52. Облік довгострокових зобов’язань

У бух. обліку інформацію про зобов’язання формують згідно з вимогами:

- ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

- П(С)БО 11 “Зобов’язання”.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що відбулися, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнається за умови, що його оцінка можу бути достовірно визначена й існує вірогідність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Довгострокове зобов’язання згідно з П(С)БО 11 – зобов’язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу, якщо первісний термін погашення перевищував 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов’язання як довгострокового.

Зобов’язання за кредитним договором, умови якого порушені, є довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

не очікуються наступні порушення кредитного договору протягом 12 місяців від дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображають у балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Теперішня вартість згідно з П(С)БО 11 – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як передбачається, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання.

Для обліку довгострокових зобов’язань у Плані рахунків бух. обліку призначено рахунки класу 5 “Довгострокові зобов’язання”.

До довгострокових зобов’язань підприємства належать:

довгострокові кредити банків;

довгострокові фінансові зобов’язання;

ін. довгострокові зобов’язання.

Одержана поворотна фінансова допомога від кредитора:

Дт 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”

Кт 55 “Ін. довгострокові зобов’язання”

Повернення фінансової допомоги:

Дт 55 “Ін. довгострокові зобов’язання”

Кт 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”

53. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з постачальниками та підрядниками і зазначають їх в укладених угодах.

Взаємовідносини між підприємствами , організаціями і установами, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей у їх функціях – коштів обігу і коштів платежу.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

По кредиту рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання тощо. Всі ці операції відображаються на рахунку 63 незалежно від того, коли здійснювався акцепт виставленого рахунку-фактури.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги повинні бути акцептовані.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг.