133.Внутрішня норма рентабельності та порядок її розрахунку на

підприємстві.

Внутрішня норма рентабельності — це ставка дисконту, за якої чиста тепе­рішня вартість проекту капітальних інвестицій дорівнює нулю. Інакше кажучи, це ставка дисконту, за якої гро­шові надходження дорівнюють початковим інвестиціям.

Цей показник іноді називають внутрішнім коефіцієнтом окупності або дис­контованою нормою прибутку.

Внутрішня норма рентабельності характеризує максимальну вартість капіталу для фінансування інвестиційного проекту.

Внутрішню норму рентабельності порівнюють з мінімальною нормою при­бутковості, яка зазвичай ґрунтується на вартості капіталу фірми й використову­ється для добору перспективних проектів капітальних вкладень.

Таку мінімальну норму прибутковості часто називають ставкою відсікан­ня, оскільки вона проводить межу між прибутковими й неприбутковими про­ектами. Ті проекти, внутрішня норма рентабельності яких перевищує ставку відсікання, забезпечують позитивну чисту теперішню вартість, тобто є при­бутковими. І навпаки, проекти, внутрішня норма рентабельності яких нижча за ставку відсікання, не можуть бути прийняті, оскільки мають негативну чис­ту теперішню вартість.

За умов ануїтету для визначення внутрішньої норми рентабельності (ВНР) можна використати рівняння:

Щорічна сума чистих грошових надходжень ˟ Чинник дисконту – Чисті інвестиції = 0

Перетворивши це рівняння, одержимо:

Чинник дисконту = Чисті інвестиції / Щорічна сума чистих грошових надходжень.

Обчисливши у такий спосіб чинник дисконту, потім за таблицею теперішньої вартості ануїтету можемо визначити відповідну ставку дисконту, яка є у цьому разі внутрішньою нормою рентабельності

134.Гнучкий бюджет: сутність, призначення та порядок його

складання.

Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення, для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування на них здійснюють бюджетний контроль – процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних корективів. Бюджетний контроль здійснюється за допомогою звіту про виконання бюджету – містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням причин, складається бухгалтером-аналітиком і надається менеджерові, котрий відповідає за прийняття відповідних рішень.

Відхилення від бюджету, відображенні в звіті, можуть бути сприятливими (позитивними) або несприятливими (негативними).

Залежно від причини виникнення, відхилення поділяють на дві групи: відхилення внаслідок планування та відхилення внаслідок діяльності.

Для забезпечення ефективного контролю з допомогою звіту про виконання бюджету слід зіставити фактичні результати з бюджетом, скоригованим з урахуванням фактичного обсягу діяльності.

Такий бюджет називають гнучким або динамічним бюджетом. Він може бути складений як у процесі планування, так і на стадії контролю.

Гнучкий бюджет, підготовлений на стадії плануванні, – це бюджет, складений для кількох можливих обсягів діяльності в межах релевантного діапазону.

Гнучкий бюджет – бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу діяльності або для кількох релевантних рівнів передбачуваної діяльності.

Гнучкий бюджет витрат ґрунтується на формулі:

(змінні бюджетні витрати на одиницю х фактичний обсяг виробництва або реалізації) + загальні постійні витрати.

Гнучкий бюджет продажу розраховується залежно від тієї ціни, що використовується: бюджетні ціна за одиницю х фактичний обсяг продажу; або фактична ціна за одиницю х фактичний обсяг продажу.

Використання гнучкого бюджету дає змогу розподілити загальне відхилення на відхилення від гнучкого бюджету (різниця між фактичними результатами діяльності й показниками гнучкого бюджету) та відхилення за рахунок обсягу діяльності (різниця між показниками гнучкого й статистичного бюджету).

Вказані відхилення дозволяють оцінити діяльність компанії з погляду ефективності (характеризує взаємозв’язок між витраченими ресурсами і досягнутими результатами) й результативності ( це міра досягнення поставленої мети).

Відхилення від гнучкого бюджету відображають ефективність діяльності, а відхилення за рахунок обсягу продажу – її результативність.

На практиці досить часто частина виготовленої продукції певний час зберігається на складі. У такому разі для аналізу відхилень слід використовувати два гнучкі бюджети виробництва і продажу, різницю між якими зумовлюватимуть зміни у величині запасів готової продукції. Для глибшого аналізу необхідно деталізувати відхилення від гнучкого бюджету за рахунок обсягу продажу. Детальний аналіз відхилень від гнучкого бюджету передбачає визначення відхилень та їх чинників за кожною статтею змінних і постійних витрат. Слід мати на увазі, що існує альтернативний підхід до аналізу відхилень від статичного бюджету. Тут відхилення від гнучкого бюджету відбувається лише за рахунок продажу поділяються на відхилення за рахунок ціни та відхилення за рахунок обсягу продажу. Методика обчислення відхилень залежить від системи калькулювання витрат, яку застосовує підприємство при складанні внутрішньої звітності. За умов використання системи калькулювання змінних витрат розрахунок відхилень продажу базується на показнику маржинального доходу, а за умов калькулювання повних витрат – на показнику прибутку.