4. Побудова та характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, призначений для підприємств всіх організаційних форм та галузей промисловості, містить докладний перелік рахунків для обліку операційної, фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності підприємств.

В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку). Виробничі підприємства використовують близько 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торговельну діяльність, то 63-66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами залежно від потреб – для аналізу, контролю і складання звітності.

Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов’язань, об’єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з яких має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) й найменування синтетичних рахунків і субрахунків у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. При цьому код класу та код синтетичного рахунку – це той мінімум, який повинен застосовуватися для відображення в обліку господарських операцій. Коди, наведені в Плані рахунків, не можуть змінюватися підприємствами самостійно.

Підприємство має право не використовувати субрахунки, але якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено субрахунок для обліку певного виду активів або зобов’язань, то підприємство може ввести для себе додатковий субрахунок. Наприклад, рахунок 28 “Товари” може бути доповнений субрахунком 289 “Транспортно-заготівельні витрати”.

Інструкція про застосування Плану рахунків включає коротку характеристику та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типову кореспонденцію рахунків першого порядку.

Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкції, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, ін. нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку, а також управлінських потреб.

Аналітичний облік у межах рахунків запасів, витрат і доходів надає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль за витратами та визначення результатів діяльності за центрами відповідальності.

Рахунки класів 0-7 є обов’язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 “Витрати діяльності” ведуться підприємствами всіх форм власності, крім суб’єктів малого підприємництва, а також інших підприємств, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційних операцій, з відкриттям за власним рішенням лише рахунків класу 8 “Витрати за елементами”.

Рахунки класу 0 “Позабалансові рахунки” надають інформацію, яку слід розкривати в Примітках до фінансової звітності.

Балансові рахунки побудовано таким чином, щоб їх сальдо відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу (ф. № 1). Показники розділів

І-ІІІ активу Балансу заповнюються на підставі даних рахунків класів 1-3; показники розділів І-V пасиву Балансу – на підставі даних рахунків класів

4-6.

Обороти рахунків класів 7-9 використовуються для заповнення показників Звіту про фінансові результати.

Слід також зазначити, що кожне підприємство формує власний робочий план рахунків залежно від галузі, виду й обсягів діяльності та ін. факторів.