Висновки до розділу 1

Уява є особливою формою людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю.

Однак феномен уяви залишається загадковим і в наші дні. Людству до цих пір майже нічого не відомо саме про механізм уяви, в тому числі про його анатомо-фізіологічній основі. Питання про те, де в мозку людини локалізовано уяву, з роботою яких відомих нам нервових структур воно пов'язане, сьогодні ще не розгадані. Принаймні, про це ми можемо сказати набагато менше, ніж, наприклад, про відчуття, сприйнятті, уваги та пам'яті, які вивчені в достатній мірі.

Уява являє собою особливу форму відображення, яка полягає у створенні нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять. Розвиток уяви йде по лініях вдосконалення операцій заміщення реальних предметів уявними і відтворює уяви. Дитина поступово починає створювати на основі наявних описів, текстів, казок все більш складні образи та їх системи. Зміст цих образів розвивається і збагачується. Розвивається творча уява, коли дитина не тільки розуміє деякі прийоми виразності (гіперболу, метафору), але й самостійно їх застосовує. Уява ставати опосередкованим і навмисним.

Отже, уява - це найважливіша сторона нашого життя. Уявіть на хвилину, що людина не володіла б фантазією. Ми позбулися б майже всіх наукових відкриттів і творів мистецтва. Діти не почули б казок і не змогли б грати в багато ігор. А як вони змогли б засвоювати шкільну програму без уяви? Простіше сказати: позбавте людини фантазії - і прогрес зупиниться! Значить уява, фантазія є вищою і необхідні здібності людини.

РОЗДІЛ ӀӀ. РОЗВИТОК УЯВИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

2.1.Психологічний розвиток вікових особливостей дітей дошкільного віку

Завдяки пізнавальним психічним процесам дитина одержує знання про навколишній світ та про себе, засвоює нову інформацію, запам'ятовує, розв'язує певні завдання. Серед них виділяють відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, уяву. Необхідною умовою протікання психічних процесів є увага. Мова і мовлення постають одним із засобів мислення та розуміння. Науково-психологічний підхід вимагає аналітичного розгляду процесів пізнання, однак у реальному житті всі вони взаємопов'язані.

Т. Рібо вказує на безпосередній зв'язок уяви в пізнанні реальності[18]. Він виділяє основні стадії розвитку уяви дитини:

• На першій - дитина може перетворювати сприймаються предмети, тобто в одному предметі він бачить іншої;

• На другій - уява дитини проявляється в одухотворенні іграшок;

• На третій - уява знаходить відображення в ігрових перевтіленнях;

• На четвертій - дитина комбінує образи, тобто починає формуватися власне художня творчість.

Пізнавальні особливості дітей дошкільного віку

Успішність в оволодінні тією чи іншою діяльністю залежить від уваги дитини. Вона завжди включена у діяльність, є найважливішою умовою її продуктивності і виступає у єдності з пізнавальними психічними процесами та емоційно-вольовою сферою.

Роль уваги полягає у забезпеченні психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових) та успішної роботи свідомості. Вона пропускає через себе все, що входить у душу людини із зовнішнього світу, оскільки є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості її на об'єктах, які мають для неї певне значення.

Мислення у дітей початкової школи розвивається від емоційно-образного до абстрактно-логічного. «Дитя мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі»[17], - нагадував вчителям К.Д. Ушинський, закликаючи спиратися на перших порах шкільної роботи на ці особливості дитячого мислення. Завдання школи першого рівня - підняти мислення дитини на якісно новий етап, розвинути інтелект до рівня розуміння причинно-наслідкових зв'язків.

У шкільний вік, вказував Л.С. Виготський, дитина вступає з відносно слабкою функцією інтелекту (порівняно до функцій сприйняття і пам'яті, які розвинені набагато краще)[7]. Дослідження показали, що при різній організації учбово-виховного процесу, при зміні вмісту методів навчання, методики організації пізнавальної діяльності можна отримати абсолютно різні характеристики мислення дітей молодшого шкільного віку.

