Загальна Структура та обсяг випускної дипломної роботи бакалавра

Дипломна робота бакалавра складається з пояснювальної записки та обов’язкового ілюстративного матеріалу (плакатів, або слайдів, які містять відповідні креслення, ескізи, діаграми, графіки залежностей, таблиці, рисунки, схеми тощо).

Пояснювальна записка повинна складатись з двох основних частин, кожна з яких може поділятися на розділи, параграфи тощо.

Перша частина пояснювальної записки випускної дипломної роботи бакалавра – так звана загальна частина – готується на основі літературних джерел (включно з бібліотечними, архівними, патентними, Інтернет-джерелами тощо) і характеризує всі аспекти, необхідні для розробки, розвитку, висвітлення теми дипломної роботи.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою та технікою, щоб конкретніше і точніше визначити напрями та основні розділи своєї роботи (дослідження). Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен виявити та вказати ті питання, що залишились невирішеними і, таким чином, визначити місце своєї роботи (дослідження) у розв'язанні загальної проблеми. Загальна частина характеризує поточний стан проблеми, яку вирішує студент в роботі, і допомагає точно сформулювати мету, завдання, об’єкт та предмет роботи (можливо, також і метод вирішення задачі, або досліджень). Такі формулювання виносяться в кінцевий параграф загальної частини. Вони є важливими елементами дипломної роботи і, як правило, узгоджуються з її керівником

Друга – спеціальна – частина бакалаврської роботи повинна містити результати самостійної творчої роботи студента в межах обраної теми та тих завдань, які сформульовані наприкінці першої, загальної частини. В цьому розділі звичайно також висвітлюють обрану методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи та техніку розрахунків, гіпотези, які розглядаються. В експериментальних та конструкторських роботах – принципи дії та характеристики розроблених приладів, вузлів (елементів), оцінки похибок вимірювань, параметри надійності, технологічності тощо. Основним елементом другої частини зокрема може бути конструкторська (проектування систем, вузлів, деталей), або технологічна розробка (технологія виробництва, складання, ремонту, випробування), а також питання охорони праці.

Отож, випускна дипломна робота бакалавра все ж відрізняється від курсової роботи як за структурою, так і за обсягом. Для написання курсової роботи звичайно використовують „простий” план. Бакалаврська робота структурується за „складним” планом. Зокрема, план бакалаврської роботи містить дві описані вище структурні частини, одна з яких є теоретично-оглядовою, а інша -— суто спеціальною. У свою чергу кожна з цих двох частин складається з 3-4 параграфів (розділів). Ускладнюється понятійний апарат, який включає мету, задачі, предмет, об’єкт, методи дослідження, збільшується обсяг роботи, розмежовується за окремими параграфами опис вирішення поставленої задачі (завдання).

Типовий план бакалаврської роботи наведений в таблиці. Обсяги двох основних частин роботи (загальної та спеціальної) можуть дещо відрізнятися від наведених у таблиці в залежності від специфіки обраної теми.

№	Елементи дипломної роботи	Обсяг (стор.)	Примітки
1	Титульна сторінка	1	Див. додаток А
2	Завдання	1	Див. додаток Б
3	Автореферат (анотація роботи)	1	Див. додаток В
4	Зміст	1
5	Вступ	1
6	Загальна частина	15 - 25	Оглядово-теоретична
7	Спеціальна частина	15 - 25	Розрахунково-графічна, або експериментальна
8	Висновки та рекомендації	1-2	Містять стислий виклад головних результатів
9	Перелік використаних джерел (у порядку згадування)		Не менше 12 найменувань
10	Додатки		За потребою
11	Ілюстративні матеріали		5 -10 плакатів (слайдів)
12	Перелік позначень та скорочень	1 - 2	За потребою, якщо вони не описані в тексті роботи

Пояснювальна записка має такі складові частини:

1. Титульна сторінка встановленого зразку (додаток А), на якій обов’язкові підписи керівника, в разі потреби й консультантів, декана, завідувача випускаючої кафедри та студента.

2. Завдання - чітко заповнене, також має бути підписане студентом, консультантами, керівником роботи. Бланк завдання наведений у додатку Б.

3. Автореферат (додаток В) має містити бібліографічний опис дипломного проекту, перелік ключових слів (до 15 слів), коротку анотацію роботи. Оптимальний обсяг реферату – 1200 знаків.

