43 Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози за їх народногосподарське й природоохоронне значення.

екологічним прогнозуванням розуміється пророкування стану такої системи, серед істотних елементів якої фігурує хоча б одна біотичного компонента екосистеми (популяція, співтовариство та ін.) .. Інструментом екологічного прогнозування є екологічний предиктор - модель або прогностичний параметр, засібпрогнозування (не обов'язково математична), що служить для формування екологічного прогнозу.

Залежно від величини періоду попередження, розрізняють прогнози короткострокові, середньострокові, довгострокові і найбільш довгострокові. Проте в "кількісному визначенні" останніх панує плутанина - в економіці, метеорології, сільському господарству (тобто тих галузях знання, в яких проблема надійногопрогнозування стає центральною) прийняті свої стандарти "терміновості". В екології характерні часи багатьох процесів лежать в діапазоні від декількох годин і доби (наприклад, для популяції комарів) до декількох століть (для ряду рідкісних процесів у лісових біогеоценозах). Тому жорстка регламентація прогнозів за величиною періоду попередження, виміряного в абсолютних тимчасових одиницях, в екології безглузда. Поняття "терміновості" екологічних прогнозів відносні і залежать насамперед від властивостей досліджуваної системи (процесу) і від детальності формулювання прогнозів по осі часу.

Критерієм "терміновості" екологічного прогнозу можна вважати детальність його формулювання по осі часу. Прогнози по періодом попередження до 2-3 кроків будемо називати короткостроковими, від 3 до 7 - середньостроковими, від 8 до 15 - долгосрочнимі.Однако така класифікація не враховує властивостей досліджуваного процесу.

. Екологічне прогнозування - це врегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, спрямована на підготовку і проведення екологічних прогнозів у галузі використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення сприятливого стану навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Екологічне прогнозування поділяється на короткострокове (до 5 років) і довгострокове (до 25 років). Як зазначено в ч. 4 ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього середовища. Зазначені зміни повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів по економічному та соціальному розвитку держави, в тому числі з охорони навколишнього природного середовища, використання та відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

44 Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.

Ефективне державне управління якістю навколишнього середовища неможливе без наявності відповідної інформації про його стан. Ця інформація зараз збирається і аналізується за допомогою державної системи моніторингу довкілля.Державній моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) є однією з функцій державного управління у відповідній сфері суспільних відносин. Його сутність полягає в організації системи спостережень за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення, якісними і кількісними характеристиками природних ресурсів з метою забезпе-чення збору, обробки, зберігання та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.Правові основи екологічного моніторингу в Україні закріплені Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 22), Земельним кодексом України (статті 191 - 192), Водним кодексом України (ст. 21), Лісовим кодексом України ( ст. 55), законами України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 32), «Про рослинний світ» (ст. 39), «Про природно-заповідний фонд України» (статті 9, 17), «Про курорти» ( ст. 35), «Про тваринний світ» (ст. 55), «Про відходи» (ст. 29), «Про питну воду та питне водопостачання» (ст. 39), «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи »(статті 13, 17, 21),« Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »(ст. 17) і в деяких інших законодавчих актах.

Порядок проведення державного екологічного моніторингу ре-ється Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 (з наступними змінами), а також нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення моніторингу окремих природних ресурсів і певних типів об'єктів. Моніторинг довкілля охоплює ряд послідовних стадій (етапів): збір інформації, її обробку, передачу, зберігання, аналіз, прогнозування майбутніх змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпекі.Сістеми моніторингу навколишнього середовища є атмосферне повітря, води, біологічне різноманіття, ліси, землі, поводження з відходами, фізичні фактори впливу, геологічне середовіще.Здійснення державного моніторингу навколишнього середовища сьогодні покладається на такі суб'єкти: Міністерство екології та природних ресурсів України, МНС, МОЗ, Мінагрополітики , Держкомлісгосп, Держводгосп, Держземагентство і Мінжітлокомун-госп, Національне космічне агентство України. При цьому координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу здійснює міжвідомча комісія, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно функціональних завдань на рівні кожного окремого суб'єкта системи моніторингу створено власну структурно-організаційну, науково-методичну та технічну бази. При цьому забезпечується проведення спостережень за станом окремих компонентів довкілля, впливом на нього відповідних джерел забруднення та природних процесів і явищ.