Увага дітей дошкільного віку має такі особливості:

1. нетривала зосередженість, схильність до значних коливань. Протягом короткого часу діти неодноразово переходять від одного виду діяльності до іншого, по кілька разів змінюють свій задум;

2. піддатливість зовнішнім впливам. Навіть незначний сторонній подразник відволікає увагу дитини від діяльності;

3. залежність від виду занять. 4-річні діти здатні 20 і більше хвилин уважно слухати цікаву казку чи дивитися мультфільми. Однак вони будуть відволікатися від нецікавих занять через 5 хв. після їх початку;

4. неспроможність переключення на власний розсуд з одного об'єкта на інший за відсутності довільної психічної регуляції;

5. залежність від віку дітей. Чим молодші діти, тим менше вони можуть зосередитися на словах дорослого, оскільки їхню увагу більше привертають яскраві, привабливі предмети (слова лише супроводжують їх). У середньому і старшому дошкільному віці слова дорослого набувають значно важливішого значення для дитини, вона вже само-ініціативно спрямовує на них свою увагу;

6. слабкий розподіл уваги (неможливість одночасно виконувати два або більше видів діяльності), невеликий обсяг (неспроможність утримувати багато об'єктів за короткий проміжок часу).

Зосередженість і спрямованість на об'єктах забезпечує їх виразне відображення. Дитина не може бути уважною взагалі, її увага завжди проявляється у конкретних психічних процесах: вона приглядається, прислухається, відгадує загадку, намагається прочитати слово, малює, грається тощо[19]. Ось кілька ігор, які спрямовані на розвиток уяви дитини [див. Додаток 2].

Функції уваги у дошкільників

Будучи пізнавальним процесом, увага сприяє отриманню знань дитини про світ і себе у ньому, спрямовуючись як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власне внутрішнє життя. Вона не лише створює умови для психічної діяльності, а й виконує охоронну функцію, зумовлюючи своєчасне реагування людини на зміни у навколишньому середовищі і в собі.

Основи уважності як важливого фактора пізнавальної діяльності формуються у ранньому дитинстві. Зароджується увага у перші тижні життя дитини. Із часом вона починає зосереджувати свій зір і слух на тому, що збуджує, насторожує її, рефлекторно відповідає на цей вплив відповідними рухами. Завдяки увазі відбувається зв'язок організму дитини з навколишнім середовищем.

Увага є рефлекторним актом, який пов'язує центральну нервову систему з навколишнім світом, одним із вирішальних чинників, що зумовлюють регуляцію найважливіших психофізичних процесів в організмі дитини. Завдяки їй всі психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення) стають багатшими, повнішими, досконалішими.

У житті і діяльності дитини увага виконує різноманітні функції: активізує потрібні і гальмує непотрібні на певний момент психічні і фізіологічні процеси; сприяє відбору інформації відповідно до потреб дитини; забезпечує вибіркову, короткочасну або тривалу зосередженість на одному об'єкті або виді діяльності. З нею пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів, точність і деталізація сприймання, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність мислительної діяльності.

Якщо діти зосереджують свою увагу не на тому, що пояснює їм вихователь, а на тому, що відбувається за вікном, на мріях про гру, вони нічого не сприймуть і не зрозуміють із того, що їм розповідає педагог. Однак міркування, поради, оцінки вихователя їм особливо потрібні, адже без них їхня діяльність не матиме потрібної вмотивованості, доцільності, належної організованості. Слово вихователя є дороговказом у мінливій діяльності дошкільників, спонукає їх до уважності.

У дошкільному віці всі види і властивості уваги зазнають суттєвих змін, основними серед яких є: розширення обсягу; підвищення стійкості; розвиток здатності до переключення і розподілу; формування довільної уваги.

Ці зміни урізноманітнюють внутрішнє життя дитини, сприяють розширенню її світогляду.