4. Зміст містить назву всіх розділів, параграфів та пунктів (якщо вони мають назву) із вказівкою номерів сторінок.

(Під час нумерації сторінок для всіх зазначених вище елементів дипломної роботи сторінки не нумеруються, але враховуються в нумерації.)

5. Вступ починається з фронтальної сторони аркуша, з якого починають проставляти номери сторінок

6.-7. Кожний розділ починається з нової сторінки.

8. Висновки та рекомендації містять короткі висновки за результатами виконаної роботи, пропозиції щодо використання результатів, оцінку їх ефективності. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, рекомендацій або пропозицій.

9. Перелік використаних джерел науково-технічної інформації повинен містити перелік джерел, використаних при розробці дипломної роботи, на які маються посилання у тексті пояснювальної записки. Чим ширше і різноманітніше буде коло джерел, якими студент користувався, тим вищою звичайно є теоретична та практична цінність його дослідження. Перелік починають з нової сторінки. Відомості про джерела нумеруються у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, які описуються в наступних розділах цих вказівок.

10. Додатки оформлюються на наступних аркушах пояснювальної записки, продовжуючи загальну нумерацією сторінок. Кожний додаток починається з нової сторінки та позначається (у порядку згадування в тексті) великим літерами абетки. Позначення «Додаток А» розміщується у правому верхньому куті вище назви додатку. У додатки доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття атестаційної роботи:

• проміжні математичні докази, формули і розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту, питання екологічної безпеки та БЖД ;

• інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання атестаційної роботи;

• ілюстрації допоміжного характеру.

11. Графічна частина дипломної роботи містить конструкторську документацію (креслення та специфікації) та/або рисунки (плакати), слайди для проектування на екран тощо. Зображення та написи на плакатах (слайдах) мають бути розраховані на сприймання з відстані 3-6 метрів. Конструкторська документація виконується у відповідності до вимог ЕСКД при необхідності з врахуванням галузевих стандартів.

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ БАКАЛАВРІВ

Загальні вимоги до оформлення. Атестаційна робота виконується комп’ютерним способом відповідно до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих і графічних пристроїв виводу ЕОМ (принтерів). Обсяг основного тексту роботи (без додатків) повинен бути у межах 45-60 сторінок.

Оформлення роботи здійснюється на аркушах формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Wогd розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці.

Розміри полів аркуша такі:

• верхнє, нижнє та ліве поля – 20 мм,

• праве поле – 10 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту повинна бути однаковою.

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки допускається лише чорнилом, або пастою, виключно чорного кольору. При цьому параметри вписаного тексту повинна бути наближеною до параметрів основного тексту.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними). Їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, у додатках.

Текст основної частини атестаційної роботи поділяють на розділи, параграфи, пункти.

Заголовки структурних частин атестаційної роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», друкують великими літерами з розташуванням по центру. Заголовки параграфів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (5 знаків). Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Не рекомендується розміщувати заголовок у нижній частині сторінки, якщо після нього залишається лише один рядок тексту. Тільки якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів (структурних частин параграфів) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу атестаційної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація сторінок, розділів, рисунків і таблиць. Нумерацію сторінок, розділів, параграфів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами у правому верхньому кутку сторінок із збереженням наскрізної нумерації всього тексту.

Першою сторінкою атестаційної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, як і на сторінках із завданням, авторефератом та змістом роботи, але враховують. На наступних сторінках, починаючи з вступу, номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Розділи, параграфи, пункти нумеруються арабськими цифрами. Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, перелік умовних позначень, вважаються такими, що не мають порядкового номера. Втім, всі сторінки, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 3. ВИСНОВКИ», треба друкувати просто «ВСТУП» або «ВИСНОВКИ»

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Параграфи нумерують у межах кожного розділу. Номер параграфу складається з номера розділу і порядкового номера параграфу, між якими ставлять крапку. У кінці номера параграфу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій параграф другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок параграфу, наприклад: «2.3. Блок-схема та комплектація вузла живлення приладу».

