69. Види, мета та завдання аудиту (обов’язковий та ініціативний)

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності.

Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. 

Згідно з ст. 8 проведення аудиту є обов’язковим для:

1. Підтвердження достовірності та повноти річної ф/з та консолідованої ф/з ПАТ, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників ринку ЦП та ін. суб’єктів господарювання, за винятком установ, що утримуються за рахунок державного бюджету.

2. Перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, ПАТ, страхових і холдингових компаній, ІСІ та інших фінансових посередників.

3. Емітентів ЦП при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку ЦП.

Мета аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

• реальність визначення фінансових результатів;

• оцінка ефективності внутрішнього контролю;

• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

69. Основні напрями програми аудиту дебіторської заборгованості

Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. У програмі аудиту види, зміст та час проведення процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Вона містить перелік об'єктів аудиту по його напрямкам, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторських процедур.

Основні напрями аудиту дебіторської заборгованості:

• встановлення термінів виникнення заборгованості;

• встановлення реальності досліджуваних розрахунків;

• встановлення своєчасності погашення ДЗ;

• встановлення правильності і своєчасності документального оформлення розрахункових операцій;

• встановлення правильності відображення розрахункових операцій у регістрах б/о;

• встановлення своєчасності звірки розрахунків і правильності її оформлення;

• встановлення своєчасності пред’явлення претензій і позовних заяв при непогашенні ДЗ;

• при встановленні термінів виникнення ДЗ використовують первинні документи (рахунки, рахунки-фактури, накладні), регістри синтетичного та аналітичного обліку. У результаті такої перевірки визначають: характер господарських операцій, реальність записів, законність записів у регістрах.