.

Радянська історіографія більш широко відображає дану тему. Найбільшої уваги заслуговує монографія радянського дослідника В. Малаховського [58]. Монографія, присвячена дослідженню історії Австралії, базується на архівних і офіційних документах, зарубіжних роботах з історії Австралії в австралійській, англійській, американській, новозеландській та японської періодиці. У книзі аналізуються процес британської колонізації та її вплив на становище корінного населення. Особлива увага автора спрямована на процес дослідження формування класової структури Австралії, австралійського колоніалізму. Закономірно, що дана праця має сприйматись критично у звʼязку з явною ідеологічною спрямованістю. Автор викривлено відображає зовнішню та внутрішню політику, соціальні процеси у Австралії, аналізуючи виключно робітничу їх складову.

Сучасна російська історіографія також не має фундаментальних праць з історії Австралії. Російські історики розглядають дану проблему лише в контексті російсько-австралійських відносин або процесу російської еміграції в Австралію.

Саме тому в основу даної роботи покладена австралійська (частково британська та американська) історіографія, яка, звичайно, досить широко та детально висвітлює процес формування Австралії, поразки та перемоги на різних його етапах.

Одним з перших детальних досліджень Австралії стала робота Дж. Грегорі [7], яка побачила світ ще у 1916 р. ЇЇ не можна вважати історичною працею у класичному розумінні, але в цьому її особливість. Автор висвітлює процес колонізації та заселення Австралії, подає загальний опис континенту, його географічні особливості, рельєф, флору і фауну, корисні копалини. Крім того детально описуються правові засади діяльності уряду Австралійського Союзу, засади формування бюджету, збройних сил і т.д. При цьому автор наводить значну кількість посилань. В цілому праця написана надзвичайно доступно та зрозуміло і дає добре загальне уявлення про Австралію.

Дослідження Б. Вайса [27], опубліковане у 1913 р. демонструє процес формування Австралійського Союзу. Особливо детально автор зупиняється на останньому його етапі, а саме 1890-1900 рр., вказує основних діячів руху за об’єднання, характеризує перешкоди на шляху до інтеграції.

Однією з найбільш фундаментальних праць з історії Австралії ХХ ст. є робота Дж. Болтона у 5 т. [3]. Вона охоплює найважливіші етапи існування Австралійського Союзу, ґрунтується на широкому колі джерел. Дана праця є надзвичайно популярною в науковому середовищі Австралії, витримала кілька перевидань. Автор продовжує працювати над даною проблемою, доповнюючи свою працю новими фактами.

Особливий інтерес становить також фундаментальна праця С. Макинтайра [22]. У ній автор детально досліджує історію Австралії з найдавніших часів до наших днів, спираючись на широке коло джерел та праць істориків. Особливістю цієї праці є те, що велика увага приділяється дослідженню соціальної сфери Австралії, впливу урядової політики на повсякденне життя австралійців. Велика увага також приділяється руху за так званої «Білу Австралію» на різних етапах її існування.

Цікавим підходом відзначається праця Д. Бретта [13] у якій автор досліджує традиції австралійського лібералізму, його вплив на політику. Аналізується політика всіх урядів лібералів ХХ ст.

Особлива увага істориків зосереджена на постаті Р. Мензіса, премʼєр-міністра періоду так званої «золотої ери Австралії», яка розпочалась після Другої світової і тривала аж до середини 1970-х рр. Особливий інтерес до цього періоду зʼявився у 1990-х рр., коли «золота ера» вже минула, а велика кількість економічних проблем змусила істориків та економістів повертати погляди до років процвітання Австралії і саме там шукати відповіді на нагальні питання. Дослідженню ролі Р. Мензіса присвячено цілий ряд ґрунтовних досліджень. Серед них особливо відзначаються праці Дж. Марфі [10], Д. Бредта [14], С. Прассера [25]. Дослідник Н. Браун [17] досліджував «золоту еру» через призму соціальних змін. Він вказує на те, що основою австралійського процвітання стало «соціальне процвітання» - добробут кожної окремо взятої родини, підняття сімейних цінностей. На його думку проблеми австралійської економіки 1980-90-х рр. спричинені саме втратою австралійців міцного соціального фундаменту і впевненості у майбутньому.

