18. Державна мова судочинства.

(Ст. 12 ЗУ)  Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ЗУ «Про засади державної мовної політики» Державною мовою України є українська мова.

Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

Принцип державної мови судочинства є одним з функціональних принципів судочинства.

Судочинство в Україні в більшості випадків здійснюється державною (українською) мовою. Це означає, що розгляд доказів, виступи сторін та інших учасників процесу, судові протоколи й рішення складаються українською мовою. У місцях компактного проживання громадян іншої національності судочинство може проходити також рідною мовою більшості населення даної місцевості, а у місцях компактного проживання декількох груп національностей, жодна з яких не становить більшості населення цієї місцевості, судочинство поряд з державною може здійснюватися мовою, прийнятною для населення даної місцевості (за винятком цивільного судочинства). Це, у свою чергу, вимагає від судді володіння державною мовою, а також мовою, якою здійснюється судочинство в тому суді, у який його призначено (обрано) на посаду.

Зазначений принцип передбачає також гарантії прав учасників судового процесу, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство. Зокрема, особам, які беруть участь у розгляді справи і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користуватися рідною мовою - робити заяви, давати пояснення і свідчення, заявляти клопотання та ін. До зазначених осіб належать: підсудний, потерпілий, їх законні представники, цивільні позивач і відповідач, їх представники - у кримінальних справах; у господарських справах - сторони, треті особи, заінтересовані особи та їх представники.

Такою, що не володіє мовою провадження судочинства, визнається особа, яка не розуміє або погано розуміє цю мову та не може вільно розмовляти нею.

Кожен має право виступати в суді рідною мовою. Крім цього, вони вправі користуватися послугами перекладача.

Зазначений принцип передбачає також гарантії прав учасників судового процесу, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство. Зокрема, особам, які беруть участь у розгляді справи і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користуватися рідною мовою — робити заяви, давати пояснення і свідчення, заявляти клопотання та ін. До зазначених осіб належать: підсудний, потерпілий, їх законні представники, цивільні позивач і відповідач, їх представники — у кримінальних справах; у господарських справах — сторони, треті особи, заінтересовані особи та їх представники.

Процесуальне законодавство гарантує реалізацію права використання національної мови не тільки в суді першої інстанції, а й у вищестоящих судах.

Реальною гарантією права користуватися рідною мовою та послугами перекладача є те, що витрати, понесені при провадженні кримінальної справи у зв'язку з сплатою судом грошових сум перекладачу, не включаються до судових витрат, які покладаються на засудженого (ст. 93 КПК). Не сплачують цих витрат і інші особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві. У цивільному судочинстві грошові суми, виплачені судом перекладачу, також не включаються у судові витрати, що покладаються на осіб, які беруть участь у справі (ст. 63 ЦПК).