Оцінним ставленням особистості до навколишніх.

Нерозривний взаємозв’язок та взаємодія між самооцінкою, домаганнями, соціально-психологічними очікуваннями, “ образом Я ” як детермінантами саморегуляції поведінки особистості та її оцінними ставленнями до навколишніх у ролі регуляторного механізму зумовлена специфікою діалектичної єдності самосвідомості та свідомості, єдності “ Я ” та “ неЯ ”.

Розгляд оцінних ставлень до навколишніх як детермінанти саморегуляції поведінки у нерозривному зв’язку з механізмами, що лежать у сфері самосвідомості, виявляє провідну роль змістового, зокрема, морального моменту у функціонуванні останніх.

Комплексний розгляд оцінних ставлень та самосвідомості у їх органічній взаємодії дає можливість простежити процес виникнення таких детермінант саморегуляції поведінки як моральний ідеал та моральні переконання. Невипадково Гегель вважав, що переконання є “найбільш внутрішні моменти самосвідомості” [ 5 ].

Аналіз психологічних детермінант саморегуляції поведінки у генетичному аспекті засвідчує поступове ускладнення їх архітектоніки, поліваріантність функцій, що є одним з найбільш переконливих доведень інтегрованості регуляторних механізмів у структурі особистості як динимічної системи, що безперервно розвивається та вдосконалюється.

Л і т е р а т у р а

Боришевський М.Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів (рос.) Дисертація у формі наукової доповіді на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук. К., 1992.

Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М., “Наука”, 1980.

Kossakowski A., Koppler E.F., Ludwig H., Stannider G. Entwicklung der Handlungsregulation in der kollektiven Tatigkeit. VEB Deutscher Verlag der Wissenschaften. Berlin, 1978.

Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. К., «Просвіта”, 1996

Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М., “Наука” 1977

Гегель Г. Философия религии: В 2х т. М., “Мысль”, т. 2., 1977, с. 110