Шляхи і засоби організування і підтримання уваги дошкільників

Розвиток уваги дошкільників залежить від характеру спілкування дорослих з ними, від того, як організована їхня діяльність. Сприяє цьому режим дня, який дисциплінує життєдіяльність дітей, полегшує переключення, розподіл, концентрацію їхньої уваги. Для розвитку уваги можуть бути використані різноманітні ігри, в яких діти грають ролі дорослих, героїв улюблених казок, розповідей тощо.

Продуктивними у розвитку переключення, збільшенні обсягу уваги дітей молодшої групи є ігри типу "Маленькі ніжки і великі ноги". Граючи у неї, вихователь виголошує текст у такий спосіб: декілька разів говорить про маленькі ніжки, потім про великі ноги, діти повинні повторювати за ним, чергуючи швидкі і повільні рухи. У цій грі їм доводиться одночасно тримати у свідомості текст гри і спосіб дій відповідно до нього.

Допомагають розвитку уваги спостереження дітей за пташкою у клітці, кроликом, машиною та іншими об'єктами, ігри і заняття з предметами (нанизування кілець на стержень, побудова башти з кубиків, складання конструктора, пазлів тощо).

У середній групі дошкільного закладу для розвитку уваги пропонуються ігри типу "Скільки?". ЇЇ суть полягає у тому, що вихователь читає дітям вірш, а потім ставить питання, які стосуються його змісту: скільки пташок сиділо на дереві; скільки зайців ховалося від мисливців; скільки човників пливло по річці? Також використовують ігри: "Що потрібно?", "Накриємо стіл для гостей" (називання посуду), "Посадимо сад" (називання фруктових дерев), "Меблі", "Одяг". Довільну увагу розвивають ігри, у яких діти описують предмет по пам'яті, знаходять у ньому суттєві ознаки, впізнають предмет за описом, що потребує високої організації уваги, добре розвинених її властивостей ("Відгадай", "Чарівнаторбинка", "Магазин").

Зміст і характер діяльності, яку організовує вихователь дошкільного закладу, визначають шляхи і засоби організації уваги дітей. Вибір конкретних прийомів залежить від вікових особливостей і характеру їхньої діяльності. Вихователь повинен враховувати властивості уваги дітей, з якими він працює: чим молодший вік дошкільнят, тим коротшими мають бути заняття, які вимагають зосередженості (у молодшій групі тривалість занять не повинна перевищувати 10-16 хв., у середній - 20-25 хв., старшій 25-ЗО хв.).

Увагу дітей у процесі занять забезпечує їхня інтелектуальна активність, тому заняття має бути організовано на науковій основі, враховувати вимоги педагогіки, психології, гігієни тощо. Оскільки у дітей дошкільного віку краще розвинена мимовільна увага, вихователь повинен передусім спиратися на неї, при цьому пропонуючи завдання, які активізують довільну увагу.

Збереженню уваги дітей сприяє зміна видів діяльності під час одного заняття, впродовж дня, що допоможе уникнути одноманітності, яка послаблює інтерес дітей до роботи, знижує їхню увагу. Раціональне чергування видів діяльності сприяє підтриманню стійкості уваги. Наприклад, після занять фізкультурою, коли діти дуже збуджені, недоцільно пропонувати роботу, яка вимагає великої зосередженості. Після інтенсивних занять проявляється втома, знижується стійкість уваги. Недоцільно на одному занятті вводити відразу 3-5 нових компонентів.

У дітей дуже швидко відбувається перехід від мимовільної уваги до довільної. Дорослі повинні стимулювати дошкільника виконувати не те, що він хоче, а те, що йому слід робити, привчати зосереджуватись і виконувати завдання, особливо, якщо воно нецікаве, рутинне. Результативність розвитку властивостей уваги забезпечують правильно побудований виховний процес, різні форми, методи, прийоми роботи з дітьми, знання вихователем дитячої психології та особливостей дітей у дошкільній групі, повага, довіра до їхньої особистості, нейтралізування причин неуважності.