105.Методика аудиту розрахунків підприємства за податками і платежами

Завдання аудитора - перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу.

Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом.

У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з'ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів. Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з'ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет. Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допомогу, щоб правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.

106.Методика аудиту стану бухгалтерського обліку на підприємстві.

Документом, в якому фіксується положення облікової політики, є Наказ керівника, що складається на кожен наступний рік.

Наказ про облікову політику – це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності.

До документів, якими оформлюють облікову політику, можна відносити не лише накази і розпорядження керівника підприємства, але й різноманітні внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти і процедури, рішення власників (загальних зборів акціонерів) тощо. Вибір конкретного типу документу залежить від внутрішнього розпорядку підприємства і характеру питання облікової політики.

Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до річної фінансової звітності. Недотримання вимог може призвести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.

При дослідженні облікової політики аудитор повинен з'ясувати наступні питання:

– чи дотримується порядок оформлення Наказу про облікову політику;

– термін фактичного введення в дію Наказу про облікову політику (з 1 січня року, наступного за роком видання даного документу, а для новоствореного підприємства – не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації);

– повне розкриття встановлених способів ведення бухгалтерського обліку, які здійснюють суттєвий вплив на оцінку і прийняття рішень користувачів бухгалтерської звітності;

– дотримання методики ведення обліку (методів, оцінки запасів, методів нарахування амортизації тощо), обраної та затвердженої в Наказі;

– чи затверджені керівником підприємства: робочий план рахунків, форми первинних документів, порядок проведення інвентаризації, правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за господарськими операціями;

– визначити, за допомогою якої форми ведеться облік, чи передбачена вона в Наказі;

– чи оформлені всі господарські операції первинними документами і чи містяться в них обов'язкові реквізити;

– чи проводиться на підприємстві інвентаризація майна і зобов'язань і як часто, чи затверджуються керівником підприємства порядок і терміни її проведення.

До облікової політики підприємства висовуються певні вимоги, дотримання яких також повинен перевірити аудитор:

1. Повнота обліку, тобто в обліку повинні бути відображені всі факти господарського життя, що мали місце;

2. Обережність при обліку доходів, тобто більша готовність до обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів;

3. пріоритет змісту відображення фактів господарського життя перед формою, тобто відображення їх, виходячи не лише з правової форми, але й з економічного змісту і умов господарювання;

4. узгодженість даних аналітичного і синтетичного обліку;

5. раціональність у веденні бухгалтерського обліку відповідно до умов господарської діяльності і розміру підприємства.

В організаційному аспекті підприємству надаються наступні права: обрати форму організації бухгалтерського обліку; визначити види бухгалтерії; визначити можливість і необхідність відокремлення окремих підрозділів на самостійний баланс, виявити необхідність і можливість організації внутрішнього контролю, відділу внутрішнього аудиту.

Оформлення результатів вивчення облікової політики аудитор може здійснювати шляхом складання відповідних робочих документів.