Відповідальність за неподання фінансової звітності.

Накладати санкції за порушення при складання та подання фінансової звітності мають право лише органи статистики та контрольно-ревізійної служби.

Так, згідно ст.. 186 КаАп за неподання фінансової звітності до органів статистики, подання її з недостовірними показниками, не в повному обсязі, не за встановленою формою накладається штраф на посадових осіб у розмірі 10-15 НМДГ (від 170 до 255 грн.) Якщо ці дії вчинено повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, то штраф буде більшим від 255-425 грн. (від 15 до 25 НМДГ).

Ст.. 164 КпАП визначено, що за приховування доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності органам державної контрольно-ревізійної служби накладається штраф у розмірі від 136 грн. до 255 грн. (від 8 до 15 НМДГ).

31. Облік руху основних засобів

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо ін довший за рік).

Надходження основних засобів на підприємство здійснюється наступними шляхами:

• шляхом здійснення капітальних інвестицій (капітальні інвестиції – це сукупність витрат на створення, придбання і поліпшення якісного стану основних засобів;

• шляхом придбання за плату у постачальників;

• шляхом безоплатного одержання – розглядається як збільшення додаткового капіталу на суму, що дорівнює справедливій вартості безоплатно одержаного об’єкта;

• шляхом внесків засновників до статутного капіталу;

• шляхом обміну на інший неподібний об’єкт основних засобів або інший актив.

Порядок проведення переоцінки основних засобів встановлено П(С)БО 7 “Основні засоби”, згідно з яким переоцінку можна проводити за умови, що залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінку, або їх зменшення – уцінку.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкту на його залишкову вартість.

Переоцінка проводиться за рішенням керівництва та оформлюється відповідним наказом.

Після надходження основних засобів кожне підприємство несе витрати, пов’язані з їх утриманням та експлуатацією.

Ремонт об’єктів основних засобів виконують:

господарським способом (власними силами);

підрядним способом (за допомогою сторонніх організацій);

внутрішньопідрядним способом.

Завершення ремонту оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів.

Витрати на ремонт, технічне обслуговування основних засобів та ін. включаються до складу витрат того періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання. Ці причини наступні:

• продаж за плату в порядку реалізації майна;

• передача за договором дарування стороннім юридичним або фізичним особам;

• списання внаслідок морального або фізичного зносу;

• ліквідація при аваріях, стихійних лихах та ін. надзвичайних ситуаціях;

• в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом;

• передача у вигляді внеску до статутного капіталу ін. підприємств;

• з ін. причин.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів ( форма №ОЗ-8) – загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість ОЗ-6 (для будов і споруд) і ОЗ-7 (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за ним протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об’єкта: ОЗ-1, ОЗ-3 тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість об’єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику «Опис інвентарних карток обліку основних засобів» (ОЗ-7) у розрізі класифікаційних груп.

Для пооб’єктного обліку основних засобів у місцях знаходження, експлуатації, ведуться інвентарні списки основних засобів (ОЗ-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об’єкта вибуття (переміщення).