27. Облік фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб’єктів господарської діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємства здійснюють інвестиції для ефективного використання тимчасово вільних коштів.

Методологічні засади фінансового обліку інвестицій регламентуються П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованою Міністерством юстиції України 21.12.99 р. № 893/4186.

За видами фінансові інвестиції поділяються на: • вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства; • придбання цінних паперів інших емітентів; • надання позик іншим юридичним і фізичним особам; • переказ грошових коштів на депозити в банки.

Інформація про рух поточних фінансових інвестицій узагальнюється на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”, призначеному для обліку інвестицій в акції, облігації, депозитні сертифікати, придбані з метою перепродажу протягом дванадцяти місяців.

Рахунок 35 має два субрахунки:

35 “Еквіваленти грошових коштів” — для обліку високоліквід­них фінансових інвестицій, які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та термін погашення яких не перевищує три місяці;

352 “Інші поточні фінансові інвестиції” — для обліку інших поточних фінансових інвестицій.

За дебетом рахунка 35 “Поточні фінансові інвестиції” відоб­ражаються вартість придбаних еквівалентів грошових коштів (субрахунок 351) та інших поточних фінансових інвестицій (субрахунок 352) за їхньою собівартістю й суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості. За кредитом рахунка 35 списуються балансова вартість реалізованих (таких, що вибули) інвестицій та суми їх переоцінки. Сальдо дебетове відображає справедливу вартість фінансових інвестицій на дату балансу. У бухгалтерському балансі сальдо за рахунком 35 відображається у складі поточних активів.

Аналітичний облік здійснюється за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості одержання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами.

Надходження поточних інвестицій і збільшення їх балансової вартості можливе в результаті:

1) придбання фінансових інвестицій:

―  за грошові кошти;

―  способом обміну на цінні папери власної емісії;

―  завдяки обміну на інші активи;

2) дооцінки первісної собівартості до справедливої вартості. Фінансові інвестиції початково оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (див. рис. 3.3). Вона включає ринкову вартість і всі додаткові витрати, понесені під час купівлі цінних паперів, або відповідає справедливій вартості переданих в обмін активів чи власних цінних паперів. Надалі оцінка фінансових інвестицій за первісною вартістю здійснюється за умови незмінності ринкової вартості аналогічних цінних паперів. Інакше вони мають відображатись у балансі за справедливою вартістю. Згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Тобто на практиці справедливу вартість можна вважати ринковою вартістю інвестицій. Якщо остання буде зменшуватись, то необхідно переоцінювати інвестиції за справедливою вартістю. При цьому втрачатиметься частина фактичної вартості цінних паперів як можливого джерела надходження коштів і одержання доходів.

Довгострокові фінансові інвестиції — це відповідні вкладення в статутні капітали інших підприємств і надання підприємствам довгострокових позик з метою отримання інвестиційного доходу. Довгострокові фінансові інвестиції — це такі види вкладень:

―  придбання довгострокових боргових цінних паперів;

―  вкладення в статутні капітали інших підприємств, включаючи придбання пайових цінних паперів — акцій;

―  надання іншим підприємствам довгострокових позик.

Вкладаючи свої активи в інші підприємства, інвестор обліковує їх не серед ресурсів, призначених для внутрішнього споживання або експлуатації, а як знеособлену сукупність активів, об’єднаних назвою “інвестиції”. Тобто з моменту інвестування вони вже не є для підприємства-вкладника його будівлями, спорудами, обладнанням, коштами або запасами, а, незалежно від своєї форми, вважаються акціями, паями (частками), наданими позиками. Вкладені (інвестовані) в інше підприємство ресурси є фінансовими активами інвестора або його фінансовими інструментами. З іншого боку, на балансі підприємства — об’єкта інвестування — ці ресурси, взяті до обліку як цілком визначені види активів, у своїй вартісній сукупності є інвестиційною власністю підприємства-інвестора. Довгострокові фінансові інвестиції обліковуються останнім на рахунках:

141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”;

142 “Інші інвестиції пов’язаним сторонам”;

143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”.

До кожного з цих рахунків можуть відкриватися рахунки третього порядку, такі як:

―  “Частки, паї та акції”;

―  “Боргові цінні папери”;

―  “Надані довгострокові позики”;

―  “Внески за договором про створення спільного підприєм­ства”.

При цьому, якщо надана позика забезпечується векселем позичальника, ця інвестиція обліковується на рахунку “Боргові цінні папери”. Облік довгострокових інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства слід вести на рахунку 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі”. Облік довгострокових інвестицій у підприємства, що не підпадають під визначення дочірніх, асоційованих або спільних через недостатність часток інвестора в їхньому капіталі, потрібно вести на рахунку 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам” за собівартістю (якщо це пайові цінні папери — акції, не призначені для продажу) або за амортизованою собівартістю (якщо це боргові цінні папери — довгострокові векселі та довгострокові облігації). Щодо рахунка 142 “Інші інвестиції пов’язаним сторонам”, то він призначений для обліку довгострокових боргових цінних паперів (облігацій, векселів) дочірніх, асоційованих і спільних підприємств, тобто підприємств, які завдяки основним (пайовим) вкладенням інвестор контролює або на які справляє істотний вплив. Звідси випливає, що на рахунку 142 не може бути сальдо за відсутності його на рахунку 141.