Пункти нумерують у межах кожного параграфу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, параграфу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього параграфу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Проте, окремі пункти можуть і не мати заголовків.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки тощо) і таблиці слід розміщувати безпосередньо в межах тексту, де вони згадуються вперше, або не далі ніж на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування (у тексті, або у додатках). Графіки, схеми, рисунки, діаграми, креслення мають відповідати вимогам стандартів ЄСКД.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 3.2. Блок-схема алгоритму» є другим рисунком третього розділу. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Цифровий матеріал, як правило, повинен бути оформлений у вигляді таблиць, на які повинно бути обов’язкове посилання в тексті. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому на неї посилаються вперше, або на наступній сторінці. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Назва таблиці (якщо вона є) набирається напівжирним текстом. Наприклад: «Таблиця 2.4. Порівняння показників технологічної ефективності»

На всі ілюстрації і таблиці в роботі повинні бути посилання в тексті, а на всі запозичені дані – також обов’язкова вказівка джерела. При цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2». Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, « на рис. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка з полями зверху і знизу не менше одного рядка (використовуючи редактор формул Equation, вбудований у Word) . Номер рівняння або формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Цей номер проставляється в дужках на рівні формули у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення символів, числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, у тій самій послідовності, в якій вони подаються в формулі, причому, пояснення кожного символу починається з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де», без двокрапки. Посилання на формули або рівняння вказують їх порядковим номером в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента, якщо такі є. Усі твердження, що виносяться на захист, необхідно наводити в основній частині роботи, або у додатках.

Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетні джерела або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати. Кожна така цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело

Додатки. Вони оформлюються як продовження атестаційної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, з розміщенням, яке відповідає порядку появи посилань на них у тексті.

Кожний додаток повинен розташовуватися на новій сторінці і позначатися послідовно в правому верхньому куті прописними літерами (А,Б,В,...), за винятком літер Г, Є, І, Ї, И, О, Ч, Ь. Наприклад: «Додаток А». На наступному рядку по центру малими літерами з першої великої набирають заголовок додатку.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на параграфи та пункти, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку (наприклад: А.2 – другий параграф додатка А; В.3.1 – перший пункт третього параграфу додатку В).

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатку (наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого параграфу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А).

Додатки мають спільну з основним текстом наскрізну нумерацію сторінок.

Оформлення переліку джерел. Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (чи авторів), назву твору, вид видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації. 

Ініціали осіб, на чиї праці посилаються в науковій роботі, в тексті самої роботи пишуть перед прізвищем. У бібліографічному ж описі навпаки – на першому місці ставлять прізвище. Прізвища авторів наводять у тій послідовності, в якій їх подано у виданні, і розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати прізвище та ініціали лише першого автора і додавати слова “та ін.” (“et al.”).

Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів подають після назви через косу лінію (/) звичайним шрифтом прямого накреслення. У цьому випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна зазначити перших три, додаючи слова “та ін.” Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище важливого автора стоїть на п’ятому місці чи навіть далі.

Назву цитованої роботи наводять так, як подано на її титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву – відомості , що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Другу назву не скорочують. Після назви уточнюють відомості про видання. Наприклад, ”Навч. посібник”, ”Підручник”, “Словник”, ”Довідник”, “Зб. статей”, ”Зб. наук. праць”, “У 3-х т.” тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку. Слова в уточненні дозволено скорочувати відповідно до чинних стандартів. 

Після назви через одну косу лінію вказують дані про переклад. Наприклад, “Пер. з англ.”, “Пер. з англ. С. Панчишина”. Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою і перелічують авторів як зазначено в п. В.1. Дані про перевидання й опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подають після даних про автора і виділяють з обох боків за допомогою тире. Порядковий номер видання подають завжди спочатку, позначаючи арабськими цифрами незалежно від того, як надруковано в книзі. До цифри додають через дефіс закінчення (-ге, -тє, -те, -ме). Наприклад, ”3-тє вид., перероб. і доп.”

Після інформації про автора, назву і перевидання зазначають де, хто і коли видав книгу. Першим елементом вихідних даних є місце видання, яке наводять повністю у називному відмінку. Дозволено подавати скорочено лише назви столиць (чи інших великих міст). Наприклад, “Львів”,” Харків”, проте “К.”, ”М.”, ”СПб”, ”N.Y.” Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою. Якщо одна з двох назв міст не скорочується, тоді зазначають повну назву обох. Зазначивши місце видання, ставлять двокрапку. Далі подають назву видавництва коротко, без лапок, опускаючи слово “видавництво”. Якщо книгу видали два видавництва, то в описі зазначають обидва. Наприклад: “К.: Основи”, “Львів: Просвіта, Вид-во Львів. ун-ту”, “Львів: Світ; Київ: Либідь”, ”К.: Либідь, Основи”. Після назви видавництва ставлять кому (,) і подають рік видання арабськими цифрами. Наприклад, ”Львів: Каменяр, 2000”.

У бібліографічному описі книги подають об’єм монографії. Наприклад, “483 с.” У бібліографічному описі статей зазначають сторінки, на яких надрукована ця стаття, наприклад, “С.34-63”.

Бібліографічний опис електронних документів здійснюють відповідно до стандарту ISO 690-2. Спочатку дають опис джерела за правилами, наведеними вище; далі у квадратних дужках ([ ]) після слова Цит. або Cited записують дату відвідання сторінки в Internet. Після цього зазначають Доступний з: або Available from: i в кутових дужках (< >) записують URL-адресу сторінки.   

Зразки оформлення бібліографічного опису

Монографія (один, два або три автори)

[1] Єлейко Я. І., Тріщ Б. М. Теорія ймовірностей: Навч. посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 160 с.

[2] Буров Є. Комп’ютерні мережі / За ред. В. Пасічника. – Львів: БаК, 1999. – 468 с. 

Монографія ( чотири, п’ять і більше авторів)

[3] Основи фінансового аналізу / Я. І. Єлейко, О. М. Кандибка, М. Л. Лапішко, Т. С. Смовженко . – Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000. – 141с.

Багатотомне видання

[4] Феллер В. Введение в теорию вероятностей и ее приложения: В 2-ох т./ Пер. с англ. – Т.1 – М.: Мир, 1984. – 528 с.

Словники

[6] Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И. М. Суслова, Л. Н. Уланова. – 2-е изд. – М.: Книга, 1986. – 224 с.

Довідники

[7] Плиса В. Й. Страхування: Довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 197 с.

Збірник наукових праць

[5] Обчислювальна і прикладна математика: Зб .наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.

Стаття зі збірника наукових праць

[8] Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Розвиток концепції кількісної оцінки ризику// Ризикологія в економіці та підприємництві: Зб. наук. праць за мат. Міжн. наук.-практ. конф. (27-28 березня 2001 р.) – К.: КНЕУ, Академія ДСП України, 2001. – С.71-72.  

Стаття з наукового журналу

[9] Chuiko G.P., Dvornik O.V. Theorem about spin splitting of energy levels within Kildal-Bondar model // Semiconductor Physics, Quantum Electronics & Optoelectronics. – 2008. – V.11. –№3. – P. 311-313.

Тези доповідей конференції

[10] Єлейко Т. Я. Один з методів оцінки привабливості звичайних акцій// I Всеукраїнська конференція з фінансового аналізу для студентів та аспірантів/ Тези доповідей, 13-15 травня 2002 р. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – С.74-75.

Стандарти

[11] ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки: Структура і правила оформлення. – К.: Держстандарт України. – 1995. – 37 с.

Патентні документи

[12] А.с.1007970 СССР, МКИ 3В 25j 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей валов/ В.С. Ваулин, В.Г. Кеймакин (СССР). - № 3360585/25-08; Заявлено 23.11,31., Опубл. 30.03.83. Бюл. № 12. – 2 с.

Депонованi наукові праці

[13] Кузнецов Ю.С. и др. Изменение скорости звука в холодильных расплавах/ Кузнєцов Ю.С., Курбатов Н.Н., Червинский Ю.Ф.; Моск. хим.-технол. ин-т. – М., 1992. – 10 с.: ил.- Библиогр.: 7 назв. – Деп. в ВИНИТИ 01.06.92, № 2691.

Звіти про НДР (науково-дослідній роботі)

[14] Изучение возможности получения гидроалюмокарбоната калия из технического поташа: Отчет о НИР (промежуточный) / Донецк. политех. ин-т (ДПИ); Руководитель В.С. Масляев. – Инв. № 183. – Донецк, 1986. – 90 с.: ил.

Дисертації та дипломні роботи

[15] Шевченко А.Ю. Исследование процессов ионизации комплексов трифторида бора с органическими кислородсодержащими лигандами: Дис... канд. хим. наук: 02.00.01.- Защищена 25.02.88; Утв. 15.06 88. – Кишинев, 1988. – 125 с.

