22. Безособові речення.

Специфікою безособових речень з підметомesє максимальна узагальненість агенса - суб'єкта дії чи джерела стану. Цим вони відрізняються від типу речень з підметомman,де агенс, як правило, очевидний з контексту або ситуації мовлення. Щоправда, різниця в цьому аспекті між обома речення загалом малопомітна.

Моделі з «es»в українській мовівідповідають здебільшого безособові односкладні речення, пор.: EinenAugenblickwaresstill (A-Seghers) - Якийсь час було тихо.

У німецькій мовібезособові речення цієї моделі можуть мати односкладну і двоскладну структуру.У двочленній моделі безособового речення нім. мови підмет представлений займенникомes,який у цій функції повністю десемантизується, виступаючи як суто формальний елемент структуриS - Р (роль його зводиться до визначення особи і числа присудка).Що стосується присудка, то його семантичний діапазон охоплює восновному явища природи та навколишнього середовища, а також фізичний чи психічний стан людини. Ці ж семантичні групи знаходимо і в укр. мові. Отже, в загальних рисах тут зберігається аналогія.

Присудок таких речень може виступати в дієслівній та іменній формах. У першому випадку він виражається або безособовим дієсловом (esregnet, schneit, blitzt, donnert, hagelt, reift, nebelt, dämmert, dunkelt):

Die Luft ist kühl und es dunkelt

Und ruhig fließt der Rhein,

абоособовимдієсловом, вжитимубезособовомузначенні, пор.:Eben bog er um die Schreibstube, als es aus dem Hauptlautsprecher am Tor über das Lager rief (B. Apitz) -Тільки-ноповернуввіндоконтори, якзголовногорепродукторанадворітьмигучнопролунаю.Es zieht mich zu ihr. Wie geht es dir?

Реченняздієсловамиметеорологічноїтематичноїгрупинаукр. мовуперекладаються, якправило, особовимтипом, вякомусемантикареченнявиражаєтьсянеприсудком, якунімецькомувідповіднику, апідметом, наприклад:Es zieht, - rief Mettenheimer(A. Seghers) -Тутпротяг, - відповівМеттенгаймер.Ihm war es neblig vor den Augen (A. Seghers) -Цілліховіначетуманзаславочі.

Якщоприсудокнімецьогореченнявиступаєвіменнійформі, товукраїнськіймовівживаєтьсяреченнязбезособово-предикативнимсловом(типухолодно, пора, необхідноіт. ін.):Es war schon spät, als er das Haus verließ - Буловжедоситьпізно, коливінпішовзбудинку.

Можливий також переклад номінативним реченням, як правило, зі стилістичною метою лаконізму, експресивності вислову:Esistheiß - Спека. EsistNacht - Ніч.

До специфічних засобів вираження безособовості дії слід віднести також вживання у німецькій мові безособового зворотуesgibtта безособового пасиву .

23. Односкаладні речення

Ця структурна модель речення не є типовою ні для української ні для німецької мов, хоч представлена вона в них різними стилями і літературними жанрами. Типовою моделлю елементарного речення в обох досліджуваних мовах є бінарна структура S – P. У німецькій мові ця тенденція до бінарності абсолютизована, в українській мові двоскладність речення не так різко виражена формальними засобами, але й тут двоскладні речення становлять основний, найбільш поширений і стандартний тип речення.

Як проміжний тип між одно- та двохкомпонентою моделями слід розглядати речення типу michhungert – по суті еліпс повної моделі eshungertmich, враховуючи, однак ту обставину, що цей еліптичний варіант за частотністю вживання переважає свій двохкомпонентний прототип. Особливістю цієї моделі є безсумнівний особовий зміст у безособовій формі. Підмет тут виражений не називним відмінком, а давальним, або знахідним, тобто синтаксично виступає як додаток, напр. (П 30):

(П 30): Dem Vater grauset’s, er reitet geschwind.

Ein Fichtenbaum steht einsam... Ihnschläfert.

Особовий зміст легко доводиться трансформаційними пробами (П 31):

(П 31): Mich dürstet – Ich habe Durst. Мені страшно – Я боюся.

Аґенс в українській мові у цих реченнях виражений переважно родовим або давальним відмінком. Знахідний зустрічається в цій функції порівняно рідко – лише в реченнях типу (П 34):

(П 34): Йоготіпалоякулихоманці – Er zitterte wie im Fieber.

Частіше зустрічаємо знахідний відмінок у формально-безособових реченнях з особовим змістом пасивного стану. Німецька мова тут вдається до особового речення з присудком у формі пасиву (П 35а), рідше активу (П 35б), пор.:

(П 35а): Хатинузвалиловітром. – Die Hütte wurde durch den Wind gefällt.

Або (П 35б): Der Wind hat die Hütte gefällt.

Дієслівні лексеми безособового типу речень обмежені певним колом значень. Це:

1. вираження необхідності, повинності;

2. стихійних явищ,

3. фізичних або психічних відчуттів людини.

Серед предикативів у німецьких іменних присудках найчастіше вживаються слова типу angst, bange, leid, schade, які семантично знаходять еквіваленти в українських словах категорії стану:

(П 36): Schade, dass er heute gefehlt hat. – Шкода, щовінсьогоднівідсутній.

Більшепоширенняодночленноготипуреченнявукраїнськіймовіпорівнянознімецькоюзначноюміроюпідтримуєтьсязаперечнимибезособовимиреченнями, вякихаґенсоформленийродовимвідмінком, априсудоквжитийузаперечнійформі, напр. (П 37):

(П 37): У мене цієї книжки немає.Їїне було зборах.

Аналогічної конструкції у нім. мові немає. Аґенс у цих випадках оформляється називним відмінком, а присудок – дієсловами sein чи haben(П 38):

(П 38): Ich habe dieses Buch nicht. Sie war in der Versammlung nicht.

За частотою вживання в укр. мові переважають речення з особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні. Ці речення найбільш поширені в сучасній укр. мові і порівняно із суто безособовими реченнями помітно багатші змістом, функціями і структурними формами їх головного компонента, напр. (П 39):

(П 39): Мене це дуже схвилювало.Його за душу щипало.

Значна частина односкладних речень припадає на безособові з категорією стану, в яких головний компонент виражений предикативним прислівником боляче, важливо, приємно, скромно, страшно, радісно, сумно, холодно, чи предикативними словами можна, потрібно, нема тощо, напр. (П 40):(П 40): Мені було так важко у цьому житті