Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
1. Користувачі інформації	Вищий керівний склад підприємства та значна група зовнішніх користувачів, склад яких в основному невідомий (інформація стандартизована)	Менеджери підприємства – відносно невелика група, члени якої відомі (інформація індивідуальна, конкретизована і адресна)
2. Мета обліку	Складання фінансових документів для інформування користувачів за межами підприємства (про фінансовий стан і результати діяльності)	Надання допомоги адміністрації в плануванні, власне управлінні, контролі, підготовці управлінських рішень
3. Обов’язковість ведення обліку	Необхідний за законодавством з дати реєстрації підприємства до його ліквідації	За рішенням адміністрації (факультативно)
4. Регламентація обліку	Загальноприйняті принципи, стандарти і нормативні акти (закони і т. ін.)	Все, що корисно для управління (ніяких обмежень)
5. Вимірники в обліку	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники (у тому числі і якісні)
6. Націленість (прив’язка до часу)	Оцінка минулого (“історичний” характер)	Поряд з інформацією “історичного” характеру, оцінки і плани на майбутнє (прогнозування)
7. Відкритість даних	Більшість даних доступна всім бажаючим	Комерційна таємниця
8. Ступінь точності інформації	Мало приблизних оцінок, висока точність, об’єктивність, документальність	Багато приблизних оцінок (розрахункових, експертних, очікуваних і т. ін.)
9. Періодичність складання звітів	Як правило, квартальна і річна	Змінний інтервал, оперативна інформація, тижнева, місячна, за вимогою (потребою)
10. Об’єкти звітності	Організація (підприємство) в цілому	Центри відповідальності, види діяльності
11. Терміни подання звітності	З запізненням на декілька тижнів або і місяців	Зразу ж після закінчення звітного періоду (оперативно)
12. Ступінь відповідальності за ведення обліку	Відповідальність за законом	Фактично ніякої юридичної відповідальності
13. Базисна структура	Подвійний запис, основне рівняння: активи = зобов’язання + капітал власника	Різна, залежно від мети використання інформації

132.Відмінні риси системи «стандарт кост» і нормативного обліку.

Система “стандарт-кост” один із важливих інструментів контролю і управління витратами. Її характерні особливості:

– використання спеціальних рахунків для відображення наявних відхилень;

– відсутність документування відхилень, оскільки головне її завдання не реєструвати відхилення, а не допускати їх або оперативно усувати.

“Стандарт-кост” – це система вимірювання оціночних розмірів витрат на якій-небудь ділянці виробництва, тобто тих, які повинні бути понесені при певних умовах. Вона дає можливість адміністрації визначити, скільки продукт повинен коштувати підприємству (нормативні витрати на його виробництво), скільки він фактично коштує (фактичні витрати) та причини відхилень між цими витратами. Завдяки цьому менеджери мають можливість контролювати витрати і відповідно реагувати на їх відхилення від нормативу.

Основними принципами системи “стандарт-кост” є:

1. науково обґрунтоване попереднє нормування витрат;

2. роздільний облік витрат за нормативами та відхилень від нормативів;

3. періодичний перегляд нормативів при зміні умов виробництва;

4. калькулювання собівартості продукції за нормативними і фактичними витратами;

5. систематичний контроль і аналіз відхилень від нормативів за їх видами, місцями виникнення, причинами; оперативне реагування на відхилення.

Система “стандарт-кост” і нормативний облік витрат мають багато спільних рис:

– в основі обох систем є стандарти (нормативи);

– обидві підвищують якість управління витратами шляхом виявлення відхилень з використанням сигнального документування;

– обидві використовуються для бюджетування;

– відхилення відображаються на спеціальних рахунках;

– передбачають можливість списання відхилень на витрати періоду та віднесення за рахунок фінансових результатів.

В той же час, ці системи мають і суттєві відмінності (рис.1).

Система “стандарт-кост” не передбачає аналітичного обліку витрат за об’єктами калькуляції (видами продукції, замовленнями і т. ін.). Витрати в межах стандартів обліковують на єдиному рахунку і лише для обліку відхилень від стандартів передбачають окремі рахунки, які у кінці звітного періоду закривають, у більшості випадків, рахунком “Собівартість реалізації”. Така методика значно полегшує аналітичний облік витрат.

Системи нормативного обліку витрат і калькулювання собівартості пе-редбачає детальний аналітичний облік у розрізі об’єктів віднесення витрат за трьома складовими: за нормами, зміни норм, відхилення від норм. Фактична собівартість виготовленої продукції визначається як алгебраїчна сума цих скла-дових. Така методика обліку є більш трудомісткою та менш оперативною порі-вняно з системою “стандарт-кост”.

Нормативи для кожного елемента собівартості на підставі аналізу витрат минулих періодів

Рисунок 1  Відмінні риси системи “стандарт-кост” і нормативного обліку