33.Визначте педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів.
Слово "оцінка" означає характеристику цінності, рівень значення для людини певних об'єктів, явищ, процесів. У навчальній діяльності оцінка передбачає встановлення ступеня поставлених перед учнями навчальних завдань. Для дотримування об'єктивності під час оцінювання кожна оцінка потребує свого обґрунтування. Певним чином його потребує й кожна система оцінювання.
Таблиця 3.1. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
У зарубіжній практиці відомі різні системи оцінок, які різняться як у принципах, так і у виборі способів виставлення. Так, у Німеччині поширена шестирівнева шкала оцінок. Кожній із них відповідає визначена сума балів: відмінно (1)= 15-14-13 балів; добре (2)" 12,11,10 балів; задовільно (3) = 9, 8, 7 балів; нижче задовільного (4) = 6 - 5 - 4 бали; слабко (5) = 3 - 2 - 1 бали; незадовільно (0) = 0 балів.
У Данії в молодшій школі оцінки не виставляються. У середній же охоплює оціночні показники від 0 до 13. Так, якісному показнику "відмінно" відповідають такі кількісні: 13 (надзвичайно незалежна і відмінна відповідь чи робота); 11 (незалежна і відмінна); 10 (відмінна, але не завжди незалежна). Якісний показник "середньо" пов'язується із такими кількісними вимірниками: 9 (відповідь чи робота дещо вища за середню); 8 (середня); 7 (посередня). Показник "склав непевно": 6 (відповідь та робота дещо непевні, але в основному задовільні); 5 (непевні та незадовільні); 4 (дуже непевні та незадовільні). Неприйнятність відповіді чи роботи пов'язується з кількісним показником 0.
У Франції, наприклад, знання ліцеїстів під час складання випускних екзаменів оцінюють 20-бальною шкалою (від 0 до 20). До того ж для кожного предмета встановлюють певний ваговий коефіцієнт, за допомогою якого визначається значення цього предмета для обраної учнем спеціальності, профілю або відділення ліцею. Зважаючи на це, оцінки з профілюючих предметів набувають вищої ваги.
Для встановлення об'єктивності оцінювання в європейських країнах паралельно з внутрішнім використовують зовнішнє оцінювання. Воно дає змогу отримати дані щодо якості знань учнів на регіональному або національному рівнях для своєчасного вжиття заходів щодо поліпшення освітньої справи.
В історії вітчизняної освіти в радянський період в оцінюванні знань учнів спостерігалося кілька поворотних моментів. Наприклад, у травні 1918 року були відмінені бальні оцінки знань і поведінки учнів. У вересні 1935 року було встановлено п'ять словесних оцінок: "дуже погано", "погано", "посередньо", "добре", "відмінно". У січні 1944 року словесну систему оцінки і поведінки замінили цифровою п'ятибальною системою, "одиниця" і "двійка" якої в умовах так званої командно-адміністративної системи стали носіями в основному каральної функції.
Уведена з вересня 2000 року 12-бальна оціночна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів, націлена на інтегрований результат засвоєння учнями всіх компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу - комплекс компетенцій, яких потребує сучасне життя. Основними з них є "...політичні та соціальні, пов'язані зі здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвиткові демократичних інститутів суспільства; ті, що стосуються життя у полі культурному суспільстві, розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо; пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами; пов'язані з потребою добувати та аналізувати й застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями; щодо бажання й готовності постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному планах" (До підсумкової Колегії Міністерства освіти і науки України// Освіта України. 2000. -16 верес. - Додаток №5 до рішення Колегії Міністерства освіти і науки від 17.08.2000 р.).
Зважаючи на це, об'єктом оцінювання стає інтегрований результат рівня навчальної діяльності учнів, тобто та " критична маса" або емерджентна властивість системи навчання, яка своєю якістю вже не зводиться до суми властивостей її окремих елементів і яка в акмеології освіти на перехідних вікових етапах визначається як глобальна зрілість школяра.