149. Опишіть методи, які використовуються для визначення функції витрат.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку між витратами та їх факторами. (Y = a + bx)

Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи.

Метод технологічного аналізу – системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності.

Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення найнеобхідніших операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Цей метод орієнтований на майбутні операції.

Метод аналізу розрахунків – метод визначення функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бух. обліку.

Метод аналізу рахунків доволі широко використовують на практиці. Але слід зважати на те, що він значною мірою базується на досвіді та інтуїції менеджера й аналізі минулих подій.

Метод вищої-нижчої точки – це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності.

При використанні цього методу ми проводимо лінію функції витрат через вищу і нижчу точку графіка, ігноруючи сві інші точки. І якщо ці інші точки не мають тісного взаємозв’язку з вищою та нижчою точками, то функція витрат не відображатиме реальної залежності між витратами та їхнім фактором.

Метод візуального пристосування – графічний підхід до визначення функції витрат, за якого аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Метод візуального пристосування дає змогу уникнути вад методу вищої-нижчої точки, але не позбавляє суб’єктивності, оскільки результати розрахунків суттєво залежать від точності ока й несхибності руки аналітика.

Регресійний аналіз – статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин.

При застосуванні регресійного аналізу для визначення функції витрат загальну суму витрат розглядають як змінну величину, залежну від певного чинника (обсягу виробництва, кількості замовлень тощо), яка виступає як незмінна величина.

Лінійний взаємозв’язок між залежною та незалежною змінними величинами можна описати графічно як лінію регресії, або за допомогою формули (рівняння регресії).

Модель, яка використовує тільки одну незалежну змінну величину для визначення зміни незалежної змінної величини, називають простим регресій ним аналізом. Вона має вигляд: Y = a + bx

Модель, що використовує кілька незалежних змінних величин для визначення зміни залежної змінної величини, має назву множинний регресійний аналіз і може бути описана так: Y = a + b₁ x₁ + b₂x₂ + …+b_nx_n

Регресійний аналіз передбачає застосування методу найменших квадратів.

Метод найменших квадратів – це статистичний метод, який дає змогу розрахувати елементи функції витрат a і b так, щоб сума квадратів відстані від усіх точок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є найменшою.

Для визначення функції витрат методом найменших квадратів необхідно розв’язати систему рівнянь:

у = na + bx

xy = ax +bx²

х – незалежна змінна величина;

Y – залежна змінна величина;

а – загальні постійні витрати;

b – ставка змінних витрат на одиницю діяльності;

n – кількість спостережень.

Спрощений статистичний аналіз – це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

Величину постійних витрат (а) визначають за формулою:

a = (Y₀X₁ – Y₁X₀) / (X₁ - X₀)

Y₀ і Y₁ - середні значення витрат;

X₁ і X₀ – середні значення обсягу діяльності.