Дослідженню періоду 1970-80-х рр. присвячені праці Г. Фроденберга [4], М. Секстон [16] досліджував діяльність уряду Е. Уітлема і особливу увагу приділив конституційній кризі 1975 р. і її впливу на урядову систему. Автор намагається не оцінювати постать Е. Уітлема однобоко і вказує як на позитиви так і на негативи за час його перебування при владі.

П. Келлі [19] у своїй праці досить влучно охарактеризував 1980-ті рр. як «кінець впевненості» для австралійців, які після десятиліть процвітання мусили звикати до нових економічних умов і перебудовувати власне життя з урахуванням цих умов. Ф. Айрес [20] зосередив увагу на постаті премʼєр-міністра М. Фрейзера та проаналізував його заходи щодо подолання кризи і прийшов до висновку, що його політика була досить необдуманої особливо у сфері боротьби з інфляцією та нелегальної імміграцією, що загострило і так складну ситуацію.

Р. Менн [21] дослідив історію Австралії кінця ХХ ст. Свою працю він досить влучно назвав «Суперечності 1990-х» наголошуючи на тому, що 1990-ті рр. для Австралії стали пошуком нових фундаментальних засад, а для урядів, які перебували в цей час при владі 1990-ті рр. стали справжньою перевіркою на міцність. Автор звертає особливу увагу на Азійську фінансову кризу 1997-1998 рр. та її вплив на австралійську економіку.

Дж. Лангмор [9] обʼєктом свої наукових інтересів обрав проблему зайнятості населення у 1990-ті рр., адже ця сфера зазнала найбільш кардинальних змін на останні десятиліття, а уряди П. Кітінга та Дж. Говарда виступали за поступове демонтування старої системи забезпечення зайнятості та соціального забезпечення.

До проблеми ролі і місця Австралії у глобальній економіці кінця ХХ ст. звертався Д. Мередіс [2]. Г. Уітвелл [5] досліджував австралійське суспільство з точки зору споживання товарів і послуг. Він вказував на те, що впродовж 1980-х рр. у Австралії склалось так зване «покоління споживачів», які левову частку свого бюджету витрачають на покупку товарів і послуг. Аналізуючи дану проблему в глобальному контексті він вказував на те, що ця тенденція є двоякою. З одного боку активне споживання «підігріває» економіку, розширює робочі місця, а з іншого боку за несприятливих економічних умов воно може призвести до негативних наслідків, адже споживчий ринок є досить повільним і не може швидко реагувати на різкі зміни економічної ситуації.

До проблем аборигенів та проблем імміграції на різних етапах історії Астралії у своїх працях звертався Б. Еттвуд [1] та Дж. Лекк [8].

Дж. Грей [6] є автором фундаментальної праці з Австралійської військової історії. Він детально аналізує участь Австралії у найбільших світових конфліктах ХХ ст. Детально дослідив участь Австралії у війні у Вʼєтнамі Дж. Мерфі [12]. Він проаналізував процес зростання антивоєнних настроїв серед австралійців та його вплив на діяльність уряду у військовій сфері.

Дослідниця М. Лейк у своїй праці звернулася до проблеми дослідження фемінізму в Австралії. Вона наголошує на тому, що основи феміністичного руху були закладені ще у 1920-30-х рр., але остаточної, офіційно закріпленої рівності чоловіків і жінок, особливо щодо проблем зайнятості вдалося досягти тільки у 1980-90 рр.

Таким чином, проаналізувавши зарубіжну історіографію проблеми, приходимо до висновку, що вона є досить широкою і охоплює дослідження різних сфер існування Австралії.

2. Джерельна база дослідження

Джерельна база дослідження є досить широкою. Завдяки урядовій програмі, яка надала велику фінансову підтримку Національному Архіву Австралії було опубліковано велику кількість історичних автентичних документів насамперед щодо початкового етапу існування Австралійського Союзу. Зокрема доступними для дослідників є Конституційний Акт Союзу 1900 р., Королівська інструкція генерал-губернатору Австралії, підписана королевою Вікторією, Вестмінстерський Акт 1942 р. та ряд інших цінних документів.

Важливим статистичним джерелом з історії Австралії є «Шорічна книга Австралії», яка видається з 1968 р. Вона містить докладні статистичні дані про всі сфери економіки Австралії та є цінним джерелом для досліджень.

Важливим джерелом є також серія офіційних видань під назвою «Архівний покажчик» за ред. С. Марсде та Р. Рассела [23]. Особливо важливою є видання про діяльність перших шести премʼєр-міністрів Австралії [24]. Воно містить велику кількість документів, а саме листи, укази, розпорядження уряду та посадових осіб різних рівнів. Видаються також схожі збірники документів щодо діяльності урядів штатів та навіть окремих міст.

Таким чином ми можемо зробити висновок, що джерельна база є досить великою і дозволяє досліджувати як загальнодержавну, так і регіональну історію Австралії.

3. Характеристика методології та методів дослідження

Вивчення і всебічний аналіз процесу формування Австралійського Союзу ґрунтується на загальнофілософських принципах, що виступають своєрідними нормативно-постулативними вимогами до дослідження і забезпечують вірогідність його результатів. Це – принципи об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності.

Принцип об’єктивності, з одного боку, орієнтує на соціально-політичну незаангажованість в процесі дослідження, а з іншого – передбачає всебічний аналіз процесів, подій і фактів. Досягти об’єктивності можливо лише тоді, коли дослідник враховує всі точки зору на ту чи іншу подію, зіставляє їхню аргументацію, і доводить оптимальні версії. При розгляді основних проблем теми автор враховував результати інших історичних досліджень, опрацював та проаналізував значний масив літератури та джерел. Застосування вказаного принципу дозволило визначити предмет дослідження, його місце серед основних соціально-економічних та політичних проблем, пов’язаних зі становленням та розвитком нової держави.

Принцип історизму вимагає розглядати емпіричний матеріал в логічній і хронологічній послідовності, з урахуванням взаємозв’язку і взаємозумовленості всіх його складових елементів, а в остаточному підсумку – в розвитку процесу, видозмінності його, постійному вдосконаленні.

Саме цей принцип вимагає від дослідника глибоко поринати в специфіку конкретних історичних умов, в яких розвивалися події й уникати «модернізації» та «осучаснення» самого історичного процесу. Застосування цього принципу дозволило відстежити домінуючі тенденції в політичному, економічному та соціальному житті Австралії, проаналізувати причини, що обумовили зміни в урядовій політиці на певних етапах її існування.

Важливою складовою теоретико-методологічної основи роботи став принцип багатофакторності, який передбачає дослідження усього спектру об’єктивних та суб’єктивних чинників, що впливають на історичні процеси, явища та події. Спираючись на цей принцип, можна розкрити основні фактори, що впливали на розвиток Австралії у досліджуваний період.

Принцип системності вимагає дослідження об’єкту як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Проблемно-хронологічний принцип викладу матеріалу водночас передбачає розподіл теми на ряд проблем, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності історичних фактів і розкриває складові компоненти дослідження. Виходячи з цього, у роботі в хронологічному порядку аналізуються особливості розвитку Австралійського Союзу. З урахуванням специфіки періодів, висвітлюються умови і своєрідність функціонування органів державної влади на тому чи іншому етапі.

Відтворення об’єкту вивчення у спектрі закономірних історичних зв’язків та відносин здійснювалось завдяки загальнонауковому логічному методу. Його складовими частинами є аналіз (всебічне вивчення об’єкту шляхом його поділу на складові частини) та синтез (поєднання цих частин у єдину систему).