7. Часткова і неповна цивільна дієздатність фізичної особи.

Стаття 31.Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років       1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:       1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.       Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;       2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.       2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Особа до 14 років - «малолітня»,

а дієздатність, якою вона наділена — «часткова».

Обсяг цивільної дієздатності:

1)Дрібний побутовий правочин;

1) задовольняє побутові потреби особи

2) відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку

3) стосується предмета, який має невисоку вартість

Якщо малолітнім був вчинений правочин, який виходить за межі дрібного побутового, то відповідно до ст. 221 ЦК він буде вважатись нікчемним, окрім випадку, якщо згодом він буде схвалений його батьками (усиновлювачами) чи одним із них, з ким він проживає, або опікуном.

2) може здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

До таких прав слід віднести право:

-на визнання малолітнього творцем об'єкта права інтелектуальної власності

-вимагати використання свого імені у зв'язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняти таке використання імені -використовувати псевдонім;…

Фактично положення даної статті визнають за малолітнім правовий статус неделіктоздатної фізичної особи. Це означає, що малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Підстави та порядок відшкодування шкоди, яка завдана малолітньою особою, визначаються статтями 1178, 1181 ЦК..  

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України

Від 14 до 18 - «неповнолітні»,

їх дієздатність — «неповна».

вони самостійно, без погодження із законними представниками мають право:

- вчиняти дрібні побутові правочини;

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Однак попри те, що законодавець дає достатньо широкий спектр повноважень неповнолітнім особам щодо розпоряджання набутим ними майном, він все ж таки дозволяє батькам (усиновлювачам) або піклувальникам в окремих випадках здійснювати певний вплив на неповнолітніх у випадку, коли їх соціальний чи фізичний рівень не дозволяють їм адекватно здійснювати дане право. Тоді за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права

Що стосується решти правочинів, то фізична особа вчиняє їх за згодою своїх законних представників, до яких відносяться батьки (усиновлювачі) або піклувальники, а також за згодою органу опіки та піклування.

Форма отримання згоди законних представників повинна бути адекватною до форми правочину, щодо якого вона висловлюється. Так, коли правочин відповідно до ст. 206 ЦК може вчинятись в усній формі, то і згода на вчинення цього правочину може бути надана - в усній формі. Коли ж відповідно до ст. 208 ЦК правочин повинен бути викладений у письмовій формі, то і - повинна бути у письмовій формі.!!!! При цьому слід зауважити, що на вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Законодавець при цьому вказує, що згоду на вчинення правочину неповнолітнім можна отримати від будь-кого з батьків (усиновлювачів). Згода другого з них при цьому презумується. Однак у випадку, коли той з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, заперечує проти здійснення правочину неповнолітнім, то правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Загальне правило: неповнолітня особа самостійно несе майнову відповідальність як за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, так і договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. + Неповнолітній є повністю деліктоздатним, тому він самостійно несе відповідальність й за шкоду, завдану ним іншій особі. Відшкодування такої шкоди здійснюється відповідно до ст. 1179 цього Кодексу

законодавець встановлює виняток із загального правила про самостійну відповідальність неповнолітнього, що полягає у можливості притягнення батьків (усиновлювачів), піклувальника до відповідальності, якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків. їх відповідальність носить додатковий (субсидіарний) характер, тобто потерпілий спочатку пред'являє вимогу до основного боржника, а у разі її незадоволення у повному обсязі чи частково — до батьків (усиновлювачів), піклувальника. При цьому додаткова (субсидіарна) відповідальність неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, чи проживають вони разом, чи окремо. батьки (усиновлювачі), піклувальник несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини.