5.4. Розробка протипожежних заходів

Пожежна небезпека електроустановок обумовлена наявністю в застосовуваному електроустаткуванні горючих дієлектриків. Горючими є ізоляція обмоток електричних машин, трансформаторів, електромагнітів, проводів і кабелів, паперово-масляних конденсаторів.

Аналіз пожежної небезпеки й розробку протипожежних заходів слід робити для об'єктів системі електропостачання. Відповідно до будівельних норм і правилам (БНіП II-90-81) залежно від характеристик речовин, що використовуються у виробництві, і їхньої кількості, виробництва підрозділяються по пожежно-вибуховій небезпеці на категорії А, Б, В, Г, Д. Прийнята в якості прикладу ГПП може бути віднесена до виробництв категорії В, тому що на нєї є маслонаповненні апарати з мінеральним маслом у кількості більше 60 кг в одиниці електроустаткування, камери трансформаторів з масляним охолодженням, кабельні приміщення й т.д.

Горіння більшості матеріалів, застосовуваних в електроустановках супроводжується значним виділенням диму й часто має вигляд тління. Трансформаторне масло, кабельні компаунды, мастики й просочення горять полум'ям зі значним виділенням продуктів неповного згоряння у вигляді окису вуглецю.

Припинення горіння можливо здійснити такими способами:

1. Охолодженням зони реакції або самих палаючих речовин. Воно може бути здійснене шляхом нанесення на їхню поверхню вогнегасних речовин: вода або водяна піна, або шляхом охолодження палаючої рідини в результаті активного її перемішування.

2. Розведення реагуючих речовин, наприклад зниженням концентрації кисню шляхом введення в зону горіння негорючих газів − азоту, вуглекислого газу, а також розведенням горючих речовин негорючими.

3. Хімічним гальмуванням реакції згоряння в результаті подачі на поверхню палаючих речовин і матеріалів інгібіторів.

4. Ізоляцією реагуючих речовин від зони згоряння шляхом створення ізолюючого шару в горючих матеріалах при нанесенні на їхню поверхню вогнегасних речовин.

Для автоматичного виявлення пожеж можуть бути використані різноманітні повідомлювачі. Основна вимога до них полягає в тому, щоб вони реагували на певний параметр середовища. Однак на практиці чутливі елементи повідомлювачей реагують на зміни навколишнього середовища викликані не пожежею, а іншими причинами (зварюванням, палінням). У результаті можливі помилкові спрацьовування, усунення яких досягається зниженням чутливості повидомлювачей.

Поряд з мірами запобігання виникнення пожежі й поширення його за межі вогнища заздалегідь приймаються також засоби пожежогасіння й пожежної сигналізації.

Для гасіння пожеж приймають первинні засоби гасіння: водяні й повітряно-пінні пожежні стовбури, приєднані за допомогою рукавів до системи пожежного водопроводу за допомогою пожежних кранів. На захищаємих об’єктах, необхідно застосувати спринклерну установку. Вона являє собою розгалужену розподільну водогінну мережу з розпилювачами водяних струменів або повітряно-механічної піни за допомогою спринклерних головок. Спринклерні установки ставляться до установок гасіння водою. Останні рекомендуються для захисту таких об'єктів як електричні машини, трансформатори, маслонаповненні апарати й т. п.

Для швидкої локалізації вогнищ загоряння застосовують ручні вогнегасники, які широко застосовуються й в електроустановках.

Приступати до гасіння пожежі електроустановки можна тільки після зняття з її напруги. Якщо напруга зняти швидко неможливо, а пожежа швидко розвивається, то допускається гасіння пожежі електроустаткування, що перебуває під напругою, але з дотриманням особливих мір електробезпечності.

Для гасіння пожежі електроустаткування (маслонаповненних трансформаторів, електричних машин, кабельних ліній й ін.) можна використати воду (компактним струменем), повітряно-механічну піну, інертний газ, порошки й ін.

При необхідності гасіння пожежі не відключеного електроустаткування водою зі стовбура пожежного водопроводу щоб уникнути поразки електричним струмом через струмінь води стовбур повинен бути заземлений, повинен працювати в діелектричних ботах і рукавичках, і перебувати від вогнища пожежі на відстані не менш 3,5 м при діаметрі сприску 13 мм, при напрузі до 1 кВ включно, і 4,5 м при напрузі до 10 кв. При діаметрі сприску 16 мм ці відстані збільшуються відповідно до 4 й 8 м.

У системи автоматичного пожежогасіння включається також і пожежна сигналізація. Система автоматичної пожежної сигналізації складається з повідомлювачей-датчиків, установлюваних у приміщеннях, що захищають від пожежі, прийомної станції (розташованої в приміщенні пожежної команди), джерел живлення й електричної мережі, що зв'язує повідомлювач із прийомною станцією.

Крім автоматичної пожежної сигналізації застосовується сигналізація ручної дії. Ручні повідомлювачи типу ПКИЛ-7 із кнопковим керуванням розташовують на помітних місцях. Для виклику пожежної команди варто розбити скло на корпусі повідомлювача й нажати кнопку.

Для сигналізації від ручних і теплових повидомлювачей застосовують прийомні станції типу ТЛО-30/2М (тривожна, променева, оптична) на 30 променів при радіальній схемі з'єднання повідомлювачей типу ПКИЛ-7 зі станцією.