39. Негаторний позов як спосіб захисту права власності.

Негаторний позов

Негаторний позов — це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпоряджання. Відповідачем виступає у цьому випад­ку лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного пра­ва користування чи розпоряджання річчю.

Підставою для подання негаторного позову буде вчинення третьою особою перешкод власнику. Крім того, негаторний позов має наметі усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минуло­му. Викладене зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопо­рушення і його наявність у момент подання позову. Якщо на момент подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення нега­торного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкоду­вання збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умо­вою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відпо­відачем договірних відносин, адже у разі їх наявності власник здійснює захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Негаторним буде також позов власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але вони згодом відпали (наприклад, у разі визнання правочину недійсним, припи­нення договору за правочином тощо).

Дії порушника права власності не обов'язково мають носити незаконний ха­рактер. Право власності може порушуватися, наприклад, особою, яка здійснює ремонтні роботи біля будинку, що належить власнику. У даному випадку має значення встановлення судом факту порушення цією особою суб'єктивного права власності. Поширення на такі випадки правил, що регулюють негаторний позов, пояснюється тим, що він як один із видів речово-правових способів захисту пра­ва власності спрямований саме на відновлення порушеного права, чому не мо­жуть сприяти зобов'язально-правові способи захисту. Якщо ж зазначені пере­шкоди спричинили власникові також майнові збитки, то він має заявити про це окрему вимогу відповідно до правил, встановлених іншими інститутами цивіль­ного права.

40.Об’єкти та суб’єкти авторського права

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про авторське право і суміжні

права” від 23.12.1993 р. об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.

• Твір науки, літератури і мистецтва визнається об’єктом авторського

права, якщо він відповідає двом умовам:

1. має творчий характер (є новим та оригінальним, результатом особистої творчої діяльності людини, яка створила твір; не вважається об’єктом авторського права запозичення твору іншої особи);

2. має об’єктивну форму вираження (твір повинен міститися у певному джерелі, придатному для сприйняття, наприклад, викладений письмово, виголошений усно, записаний за допомогою електронно-цифрових знаків тощо; не вважаються об’єктами правової охорони авторського права будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, якщо вони не мають зовнішньої форми виразу).

Відповідно до ст. 433 ЦК України об’єктами авторського права є

результати інтелектуальної, творчої діяльності, які належать до трьох груп:

1. літературні та художні твори;

2. комп’ютерні програми;

3. компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

До літературних та художніх творів належать:

письмові твори (романи, поеми, статті та ін.);

усні твори (лекції, промови, проповіді та ін.);

сценічні твори (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, ін.);

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва (декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо);

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

похідні твори (переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів);

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

- Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори;

Твори, які не є об'єктами авторського права:

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом (твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники тощо).

Відповідно до ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору.

- За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

- Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

- Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Стаття 436. Співавторство

1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.