Методичні посібники, вказівки тощо

[17] Трунов О.М, Жук Д.О. Методичний посібник до дипломного проектування для спеціальності 7.090900 «медичні прилади і системи». – Миколаїв: МДГУ, 2006. – 49 с.

Джерела з Інтернету

[16] СТП 1.02-2002. Бібліографічний опис у списку використаних джерел. Загальні вимоги і правила складання. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – [Цит. 2003, 11 лютого ]. – Доступний з: <http://www.franko.lviv.ua/Geninf/bibliog.htm >.

ПІДГОТОВКА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ

Алгоритм підготовки. Раціональніше організувати роботу над бакалаврською дипломною роботою, правильно розподілити свій час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити обрану тему, допомагає такий випробуваний поколіннями студентів алгоритм підготовки до захисту:

• вибір та обґрунтування теми (можливі з ініціативи студента), її узгодження з керівником;

• пошук і підбір літератури та інших джерел з теми, їх вивчення;

• складання попереднього плану, узгодження його з керівником роботи;

• написання розділів та параграфів дипломної роботи;

• формулювання висновків і рекомендацій, написання вступу до дисертації;

• оформлення списку використаних джерел та додатків.

• складання автореферату (анотації) дипломної роботи

• літературне й технічне оформлення роботи, зокрема вичитка тексту та виправлення помилок, остаточна нумерація сторінок, перепліт;

• рецензування, підготовка до захисту і захист дипломної роботи.

Виконання роботи повинно відбуватися за графіком затвердженим кафедрою та деканатом. Повністю оформлена дипломна робота з підписами студента, консультантів та нормоконтролера у відповідності з календарним планом та графіком контролю, але не пізніше ніж за 10-12 днів до захисту, надається керівнику на відзив.

Відзив керівника. Рецензія керівника проекту складається розбірливо на бланку за формою додатку Д у вільній формі, втім з обов’язковим висвітленням таких питань:

• актуальність теми роботи;

• ступінь самостійності студента та його ініціативності при виконанні дипломної роботи;

• уміння користуватися літературою та іншими джерелами;

• наявність інженерного підходу до вирішення виникаючих питань та вміння проводити експерименти (якщо вони проводились), аналізувати отримані результати та робити відповідні висновки;

• здатність використовувати наявні знання у самостійній роботі;

• стиль викладання пояснювальної записки та якість ілюстративних матеріалів;

• найбільш цікаві у науковому, технічному та практичному відношенні аспекти роботи та можливість їх використання у тієї чи іншої організації;

• рівень використання ЕОМ та САПР;

• практична цінність, використання результатів дипломної роботи у плановій тематиці підприємства (НДІ, ОКБ, СКВ) або наявності застосування на виробництві;

• недоліки та помилки помічені керівником в дипломній роботі

• загальні висновки (судження керівника про можливість надання дипломнику кваліфікації інженера), однак оцінка роботи в національній шкалі оцінок, або у шкалі ECTS у відзиві керівника не пропонується.

На розсуд керівника до відзиву можуть бути включені інші питання (доцільність подання статті за результатами дипломної роботи у періодичні видання, або доповіді на конференціях, можливості та доцільність продовження навчання автора роботи в магістратурі тощо).

За умови позитивного відзиву керівник роботи підписує титульний лист. Відзив керівника вкладається в пояснювальну записку та зачитується під час захисту роботи на засіданні ДЕК. Виправлення студентом недоліків та помилок, зазначених у підписаному відзиві керівника, до захисту не допускається. Натомість студенту на захисті надається слово для відповіді на критичні зауваження керівника.

Допуск до захисту. Після отримання відзиву керівника роботи студент надає дипломну роботу на допуск до захисту на випускаючу кафедру у відповідності з календарним графіком, але не пізніше, ніж за 7 днів до захисту. При цьому необхідно мати:

• повністю оформлену роботу із підписами студента, консультантів, керівника;

• відзив керівника.

Завідувач випускаючої кафедри разом з викладачем відповідальним за дипломне проектування вирішує питання щодо допуску студента до захисту дипломного проекту та у випадку згоди ставить свій підпис на титульному листі роботи.

Якщо завідувач кафедри не вважає можливим допустити студента до захисту дипломної роботи, питання допуску розглядається на засіданні кафедри за участі керівника роботи та студента. Протокол засідання кафедри з її мотивованим рішенням по суті питання в такому разі надається через декана факультету на затвердження ректором університету.