69. Основні напрями програми аудиту необоротних активів

Програма аудиту при вивченні питань бухгалтерського обліку необоротних активів звичайно включає такі питання:

• перевірку регістрів облік необоротних активів (інвентарні картки, відомості, журнали тощо);

• перевірку даних інвентаризації (порівняльні відомості, інвентаризаційні описи);

• правильність нарахування амортизації і її віднесення на відповідні рахунки (таблиці амортизаційних відрахувань. Відомості розподілу амортизації);

• правильність формування витрат при проведенні ремонту основних засобів (проектно-кошторисна документація);

• правильність переоцінки основних засобів (відомості переоцінки);

• перевірку документів на право власності (договори, рахунки-фактури, технічні паспорти).

Для більш повного вивчення об’єкта перевірки робітниками АФ інформація зазвичай систематизується і заноситься в робочі документи. Програма включає низку питань: номер аудиторської процедури, виконавець, індекс робочого документа, мета проведення, примітки.

69. Основні напрями програми аудиту операцій з готівковими та безготівковими коштами

Під час перевірки касових операцій необхідно передусім узагальнити канали надходження і витрачання грошових коштів. Під час перевірки стану зберігання та схоронності ГК особлива увага звертається на дотримання умов їх зберігання.

Щоб перевірити правильність оформлення касових документів та ведення Касової книги необхідно поставити такі запити:

• чи всі записи в первинних документах та касовій книзі тотожні;

• чи нема в первинних документах та касовій книзі виправлень;

• чи заносяться дані паспорта одержувача у видатковій касові ордери при видачі коштів;

• чи відповідають підписи в касових документах підписам одержувачів коштів;

• чи є взаємна кореспонденція за бухгалтерськими рахунками у касовому ордері та касовій книзі.

Послідовність проведення аудиту здебільшого залежить від поставлених завдань:

• вивчення правильності складання виписок банків;

• вивчення відповідності надходження сум грошових коштів на рахунки банку;

• вивчення відповідності отриманих з рахунків банку коштів і оприбуткованих по касі;

• вивчення цільового використання коштів;

• вивчення корінців чеків для підтвердження повноти отримання грошових коштів у касу;

• Журнал реєстрації платіжних доручень до банку;

• Форми звітності 1,2,4.

69. Виникнення аудиту як професії. Етапи його розвитку в Україні

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 p.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.).

Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Розвиток аудиту в Україні має три етапи:

Перший — 1987-1992 рр. — створення перших аудиторських структур.

Другий — 1993-1998 рр. — формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

Третій — 1999 р. — дотепер — діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.