124.Стадії аудиторської перевірки.

Стадії, етапи і процедури аудиту входять до складу загальної моделі аудиту, яка являє собою схему проведення аудиту, організаційну послідовність його обслуговування і послідовний перелік належних до нього робіт. Підготовка до проведення аудиту, проведення досліджень, складання і реалізація матеріалів перевірки являють собою загальну блок-схему, модель щодо його організації і проведення.

В аудиті, як і в основі економічного контролю, є свої економічні категорії організаційного процесу і його подальшого здійснення. До таких основних категорій аудиту можемо віднести: стадії, етапи, планування, аудиторські процедури. Характеристики всіх цих дій в аудиті, їх взаємозв'язок в економічній літературі представлені по-різному. У деяких випадках такі поняття як "стадії аудиту", "етапи", "напрямки" ідентифікуються.

На наш погляд, окремі економічні категорії, які належать до процесу організації і проведення аудиту, можна зібрати в єдину модель, де кожна функція займе своє місце за її необхідною значимістю, порядком виконання і часом проведення робіт.

У цьому важливому структурному комплексі стадії треба віднести первинну роль, оскільки вона тимчасова, найбільш укрупнена як економічна категорія з переліком певних дій процесу аудиторської діяльності. До складу попередньої стадії можна включити: планування; вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; вивчення стану активів і пасивів балансу, перевірка рівності даних звітності даним синтетичного і аналітичного обліку та ін. У цьому випадку використання блочної системи категорій дозволить краще уявити класифікаційну систему як взаємопов'язаний перелік належних до виконання робіт з аудиту (рис. 2.2.1).

Рис. 2.2.1 Основна блок-схема аудиту

Щоб провести аудит, необхідно здійснити ряд попередніх (організаційних) робіт (рис. 2.2.2). До цієї стадії можна включити два укрупнених комплекси робіт-етапів: підготовчий і безпосереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, що перевіряється. Процедури першого етапу аудиту в цьому випадку будуть включати: попереднє ознайомлення з діяльністю підприємства (збір загальної інформації), приймання замовлення і підписання договору, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, конкретизацію основних завдань, розробку загального плану і програми аудиту та ін. Тобто процедура об'єднує більш конкретні завдання. Вона залежить від обраної форми аудиту й поставлених завдань при його здійсненні.

Рис. 2.2.2 Блок-схема попередньої стадії аудиту

Наприклад, до обсягу таких робіт можуть увійти: наведення контакту з керівником замовника і головним бухгалтером, оцінка сутності й аудиторського ризику, ознайомлення з системою обліку, внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю, складання плану-зобов'язання та ін.

Розробка загального плану і програми аудиту - процедура єдина. Вона включає систему майбутніх організаційних взаємопов'язаних робіт, а також перелік робіт третього етапу з проведення фактичного і документального аудиту. Яке ж коло питань плану аудиту? Тут до основних робіт треба віднести лише частину дій підготовчого етапу, оскільки план проведення аудиту краще складати лише після попереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, передбаченого до здійснення аудиту і приймання замовлення.

У план необхідно внести лише основні види організаційних робіт і найменування організації-клієнта, строки проведення аудиту і закріпити виконавців, визначити вид звітності при завершенні аудиту й ін.

Розділи програми при цьому можна виразити набором дій щодо виконання основної (дослідницької) частини аудиту: мета і завдання проведення аудиту, перелік необхідних процедур і доказів та ін. До переліку необхідних процедур при виконанні програми відносять ті процедури, що визначаються обраною формою аудиту. Наприклад, при проведенні робіт зі встановлення достовірності фінансової звітності до складу економіко-об'єкти их процедур третього етапу включають: вивчення, узагальнення і підтвердження даних про результати проведення інвентаризації; підтвердження результатів про стан бухгалтерського обліку і звітності; відповідність його чинному законодавству і складання висновків про стан внутрішньогосподарського контролю та ін.

Організаційні роботи другого етапу, які належать до попередньої стадії, можна віднести до початку більш конкретного вивчення діяльності підприємства. Ці економіко-об'єктні процедури, як правило, здійснюються на місці (у клієнта). При цьому спочатку вивчається порядок проведення інвентаризацій. У необхідних випадках проводиться "власна" оперативна інвентаризація. Крім того, робиться економічне обстеження й аналіз основних показників підприємства-замовника, встановлюється ступінь довіри до системи бухгалтерського обліку, визначається можливість аудиторського ризику й ін.

Висновки про виконання робіт, що належать до другого етапу, можуть служити або умовою продовження проведення аудиту, або його припинення у зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів з ряду причин.

Увесь процес здійснення третього етапу аудиту залежить як від правильності використання економіко-об'єктних процедур, так і від методичних процедур, які можна класифікувати на чотири основні групи:

o теоретичні;

o документальні;

o економічні;

o практичні.

Теоретичні процедури являють собою філософські методи пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція й ін. їх застосовують для виявлення як загального стану об'єкта, що вивчається, так і отримання окремої інформації.

При аудиторських перевірках з виявлення потрібних результатів найчастіше застосовують документальні процедури: дослідження документів, нормативне порівняння, зіставлення, зустрічні і взаємні перевірки.

Аудиторські перевірки не проводяться без практичних процедур: обміру, визначення ваги, інвентаризації, хімічного аналізу, контрольного запуску сировини у виробництво та ін.

Заключним періодом при проведенні аудиту є заключна стадія. Вона може включати декілька етапів, тобто більш укрупнених видів робіт: складання акта і висновку аудитора, розгляд і підпис звітної документації, прийняття рішень за результатами аудиторської перевірки, передача звітної інформації за призначенням.

Всю отриману інформацію розмістити в аудиторському висновку неможливо. Тому багато аудиторів застосовують акт аудиторської перевірки. Такий звітний документ можна складати за такими розділами: вступна частина, основна частина, висновки, пропозиції. У вступній частині можна зазначити питання для перевірки, назву пред'явлених документів для вивчення, юридичну правомірність досліджуваного підприємства та ін. Структура основної частини акта найчастіше залежить від поставлених під час перевірки завдань.

Якщо проводиться аудиторська перевірка достовірності фінансової звітності, до складу основної частини акта включають питання: стан бухгалтерського обліку, обґрунтування достовірності бухгалтерського балансу і звітності фінансово-господарської діяльності, відповідність даних статей балансу даним синтетичного і аналітичного обліку та ін.

Розділи "висновки", "пропозиції" акта мають характер обраного напрямку аудиторської перевірки. Форма і зміст аудиторського висновку також залежать від поставлених завдань.

З більшою увагою виконавець і замовник ставляться до порядку оформлення і підпису звітної документації, бо вона повинна відповідати встановленим нормативам і чинному законодавству.

Прийняття рішень за результатами перевірки здійснюється як замовником, так і виконавцем. Якщо виникла необхідність покриття нестач, розтрат чи псування цінностей, то ініціатива з ліквідації таких порушень, у першу чергу, повинна йти від керівництва організації, яка перевіряється.

Передачу звітної документації за призначенням здійснює замовник, наприклад, у податкову адміністрацію. Слідчим органам, якщо виникає така необхідність, звітні матеріали передає аудиторська фірма.

Методика класифікації необхідного обсягу аудиторських робіт за відповідною блок-схемою об'єднує їх у струнку систему і є одним із способів успішного їх виконання.