- •44. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •45. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •46. Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан нпс.
- •Дополнительние вопросы
- •6 Система екологічного права: загальна, особлива і спеціальна частини екологічного права; основні інститути екологічного права.
- •7 Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
- •11 Конституційні основи екологічного права та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •12 Спеціальні закони як джерела екол. Права: зміст і структура Закону “Про онпс”
- •13. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •14 Нормативні акти органів місцевого самоврядування у сфері екології та співвідношення їх змісту з правовими актами центральних органів влади й управління.
- •15 Екологічні правовідносини та їх відмінні риси від суміжних правовідносин: підстави виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин
- •16 Основні види та особливості зміст екологічних правовідносин: співвідношення правових і технічних норм у врегулюванні екологічних правовідносин.
- •18 Поняття і функції об’єктів природи: природні об’єкти, природні ресурси та природні комплекси, їх інтеграція і диференціація; фонди природних об’єктів.
- •19 Природне і соціальне середовище як інтегровани об’єкт екологічного права: матерілізовані та нематеріалізовані об’єкти екологічного права.
- •20 Суб’єкти екологічного права: природоохоронна правосуб’єктність і екологічні права й обов’язки юридичних і фізичних осіб.
- •21 Право власності українського народу на природні багатства: суб’єкти права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
- •22 Підстави виникнення права власності на природні об’єкти: сучасні цивільно-правові засади виникнення права власності на природні об’єкти.
- •23 Особливості змісту та умови здійснення правомочностей власності щодо природних об’єктів: законодавчі обмеження прав власників природних об’єктів.
- •24 Умови та порядок припинення права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
- •25 Природокористування як необхідна умови існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •27 Основні принципи інституту права природокористування: безоплатність загального і платність спеціального природокористування.
- •28. Правоздатність та дієздатність природокористувачів: природні права людини на користування природними об’єктами та їх ресурсами.
- •29 Здійснення права природокористування та основні права й обов’язки природокористувачів: охорона довкілля і захист прав природокористувачів.
- •30 Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють природне середовище.
- •31 Основні принципи управління природокористуванням та природоохороною: пріоритетність вимог екологічної безпеки й особливості її забезпечення.
- •33 Основні функції державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •34 Правовий механізм забезпечення еективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •35 Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною: правовий статус природоохоронних організацій та екологічних рухів.
- •37 Основні цілі та завдання стандартизації та нормування у сфері онпс.
- •38 Система нормативів та стандартів у сфері природокористування й онпс.
- •39 Фактичні та юридичні критерії якості довкілля: нормативи гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля
- •40 Нормування санітарних та захисних зон: умови і порядок їх встановлення та контролю виконання.
- •42 Юридичні вимоги щодо інформації про стан нпс: зміст права громадян на екологічну інформацію.
- •43 Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози за їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •44 Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •45 Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •46 Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан нпс.
- •47 Сучасний стан нормативно-правового закріплення екологічних прав, свобод та обов’язків людини, громадянина й особистості в національному законодавстві та міжнародних документах.
- •52 Еколого-правови культура як складова частина культури людини та цивілізаційної культури.
- •53 Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •54 Підстави та умови застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
39 Фактичні та юридичні критерії якості довкілля: нормативи гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля
Система екологічних нормативів включає: нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування), гранично допустимі викиди і скиди в навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього середовища і здоров'я людей від негативного впливу його забруднення.
Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі і рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш жорсткі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє середовище.
Граничні нормативи утворення - гранична кількість забруднюючих речовин, що утворюються при експлуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і відводяться в атмосферне повітря та встановлюються з урахуванням сучасних технічних можливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використання сировини, удосконаленого газоочисного обладнання та ін.
Екологічні нормативи розробляють і вводять в дію державні природоохоронні органи, органи охорони здоров'я та інші уповноважені на те державні органи.
Поширеною серед них є гранично допустима концентрація (ГДК) - така маса шкідливої речовини в одиниці об'єму (в мг на 1 м3 повітря, 1 л рідини або 1 кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний або постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини, тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їх функціонуванні протягом всього життя нинішнього і майбутніх поколінь.
Регламентування викидів шкідливих речовин в атмосферу через ті чи інші джерела здійснюється на основі таких екологічних нормативів, як гранично допустимий викид (ПДВ).
ПДВ - це маса викидів шкідливих речовин в одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста або іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, створює приземному концентрацію, не перевищує гранично допустимі концентрації їх для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень. Одиниця виміру ГДВ грам в секунду (1 г / с) встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, вище ГДК.
Нормування скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище виконується шляхом встановлення гранично допустимих скидів речовин із стічними водами у водні об'єкти (ПДС).
ПДС - це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об'єкта в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольованому пункті. ПДС встановлюється з урахуванням ГДК в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об'єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються між водокористувачами, які скидають стічні води.
