Цивільне право України ДЕК 2014 ЮРД-52з

1. Предмет і метод цивільного права.

Цивільне право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі особисті немайнові відносини за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. (Дзера)

(від цікала)визначення цивільного права треба давати щонайменше у двох розуміннях:

• об’єктивне цивільне право

• суб’єктивне цивільне право

Об’єктивне цивільне право- це система правових норм, які на основі диспозитивності регулюють майнові та особисті немайнові (цивільні) відносини, що базуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Об’єктивним воно є тому, що правові норми не належать якимось конкретним особам, суб’єктам.

Суб’єктивне цивільне право- це немайнове або майнове право особи, забезпечене їй нормою цивільного права.

Цивільне право- право приватне.!!!Оскільки(теорії співвідношення приватного і публічного права):

1. має відношення до користі окремих осіб;

2. є сферою свободи і приватної ініціативи.

3. визначає відносини осіб між собою.

+Цивільному праву властиві особливі ознаки, тісно пов'язані із специфічними рисами предмета і методу.

1. Цивільне право як сукупність юридичних норм регулює відносини власності, товарно-грошові відносини та особисті немайнові відносини, тобто певне коло суспільних відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.

2. Регламентація зазначених відносин здійснюється на засадах юридичної рівності, яка є характерною рисою методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин.

3. Сторонами в цивільно-правових відносинах є громадяни, організації, держава.

4. Метою цивільно-правового регулювання є повніше задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

ПРЕДМЕТ: Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством України регулюються:

-особисті немайнові + майнові відносини= (цивільні відносини).

Не всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, а лише ті, що базуються на трьох засадах!!!:

1). юридичній рівності

2). вільному волевиявленні учасників цих відносин

3). майновій самостійності

1)Майновимиє відносини , які виникають щодо майнових благ товарного характеру (це можуть бути не лише речі, але й майнові права, послуги, роботи, що мають майновий еквівалент).

Майнові відносини, в свою чергу, поділяються на дві групи:

- речові відносини (статичні, відносини власності)- вказують на належність особам певних майнових благ, на те, що ці особи (суб’єкти речових прав) можуть володіти, користуватися і розпоряджатися ними;

- відносини товарного обороту (динамічні, зобов’язальні)- в межах яких відбувається рух (перехід від однієї особи до іншої) майнових благ (купівлі-продаж, перевезення, оренда та ін.).

2) Особистими немайновими є відносини об’єктом яких виступають немайнові блага, які не мають майнового еквіваленту. Вони належать кожній ф.о. від народження або закріплюються за нею законом тісно пов»язані з самою особистістю, а відтак мають невідчужуваний характер. Особистими немайновими правами особа володіє довічно.

Поділ особистих немайнових відносин на

- пов’язані з майновими (відносини авторства, винахідництво і т.д);

- не пов’язані з майновими (відносини щодо честі , гідності та ділової репутації, життя, здоров’я, ім’я та ін.).

МЕТОД: Якщо предмет цивільно-правового регулювання відповідає на питання, які суспільні відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового регулювання — як відповідні суспільні відносини ним регулюються.

Метод цивільного права являє собою систему цивільно-правових способів формування поведінки юридично рівних учасників правовідносин.

В навчальній юридичній літературі (Цивільне право України: Підручник:Дзери) прийнято виділяти певні ознаки методу правового регулювання цивільних відносин:

1). юридична рівність учасників цивільних правовідносин (кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов'язків і не підпорядкована іншій. Тому майнові відносини, що грунтуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, не,є предметом цивільно-правового регулювання. До них цивільне законодавство не застосовується (ст. 2 ЦК України).

2). самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин;

3). ініціативно-диспозитивний характер цивільно-правових норм;( Для цивільного права характерно виникнення цивільно-правових відносин у результаті вольових дій (договорів, односторонніх угод тощо) їх учасників. Основним видом таких дій є угоди..)

4). відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушеного права.(стосується цивільно-правових санкцій: Майновий характер відносин, які регулюються цивільним правом, наперед визначає відновну функцію цивільно-правових санкцій, зокрема відповідальності та її форми: відновлення становища, яке існувало до порушення права, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій. Відновна функція цивільно-правової відповідальності вказує на існування у цивільному праві в ряді випадків відповідальності без вини.)

• З них ознакою методу слід визнати хіба що третю.

Для цивільних відносин характерний - Метод диспозитивності.+Поєднання з імперативним методом (визнання правочину недійсним).

Диспозитивні засади в цивільному праві надають можливість вибору між кількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків, розпоряджатися суб'єктивними правами на свій розсуд. Диспозитивні засади, зокрема, втілюються у диспозитивних нормах

ВИДИ:

- Абсолютна диспозитивність (ст. 11 ЦК- дії осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; ст. 247 ЦК – строк дії довіреності встановлюється у довіреності; якщо не встановлено, то діє до її припинення).

- Відносна диспозитивність (ст. 257- позовна давність 3 роки;).

2. Цивільне законодавство України: поняття, структура. 2Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів.

1Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.

Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою організації системи цивільних нормативних актів.

В теорії права прийнято виділяти 4 форми виразу права:

- нормативно-правовий акт;

- договір;

- звичай;

- судовий прецедент.+/_

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

1) Конституція – важливе значення для формування цивільного законодавства має розділ II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», окремі по­ложення якого, передбачені статтями 27,29, ЗО, 31,32,33,34,35 та ін., були дета­лізовані у нормах, що містяться у книзі другій ЦК «Особисті немайнові права фізичної особи». Вона вперше у системному вигляді закріпила статус фізичної особи як носія цілого комплексу особистих немайнових прав, які не тільки охо­роняються, але й регулюються нормами цивільного законодавства.

ст. 41 Кон­ституції - закріплюється право кожного громадянина України володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуаль­ної, творчої діяльності, а також передбачені гарантії недоторканності приватної власності. У цій статті закріплений принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної влас­ності є непорушним. Таким чином, ст. 41 є конституційною основою для розвит­ку положень книги третьої ЦК «Право власності та інші речові права».

У ст. 42 Конституції -передбачено положення про право кожного гро­мадянина на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом. Це важливе правило, що закріплює конституційні засади здійснення ринкової економіки, кореспондується з основними принципами цивільного законодавства, передбаченими у ст. З ЦК.

2)Цивільний кодекс Украї­ни – Основний акт цивільного зак-ва.прийнятий ВРУ 16 січня 2003 р, набрав чинності з 1 січня 2004 року, побудований за пандектною системою складається з шести книг,розмежованих за сферою регулювання.

3)Закони України - У них містяться окремі норми цивільного законодавства, що регулюють відповідні цивільно-правові відносини. До таких законів належать: закони України «Про заставу»,«Про господарські товариства»; «Про цінні папери та фондовий ринок» та ін.

4) акти ПУ - розглядаються як частина системи цивільного за­конодавства за умов, якщо в них містяться положення, що регулюють цивільно-правові відносини, а також в разі, якщо ці акти видані відповідно до компетенції, закріпленої за Президентом України, і у порядку, передбаченому Конституцією України.

5) постанови КМУ - Акти Кабінету Міністрів України належать до підзаконних нормативних актів, які видаються на підставі і відповідно до Конституції України, законів України та інших актів законодавства. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України підлягають реєстрації в порядку, встановленому чинним законодав­ством.

6)Інші органи державної виконавчої влади (міністерства, відомства, НБУ, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, тощо) можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільно-пра­вові відносини. Однак такі акти стають актами цивільного законодавства лише за умов, якщо вони реалізують компетенцію відповідних державних органів ви­конавчої влади, закріплену за ними Конституцією та іншими законами України, а також якщо вони прийняті у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Акти, що видаються органами державної виконавчої влади України, а також органами влади Автономної Республіки Крим, можуть визнаватися актами ци­вільного законодавства за умов, якщо вони регулюють цивільно-правові відно­сини, а також якщо їх положення не суперечать Конституції України, ЦК Украї­ни, законам України, а також актам Кабінету Міністрів України.

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

+ Традиційно найбільш поширеними звичаями ділового обороту є звичаї в торгівлі, розрахун­кових операціях, торговельному мореплавстві тощо… Одним з найбільш авторитетних зібрань міжнародних торговельних звичаїв є Правила «ІНКОТЕРМС», що уточнюються та редагуються Міжнародною Тор­говельною Палатою у Парижі (ІСС).

Звичаї ділового обороту широко застосовуються як джерело правового регулювання зобов'язальних відносин. Так, ст. 526 ЦК передбачає, що зобов'я­зання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відпо­відно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог , що звичайно ставляться . Аналогічні посилання містяться також у статтях 527, 529, ЦК та бага­тьох інших.

!Вартує згадати: Усунення прогалин у цивільно-правовому регулюванні здійснюється за допомогою аналогії закону та аналогії права. Стаття 8. Аналогія:

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

- Аналіз окремих статтей Цивільного кодексу України дає підстави зробити про ще одне джерело правового регулювання цивільних відносин: Норма моралі.

- Відповідно до ч.4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

- Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства.

Норма права- правило поведінки

1). обов’язкове;

2). формально визначене;

3). загального характеру;

4). встановлюється, змінюється та припиняється в усиановленому порядку;

5). виконання забезпечується державою.