- •1.Типологія мов як особливий розділ мовознавства(Глотології)
- •5. Методика дистрибутивного аналізу
- •6.Методика аналізу за безпосередніми складниками
- •7.. Методика трансформаційного аналізу.
- •9. Типологічні показники основних типів інтонаційної мелодики у німецькій мові
- •11. Зіставлення граматичних категорій Іменника. Категорія роду, означеності й неозначеності.
- •13. Порівняння підсистем прикметника у зіставлюваних мовах.
- •22. Безособові речення.
- •23. Односкаладні речення
- •24. Інфінітивні речення
- •25 .Номінативні речення.Речення з безособовим пасивом
- •8. Основні результати зіставного аналізу німецького та українського речення
- •21. Формальні двоскладові речення. Неозначено-особові речення.
- •5.Зіставні характеристики порядку слів в обох мовах.
- •1) Структурно-граматична (синтаксична) функція
- •3/Типологічна класифікація мов в. Гумбольдта. Флективний тип.
- •12.Категорія числа і відмінку
- •15.Категорія стану
- •16. Категорія способу.
- •10.Методи і способи навчання та вироблення навичок правильної вимови.
6.Методика аналізу за безпосередніми складниками
Методика безпосередніх складників (МБС) перебуває у тісному зв’язку з дистрибутивним аналізом.МБС ґрунтується на тому, що кожен самостійний відрізок мовлення складається з двох частин (парних або бінарних складників). Тому в її основу покладено поступове членування мовної одиниці (слова, словосполучення, речення) на такі парні (бінарні) складники, яке продовжується доти, доки не залишаться нерозкладні елементи (кінцеві складники). Речення (коли йдеться про аналіз за БС на синтаксичному рівні) поступово згортається до „ядерної“ одиниці, тобто одиниці, яка лежить в основі його будови.Членування речення починається з виділення найтісніше пов’язаних між собою складників, тобто з блоків, які лежать в основі структурної будови речення. Найтіснішими блоками тут є лінивий студент (перший поділ), знав матеріал, (другий поділ)дуже погано (третій поділ). Далі виділяємо групу присудка знав матеріал дуже погано, тому що на цьому етапі членування (четвертий етап) цей блок є найтіснішим, адже прямий додаток матеріал та словосполучення дуже поганов цілому підпорядковане присудкові – дієслову знав. Нарешті (п’ятий етап) групу підмета об’єднуємо з групою присудка.
МБС застосовується, в основному, у синтаксисі, а також у системах автоматичного перекладу для синтаксичного аналізу і синтезу речень (згортання і розгортання за БС). Використовують її і в лінґводидактиці. До речі, вона і зародилася як негативна реакція на практикований у школах синтаксичний розбір речень. На думку основоположників МБС та деяких їхніх послідовників, синтаксичний аналіз речення за його членами є недостатньо ефективним. Так у реченні Незнайомець з портфелем повернув за ріг словоформа з портфелем може розглядатися і як означення (який незнайомець?) і як додаток (незнайомець з чим?). Саме тому представники дескриптивізму вважали за необхідне замінити традиційний розбір речення за його членами аналізом за БС, який, за їхнім переконанням, розкриває послідовність процесу породження речення чи слова й показує внутрішню підпорядкованість їх складників.
Аналіз за БС також дає змогу наочно показати послідовні ланки (й етапи) механізму творення слова. Так, слово спіднизуутворене не від с- + піднизучи спідниз + -у, а з двох частин спід + низу, які в свою чергу також складаються з двох морфем:
7.. Методика трансформаційного аналізу.
Трансформаційний аналіз, або трансформаційний метод — експериментальний прийом визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об’єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансформацій. Методику трансформаційного аналізу опрацювали і ввели в наукову практику напочатку 50-х років XX ст. 3елліг Харріс і Ноам Хомський. Суть цієї методики полягає в тому, що в основі класифікації мовних структур лежить їх еквівалентність іншим за будовою структурам, тобто можливість однієї структури перетворюватися на іншу (наприклад, активна конструкція може трансформуватися в пасивну).
Трансформаційний аналіз ґрунтується на уявленні, що в основі будь-якої складної синтаксичної структури лежить проста, через що за допомогою невеликого набору правил перетворень можна з простих структур вивести складні.
Трансформаційний метод базується на тому, що синтаксична система будь-якої мови може бути представлена у вигляді набору елементарних типів речень, які називаються ядерними (основними), і є за своєю будовою простими непоширеними стверджувальними реченнями у формі активного стану. Ці елементарні речення утворюють фундамент синтаксичної системи мови; вони є надзвичайно стійкими і найдревнішими за своїм походженням, що підтверджується історичними даними і фактами дитячої мови. Так дитина спершу засвоює стверджувальні двоскладові речення з двох слів (Пташка летить, машина їде, він іде і т.д), пізніше з’являються наказові, окличні питальні і заперечні речення, причому безособові з’являються пізніше від особових. Речення з додатками виникають у мовленні приблизно на три місяці раніше речень із узгодженими означеннями. Такі дані об’єктивно підтверджують існування ядерних речень.
Недоліки методу безпосередніх складників спричинили пошуки і розробку нового методу аналізу. Таким методом виявився трансформаційний метод. Він був вперше запропонований одним із теоретиків дескриптивізму З. Харрісоном у праці «Спільна зустрічність і трансформація у мовній структурі»(1957). Ідея З.Харрісона була розвинута його учнем М.Хомським у праці «Синтаксичні структури», 1957).
Застосування трансформаційного методу аналізу дає можливість виявити відмінності елементів в однакових синтаксичних конструкціях. Наприклад, конструкцій Він пише другу вже цілу годину і Він пише другу довгого листа зовнішню аналогічні, але друга конструкція допускає трансформу стану, а така ж трансформа у першій конструкції неможлива. Трансформаціний метод дозволяє об’єктивно розчленувати граматично однотипні слова на певні класи і підкласи.
Основним недоліком трансформаційного методу дослідження є те, що він спочатку будується чисто емпірично, а потім перевіряється на мовному матеріалі.Більшість лінгвістів вважає, що сфера застосування трансформаційного методу недостатньо окреслена. Не зовсім ясно визначена кількість типів ядерних речень у різних мовах, не визначені критерії для спрямування трансформацій.
