28. Правоздатність та дієздатність природокористувачів: природні права людини на користування природними об’єктами та їх ресурсами.

Виникнення суб'єктивного права користування об'єктами природи пов 'пов'язано з наявністю відповідної правоздатності, тобто передбаченої екологічним законодавством здатності суб'єкта бути носієм прав і обов'язків щодо використання земель, вод, лісів, надр і т.д .. Не може виникнути суб'єктивне право землекористування, водокористування і т.д. в суб'єктах, не володіють земельним, водним, лісовим, фауністичних або інший екологічної правоздатністю. Земельний, водна, лісова й інша екологічна правоздатність є складовими елементами загальної правоздатності організації, підприємства, установи або громадянина, в яку входить також і цивільна, трудова або інша правоздатність.

Екологічна правоздатність організацій не можна плутати з повноваженнями державних органів за розпорядженням та управління природними об'єктами, які виникають не з правоздатності, а з компетенції цих органів, визначеної державою як сувереном-носієм політичної влади і власником більшості природних ресурсів. Однак це не виключає, що іноді в одній особі зосереджено і орган, який управляє (розпоряджається) природним об'єктом і користується цим об'єктом, тобто користувачем.

Поняття екологічної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати і здійснювати права і обов'язки з природокористування, самостійного значення для юридичних осіб не має. Зазначені суб'єкти, які мають екологічної правоздатністю, завжди дієздатні. Тому по них вживається термін «праводееспособность». Екологічна праводееспособность властива тільки самостійно оформленим як єдине ціле організаціям, але не їх структурним підрозділам. Виробничі дільниці, цеху, бригади, ферми і т.д. таку самостійність не мають, а значить, екологічної правоздатністю не наділені. Тому вони не можуть виступати суб'єктами права природокористування.

Різного роду організації (державні, колективні, громадські, акціонерні, спільні та ін ..), Які володіють праводееспособность, стають суб'єктами права природокористування з моменту надання їм природного об'єкта в користування або у власність, а коли це не потрібно, то з моменту фактичного користування (наприклад, по дорогах загального користування).

Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту народження і припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільна, визнається за всіма громадянами. На екологічну правоздатність громадян не впливає ні соціальний стан або походження, ні стать, ні раса, ні сімейний стан.

Екологічна правоздатність, як умову мати відповідні права, не слід плутати з правом на отримання природного об'єкта в користування, тобто з суб'єктивним правом, передумовою якого є правоздатність.

Для громадян самостійне значення має поняття екологічної дієздатності, що передбачає свідому (розумову) поведінку особи з юридичними наслідками. Вона вимагає певного життєвого досвіду, правильної оцінки юридичного значення своїх дій. Тому екологічна дієздатність, як і цивільна, може визнаватися різними громадянами і не в однаковому обсязі. Але екологічне законодавство, за невеликим винятком, не містить норм, які безпосередньо визначають екологічну дієздатність громадян в усіх її проявах. Тільки безпосередньо можна зробити висновок, що в повному обсязі, наприклад земельну дієздатність (як один з видів екологічної дієздатності), властива тільки повнолітнім, а також 16-річним громадянам, які входять до складу фермерського господарства.

Щодо інших категорій громадян земельне законодавство не має достатньо чітких вказівок щодо їх земельної дієздатності.

Для інших галузей екологічного законодавства характерне поєднання в одній особі користувача та органу, який управляє природним об'єктом. Так, підприємства державних органів лісового господарства, які є органами управління лісами державного значення, разом з тим, мають право здійснювати і лісові користування у визначеному законом порядку (статті 9, 18 Лісового кодексу).